головуючого - судді Дерепи В.І. суддів : Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.13

у справі № 904/5926/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськ тепломережа" про стягнення суми за участю представників від: позивача Вознюк Є.В. (дов. від 22.03.13) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" про стягнення 4189,86грн. пені та 837,97грн. 3% річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з оплати за отриманий за договором природний газ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.13 (суддя Ярошенко В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.13 (судді: Тищик І.В., Верхогляд Т.А., Білецька Л.М.), позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 837,97 грн. річних та 2094,93 грн. пені.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині відмови у позові щодо стягнення залишку суми пені, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 2094,93 грн. пені.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 10.04.12 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір № 00.04.0944 БО про закупівлю природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач - прийняти та оплатити останній в обсязі відповідно до умов договору.

Пунктом 1.1 договору сторони обумовили, що газ, який постачається за даним договором використовується покупцем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. В договорі сторонами узгоджені умови постачання, обліку і приймання-передачі природного газу, ціна газу і тариф на його транспортування, строки і порядок їх оплати.

Згідно з п. 4.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Пунктом 7.3 договору сторони передбачили відповідальність покупця за порушення ним умов п. 4.1 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додаткову сплату штрафу в розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони обумовили застосування до спірних правовідносин строку позовної давності ( в тому числі і щодо стягнення пені) тривалістю у п'ять років. На виконання договору позивач за відповідними актами приймання-передачі у період з квітня по липень 2012 року передав відповідачу природний газ об'ємом 188,77 тис. куб.м. на загальну суму 751312,22 грн., оплату якого відповідач здійснив у повному обсязі, однак, з порушенням встановлених умовами договору строків.

У зв'язку з простроченням відповідачем оплати, позивачем нараховано 4189,86 грн. пені та 837,97 грн. 3% річних. Судами перевірені розрахунки вказаних сум та визнані правильними, втім, зменшено розмір пені на 50 % на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали, а саме різницею у тарифах, яка виникла у зв'язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг.

Судові акти оскаржуються позивачем саме в частині зменшення пені. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.11.13 у справі № 904/5926/13 залишити без змін.