Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про уточнення позовних вимог) про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0506/1 від 05.06.2012, який просить вважати розірваним з 12.09.2012 та про стягнення з відповідача 40 794,74 грн. завданих збитків. Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору, а саме, переданням позивачу в оренду нежитлового приміщення, яке має суттєві недоліки, що перешкоджають його використанню відповідно до договору, відмовою від здійснення дій, направлених на усунення недоліків приміщення, внаслідок чого позивачу було завдано збитки, у вигляді сплати за капітальний ремонт та перерахованої на користь відповідача орендної плати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.09.2013 у справі № 5023/5132/12 (судді Доленчук Д.О., Аріт К.В., Шарко Л.В.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (судді Черленяк М.І., Ільїн О.В., Камишева Л.М.), у задоволенні позову відмовлено повністю, із посиланням на те, що договір оренди нежитлового приміщення № 0506/1 від 05.06.2012 було розірвано за погодженням сторін з 08.10.2012, що унеможливлює розірвання даного договору у судовому порядку. Щодо вимоги про стягнення збитків, то суди зазначили про недоведеність спричинення позивачу збитків саме внаслідок винних дій відповідача. Крім того, витрати, які зроблені позивачем на покращення орендованого майна не можуть вважатись збитками, так як були здійснені під час дії договору оренди за ініціативи самого позивача.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Так, суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 05 червня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 0506/1.

Відповідно до п.1.1. договору орендодавець передає орендареві в тимчасове платне користування (оренду) нежитлове приміщення першого поверху № 62-1:61-1 загальною площею 90,2 м.кв., що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_1 (в подальшому - об'єкт оренди).

Згідно із п. 1.4. договору об'єкт оренди буде використовуватися позивачем для розміщення магазину непродовольчої групи товарів (кавоварки, кавові машини та аксесуари) та продовольчої групи товарів (кави, кавових напоїв, тощо).

У пункті 6.1. договору зазначено, що даний договір діє з моменту підписання до 05 травня 2015 року.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що вступ позивача у користування об'єктом оренди настає з дня підписання уповноваженими представниками обох сторін акту приймання - передачі об'єкту оренди. Акт приймання - передачі об'єкту оренди підписується сторонами протягом 3-х календарних днів з моменту підписання даного договору.

06 червня 2012 року сторони договору оренди склали акт прийому-передачі нежитлового приміщення наданого за договором оренди №0506/1 від 05.06.2012 р., відповідно до якого Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 передала, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 прийняв майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 90,2 м.кв.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією від 08.10.2012, в якій просив розірвати договір оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012 р. та відшкодувати збитки понесені внаслідок невиконання умов договору. Пропозицію обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди, а саме, ухиленням від вчинення дій, направлених на усунення перешкод у користуванні об'єктом оренди - здійснення переміщення виявленого в орендованому приміщенні силового кабелю за його межі та ремонт такого кабелю. Разом з пропозицією позивач направив відповідачу для підписання проект додаткової угоди №1 від 08.10.2012 до договору оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012. Відповідно до п. 1 даної угоди, пропонувалось розірвати договір оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012 р. з 08 жовтня 2012 року. Пунктом 2 угоди передбачено, що орендодавець зобов'язаний відшкодувати збитки завдані орендареві в сумі 35536,16 грн.

Відповідач у відповіді від 16.10.2012 р. на пропозицію розірвати договір оренди зазначав, що для вирішення питання про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0506/1 від 05.06.2012 р. позивачу необхідно сплати заборгованість з орендної плати та комунальних платежів.

Позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0506/1 від 05.06.2012, який просить вважати розірваним з 12.09.2012 та про стягнення з відповідача 40 794,74 грн. завданих збитків.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем було надано суду копію телеграми, яка адресована позивачу, у якій відповідач повідомив позивача про розірвання договору оренди від 05 червня 2012 року в односторонньому порядку, у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати та комунальних платежів протягом 3-х місяців підряд.

Крім того, відповідач надав суду додаткову угоду № 1 до договору оренди від 08.10.2012, яка була направлена позивачем відповідачу із листом - пропозицією від 08.10.2012 та яка підписана відповідачем 07.11.2012 із застереженням щодо п. 2 додаткової угоди (відшкодування збитків).

Як вірно визначено попередніми судовими інстанціями, за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно положень ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 784 ЦК України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Згідно статті 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору, шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно ж до п. 6.5. договору № 0506/1 орендодавець має право відмовитися від даного договору у разі несплати орендарем орендної плати або інших платежів, встановлених договором протягом трьох місяців підряд.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимоги про розірвання договору оренди, суд апеляційної інстанції посилався на те, що такий договір розірвано за погодженням сторін з 08.10.2012, що унеможливлює розірвання даного договору у судовому порядку.

Проте, колегія судів касаційної інстанції вважає зазначений висновок передчасним, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Посилаючись на те, що договір оренди розірвано за погодженням сторін з 08.10.2012, суд не дослідив, чи було дотримано відповідачем порядку розірвання договору, а саме, чи складено протокол розбіжностей із застереженням у додатковій угоді №1 до договору оренди від 08.10.2012, чи повідомлено позивача про результат розгляду пропозиції про підписання додаткової угоди №1 до договору оренди від 08.10.2012 (однією з умов якої є розірвання договору за згодою сторін), чи надіслано позивачу у визначений законом строк підписаний примірник додаткової угоди із протоколом розбіжностей та, відповідно, чи є така додаткова угода укладеною (такою, що відбулася).

У залежності від дослідження обставин, які пов'язані із розірванням договору оренди за взаємною згодою сторін, судам необхідно надати належну правову оцінку вчиненню відповідачем односторонньої відмови від договору оренди згідно з телеграмою від 16.04.2013, а саме, встановити, чи існували у відповідача, як орендодавця, правові підстави для вчинення односторонньої відмови від договору оренди № 0506/1 від 05.06.2012, який укладений з позивачем, відповідно, чи існують правові підстави вважати договір оренди № 0506/1 розірваним, внаслідок відмови орендодавця від договору, а зобов'язання сторін за даним договором припиненими.

Від дослідження даних обставин залежить вирішення спору про розірвання договору оренди № 0506/1 від 05.06.2012 з підстав, на які посилався у позовній заяві позивач.

Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню в частині вирішення спору про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 0506/1 від 05.06.2012, з передачею справи у скасованій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині вимоги про відшкодування збитків у розмірі 40 794,74 грн., у задоволенні якої судами попередніх інстанцій було відмовлено, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до положень ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу цивільно-правового правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

З урахуванням того, що витрати, зроблені позивачем на покращення орендованого майна, не можуть вважатися збитками, оскільки були здійсненні під час дії договору оренди нежитлового приміщення № 0506/1 від 05.06.2012 за ініціативи самого позивача, а орендна плата вносилась позивачем на виконання умов договору оренди за перший та останній місяці користування об'єктом оренди, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про безпідставність заявлених позовних вимог у зазначеній частині, у зв'язку із чим мотивовано відмовили позивачу у задоволенні вимоги про стягнення збитків.

Під час нового розгляду справи у скасованій частині господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір у частині, переданій на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 зі справи № 5023/5132/12 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 зі справи № 5023/5132/12 скасувати в частині вирішення спору про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №0506/1 від 05.06.2012, а справу у скасованій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.09.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 зі справи № 5023/5132/12 залишити без змін.