головуючого - судді Дерепи В.І. суддів : Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.11.13 у справі № 913/2212/13 господарського суду Луганської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" про стягнення суми за участю представників від: позивача Вознюк Є.В. (дов. від 22.03.13) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" про стягнення 1401795,07 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.13 (суддя Воронько В.Д.), позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню в сумі 472350,74 грн., 3% річних в сумі 525 148,17 грн., інфляційні в сумі 89 395,68 грн., в стягнені решти пені відмовлено, так як задоволене клопотання відповідача про зменшення її розміру на 40%

За результатом апеляційного перегляду справи Донецький апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-суді Діброви Г.І., суддів: Бойченка К.І.,

Стойки О.В.), рішення скасоване частково, перераховано у бік зменшення суму інфляційних, до 16799,71 грн., в решті рішення залишене без змін.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83- 84, 121 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" (постачальник) та Комунальним теплопостачаючим підприємством "Алчевськтеплокомуненерго" (покупець) був укладений договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 398ТЕ, згідно умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю імпортований природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору.

На виконання умов договору, постачальник протягом листопада 2011 р. - квітня 2012 р. передав відповідачу природний газ на загальну суму 32216260,74 грн. Відповідач свої зобов'язання з своєчасної та належної сплати грошових коштів за отриманий газ за договором поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання № 398ТЕ виконав в повному обсязі, але з простроченням строків оплати, передбачених умовами договору.

06.11.12 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством "Луганськгаз" був укладений договір № 14/6811/12 про відступлення права вимоги, згідно п.1.1 якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Комунального теплопостачаючого підприємства "Алчевськтеплокомуненерго" за договором на постачання природного газу № 398ТЕ від 30.09.11 у сумі 13800550,32 грн. Відповідно до п.1.2 договору про відступлення права вимоги, крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, судами нараховані та стягнуті 3 % річних в сумі 525148,17 грн., інфляційні (розмір яких перерахований апеляційним судом) в сумі 89395,68 грн. Судові акти в цій частині сторонами не оскаржується, а тому не перевіряється судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений природний газ, позивачем на підставі п. 7.3.1 договору нараховано пеню в розмірі 787 251,22 грн., яку судами визнано такою, що нарахована правомірно, втім, її розмір зменшено на 40 % на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали, а саме різницею у тарифах, яка виникла у зв'язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг.

Судові акти оскаржуються позивачем саме в частині зменшення пені. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

В даному випадку договором (п.7.3.1) передбачено стягнення пені в максимальному розмірі. Позивач вимагає стягнення такої пені та заперечує обґрунтованість її зменшення, хоча не довів факт завдання йому відповідачем значних збитків, враховуючи те, що він не був постачальником газу, а лише отримав право вимоги до відповідача на підставі договору уступки права вимоги.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.