головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників: Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" від позивача: не з'явились від відповідача: Єпішев О.В. на рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року у справі № 5006/44/9/2012 за позовом Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення 256 210, 26 грн.

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (далі відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 246 752 грн., яка утворилась за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року, пені у сумі 7557, 45 грн., 3% річних у сумі 1 507, 18 грн., інфляції у сумі 393, 05 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.08.2012 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягало стягненню 246 752 основного боргу, 7 536, 80 грн. - пені, 393, 05 грн. - інфляційних витрат, 3% річних - 1 503,06 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 17.01.2013 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2013 року прийняті у справі судові рішення були скасовані, а справа № 5006/44/9/2012 направлена на новий розгляд до Господарського суду Донецької області, в зв'язку із неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2013 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача підлягає стягненню 246 752 основного боргу, 7 536, 80 грн. - пені, 393, 05 грн. - інфляційних витрат, 3% річних - 1 503,06 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.11.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач свої зобов'язання за договором про постачання теплової енергії № 833 від 15.08.2008 року (далі Договір) виконав, позивача віднесено до Реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу" (2711-15) (далі Закон). Суди прийшли до висновку про те, що у даному випадку неможливо провести взаємозалік у відповідності до ст. 601 ЦК України, оскільки, згідно з рішенням господарського суду по справі № 7/69 від 09.06.2013 року з ККП "Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" на користь ПАТ "Донецькобленерго" було стягнуто, окрім заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 9 814 098 грн. інші нарахування у вигляді пені, інфляційних та 3% річних, які не можна віднести до зобов'язань у розумінні ст. 601 ЦК України, також зарахування не можливо, оскільки наказ по справі № 7/69 знаходиться на виконанні.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення, а справу направити на новий розгляд.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при розгляді справи судами невірно застосовано діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі. Також, відповідач вказує на ту обставину, що при здійсненні провадження у справі, суди не виконали вказівки Вищого господарського суду України, які містяться в постанові від 04.04.2013 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

15.08.2008 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 833 (далі Договір), за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію, а останній в свою чергу зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами та в строки передбачені Договором (п.1.1, п. 1.2 Договору).

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що обґрунтовано встановлено судами попередніх інстанцій.

Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачу були пред'явлені рахунки від 20.02.2012 року на суму 131 017, 25 грн.; від 20.03.2012 року на суму 91 873, 33 грн.; від 23.04.2012 року на суму 21 919, 90 грн. від 18.05.2012 року на суму 1 942, 10 грн. (разом рахунки були виставлені на загальну суму 246 752 грн., що і є більшою частиною позовних вимог - основна заборгованість).

До матеріалів справи (т.1 а.с. 39-44, 51) залучені заяви відповідача від 14.03.2012 року; 29.03.2012 року та 10.07.2012 року щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 246 752 грн., згідно до рахунків позивача № 833 від 20.02.2012 року; № 833 від 20.03.2012 року; № 833 від 23.04.2012 року та № 833 від 18.05.2012 року та докази направлення (отримання) їх позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, зустрічні однорідні вимоги виникли у сторін у 2012 році, а саме: невиконання зобов'язань відповідачем у даній справі Договору за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року та з іншого боку, на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 09.06.2011 року по справі № 7/69 за позовом ПАТ "Донецькобленерго" (відповідач у даній справі) до ККП "Донецькміськтепломережа" (позивач у даній справі).

Згідно з зазначеним рішенням у справі № 7/69 з ККП "Донецькміськтепломережа" підлягає стягненню 9 814 098 грн. заборгованості, 3% річних у розмірі 62 872 грн., інфляції 103 701 грн., пені у розмірі 324 842 грн. за невиконання зобов'язань, які виникли у листопаді - грудні 2010 року та в січні - березні 2011 року (т.1 а.с. 54-56).

До матеріалів справи залучено копію постанови ВДВС Ворошиловського райуправління юстиції у м. Донецьку від 01.08.2011 року про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 7/69 від 25.06.2011 року (т.1 а.с. 96) про стягнення з позивача у даній справі на користь відповідача у даній справі 3% річних в розмірі 62 872, 80 грн., інфляційні в розмірі - 103 701, 35 грн., пеню в розмірі - 324 842, 90 грн.

Постановою ВДВС Ворошиловського райуправління юстиції у м. Донецьку від 11.08.2011 року зупинено виконавче провадження по наказу № 7/69 від 25.06.2011 року, в зв'язку з продовженням строку дії Закону до 01.01.2013 року.

Доказів примусового виконання рішення у справі № 7/69 за постановою ВДВС Ворошиловського райуправління юстиції у м. Донецьку від 01.08.2011 року матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог:

1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

2) про стягнення аліментів;

3) щодо довічного утримання (догляду);

4) у разі спливу позовної давності;

5) в інших випадках, встановлених договором або законом. Закон України "Про виконавче провадження" (606-14) не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог на стадії виконання судового рішення.

Договір, невиконання якого було підставою для звернення до суду з даним позовом, не містить заборони щодо можливості проведення зарахування зустрічних вимог.

Нараховані на суму заборгованості інфляційні, а також 3 % річних, у відповідності до ст. 625 ЦК України є складовою загальної суми боргу (див. пункт 5.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року " Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) - далі постанова).

Зазначені вище приписи діючого законодавства та Постанови не враховані судами при прийнятті оскаржуваних рішень.

В матеріалах справи не міститься доказів того, що односторонні правочини, якими є заяви відповідача про зарахування визнанні недійсними.

В постанові Вищого господарського суду України від 04.04.2013 року, яким скасовані раніше прийняті рішення у даній справі, зазначено, що при новому розгляді справи, судам необхідно дати оцінку взаємовідносинам сторін, з урахуванням п. 1.8 ст. 1 Закону та врахувати висновки, які викладені у рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-26/2012 на час виникнення взаємних зобов'язань сторін.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, судами фактично не надано належної оцінки щодо взаємовідносин сторін з урахуванням приписів Закону.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату (відповідно до п. 1.8 Закону (606-14) ) сума коштів, яка (у тому числі) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті в процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених Договорів, або з інших підстав, передбачених Законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена.

Судами не враховано, що на час направлення заяв відповідача (14.03.2012 року, 29.03.2012 року та 10.07.2012 року) щодо зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 246 752 грн. пункт 1.8. ст. 1 Закону діяв у наступній редакції: "розрахункова дата - дата, на яку кожним з учасників розрахунків фіксується сума кредиторської та дебіторської заборгованості для погашення шляхом застосування механізмів визначених цим законом. Розрахунковою датою встановлюється 01.01.2007 року, а для казенних підприємств, у тому числі тих які були казенними, станом на 01.01.2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії - 01.07.2011 року" .

Лише та обставина, що позивач в даній справі внесений до реєстру підприємств паливно - енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону (як зазначено в рішенні суду т.2 а.с. 148) не свідчить про те, що дія Закону, у даному випадку, розповсюджується на взаємовідносини сторін щодо заліку зустрічних однорідних вимог, заяви про які надіслані відповідачем позивачу у 2012 році.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що прийняті у справі рішення підлягають скасуванню, касаційна скарга задоволенню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно дати належну оцінку взаємовідносинам сторін, з урахуванням наведених в даній постанові норм ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та врахувати норми Закону (606-14) (п.п. 1.4, 1.8 ст. 1, п.3.4 ст. 3).