Фізична особа - підприємець Горобієвська Роза Леонідівна звернулась до господарського суду Чернівецької області з позовом до фізичної особи - підприємця Котика Дениса Борисовича про усунення перешкод у користуванні майном, а саме, про звільнення приміщення торгового павільйону (магазину) №3 по вул. Заставська, 13-Б смт. Кельменці Чернівецької області загальною площею 39,7 кв.м., підписавши та передавши акт прийому-передачі приміщення; стягнення 711,96 грн. пені за несвоєчасну передачу приміщення; 9483,95 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про часткову відмову від позову, а саме, просив припинити провадження у частині позовних вимог про стягнення 711,96 грн. пені за несвоєчасну передачу приміщення; 9483,95 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 03.06.2013 у справі № 926/464/13 припинено провадження у справі в частині позову щодо стягнення з відповідача 711,96 грн. пені за несвоєчасну передачу приміщення; 9483,95 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування приміщенням.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.10.2013 у справі № 926/464/13 (суддя Бутирський А.А.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 (судді Якімець Г.Г., Кравчук Н.М., Хабіб М.І.) позов задоволено. Зобов'язано відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом звільнення приміщення торгового павільйону (магазину) № 3 по вул. Заставська, 13-Б смт. Кельменці Чернівецької області загальною площею 39,7 кв.м., при цьому, підписати та передати акт прийому-передачі приміщення. Судові рішення мотивовано обґрунтованістю заявлених позовних вимог.

Фізична особа - підприємець Котик Денис Борисович, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить судові акти попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

У судовому засіданні 16.01.2014 оголошувалась перерва до 30.01.2014.

У відзиві позивач проти доводів касаційної скарги заперечив, просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.02.2013 року між Фізичною особою - підприємцем Горобієвською Розою Леонідівною (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Котиком Денисом Борисовичем (орендар) укладено договір № 3 оренди нерухомого майна, магазину смт. Кельменці, згідно умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, розміщене за адресою: смт. Кельменці, вул. Заставська, 13 "Б", загальною площею 39,7 кв.м. Майно, що передається в оренду, являє собою частину споруди, складається з приміщення, зокрема: № 3.

Згідно з п. 1.3 договору, приміщення, яке передається в оренду, є власністю Горобієвської Р.Л., що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, видане Виконкомом Кельменецької селищної ради - 29.05.2012 року, згідно рішення Виконкому № 60 від 18.05.2012 року, зареєстрованого в Кельменецькому БТІ 01.06.2012 року за реєстровим №18 та реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 36759268.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що приміщення передаються від орендодавця орендарю за актом здачі-приймання, який підписується повноваженими представниками сторін і додатком № 1 до даного договору.

Згідно п.4.1 орендар сплачує орендодавцю щомісячну плату, яка становить 3000 грн. та нараховується з моменту підписання акту прийому-передачі.

У відповідності до п.5.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підпитання договору та акту здачі-приймання приміщень і діє протягом 1 (одного) місяця.

Відповідно до п.5.3 договору, з моменту його підписання, всі попередні договори та домовленості, укладені по предмету цього договору, припиняють свою дію.

01.02.2013 сторонами підписано акт здачі-приймання приміщення.

За результатом дослідження оригіналу договору № 3 оренди нерухомого майна від 01.02.2013, акту здачі-приймання приміщення та оцінивши висновок призначеної судом почеркознавчої експертизи, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що такий договір був укладений сторонами спору, а майно передано орендарю і з моменту підписання договору, всі попередні договори та домовленості, укладені по предмету цього договору, припинили свою дію.

Даний договір недійсним у судовому порядку не визнавався.

Обов'язок орендаря повернути майно орендодавцеві по акту приймання-передачі в разі закінчення строку дії договору оренди передбачений пунктом 6.1 договору № 3 від 01.02.2013 року.

Відповідно до п. 6.2 договору орендовані приміщення повинні бути передані орендарем та прийняті орендодавцем в термін встановлений за домовленістю сторін, але не пізніше 5 березня 2013 року.

13.03.2013 року позивач направив відповідачу повідомлення, у якому вказав про те, що строк дії договору від 01.02.2013 року закінчився - 01.03.2013 року та просив повернути приміщення і скласти акт приймання-передачі приміщення.

20.03.2013 представником позивача на адресу відповідача направлена претензія з вимогою усунути перешкоди у користуванні майном та звільнити приміщення, у зв'язку із закінченням 01.03.2013 року строку дії договору № 3 від 01.02.2013 року.

Проте, відповідач орендовані приміщення не повернув.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод у користуванні власністю, посилаючись на приписи ст. 391 ЦК України та непорушність права власності.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до спеціальної норми ЦК України (435-15) - ст. 795, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Як передбачено у ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України).

З урахуванням положень п. 5.1 договору, листів позивача від 13.03.2013 та від 20.03.2013, колегія суддів погоджується із висновком попередніх судових інстанцій про припинення дії договору оренди - 01.03.2013, який ґрунтується на правильній юридичній оцінці обставин справи.

Наведене свідчить про відсутність у відповідача права користуватись орендованим майном після припинення дії договору оренди.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судовий захист права власності та майнових прав власників здійснюється шляхом здійснення розгляду справ за позовами щодо речових прав на майно, як-то: віндікаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст. 392 ЦК України).

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей. Такий захист не пов'язаний із захистом від порушень, які пов'язані із позбавленням володіння майном.

З урахуванням того, що після закінчення дії договору оренди орендар втратив статус орендаря, інші підстави для користування приміщенням у орендаря відсутні, проте, приміщення не було повернуто орендарем його власнику, суди попередніх інстанцій підставно визнали заявлені позовні вимоги обґрунтованими та задовольнили позов про спонукання відповідача усунути перешкоди у користуванні майном, а саме, про звільнення приміщення торгового павільйону (магазину) № 3 по вул. Заставська, 13-Б смт. Кельменці Чернівецької області загальною площею 39,7 кв.м., підписавши та передавши акт прийому-передачі приміщення.

При цьому, колегія суддів відзначає, що за результатом вирішення спору, судами попередніх інстанцій було задоволено негаторний позов, заявлений позивачем, проте, із посиланням на приписи ст. 785 ЦК України (регулює зобов'язально - правові відносини), а не ст. 391 ЦК України (визначає спосіб захисту речових прав на майно).

Враховуючи, що таке помилкове застосування судами норм матеріального права до речево- правового способу захисту, який обрано позивачем, не призвело до прийняття неправильного судового рішення, фактичні обставини справи з'ясовані судами попередніх інстанцій із достатньою повнотою та судами прийнято законне рішення, спрямоване на захист прав позивача як власника приміщення, якому чиняться перешкоди у здійсненні правомочностей щодо користування та розпорядження майном, судові акти попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення.

Посилання скаржника на те, що постанова апеляційної інстанції не підписана суддями, які її приймали, що є порушенням норм процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє, так як оригінал постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013, який знаходиться у матеріалах справи, містить підписи суддів, які зазначені у постанові. Відповідно до п. 2.6.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (v0028750-13) , учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ. Отже, підписи суддів, які зазначені у постанові, повинні міститись саме на оригіналі документа, який залишається у матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Котика Дениса Борисовича залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 11.10.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 у справі № 926/464/13 залишити без змін.