головуючого судді: судді: Прокопанич Г.К., Алєєва І.В. (доповідач), Євсіков О.О. за участю представників: від позивача: Боков І.О., дов. № 6055/15/1 від 29.07.2013 р.; від відповідача: Ситий В.О., дов. № 13-11-16493 від 27.12.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі господарського суду № 5011-35/14679-2012 міста Києва за позовом Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення 75 824 991,67 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. (складене 14.08.2013 р.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 5011-35/14679-2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних на суму заборгованості за основним боргом - 26123909,01грн. та 22180,78 грн. - судового збору.

Державна іпотечна установа з прийнятими судовими актами не погодилась та звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" також з рішенням господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. (складене 14.08.2013 р.) та постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 5011-35/14679-2012 не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного строку на її подання в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, скаржником було заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.08.2013 р. (складене 14.08.2013 р.) та додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2013 р. у справі № 5011-35/14679-2012.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 р. задоволені вищезазначені клопотання Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра". Відновлено строк для подання касаційної та зупинено виконання вищезазначених судових рішень до закінчення розгляду касаційної скарги. Вищезазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Відповідач у письмових поясненнях на касаційну скаргу позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги останнього.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 03.02.2014 р. представники позивача та відповідача взаємно заперечували проти задоволення касаційних скарг один одного.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційних скаргах, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення останніх.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 15.10.2008 р. між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) укладений кредитний договір № 7/1, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Факт надання відповідачу кредиту в розмірі 700 000 000 грн. встановлений рішенням господарського суду міста Києва у справі № 54/267 (4/397) за позовом Державної іпотечної установи до ПАТ "КБ "Надра".

Відповідно до п. 1.2 договору кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 р.

Згідно з п. 1.4.1 договору відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних.

Пунктом 1.4.2 договору визначено, що відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п. 1.2 договору.

Згідно з п. 1.4.3 договору остання сплата відсотків здійснюється позичальником не пізніше дати, зазначеної в п. 1.2 договору, тобто до 10.04.2009 р.

Приписами ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що сторони при укладенні договору дійшли згоди, що відсотки за користування кредитом рефінансування нараховуються до 10.04.2009 р., тобто встановили певний порядок сплати відсотків.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків щодо пропуску встановленого строку, протягом якого можливе нарахування пені.

Рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції в повному обсязі відповідають встановленим фактичним обставинам.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

В силу приписів ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 5011-35/14679-2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційних скарг покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2013 р. у справі № 5011-35/14679-2012 - залишити без змін, а касаційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" - без задоволення.