Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І. (доповідача),

Гольцової Л.А.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу Київського міського відділення

Фонду соціального захисту інвалідів

на рішення господарського суду міста Києва

від 16.10.2013 року

та постанову Київського апеляційного господарського

суду від 09.12.2013 року

у справі № 910/11352/13

господарського суду міста Києва

за позовом Київського міського відділення

Фонду соціального захисту інвалідів

до Колективного підприємства

"Навчально-інформаційний

комп'ютерний центр"

Українського товариства сліпих

про розірвання договору

та стягнення 85 335,31 грн.

за участю представників:

позивача - Петруньок С.М.

відповідача - Васіна С.А., Романюка В.В.

В червні 2013 року Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Колективного підприємства "Навчально-інформаційний комп'ютерний центр" Українського товариства сліпих про розірвання договору про надання фінансової допомоги на безповоротній основі № 82/12 від 13.12.2012 року та стягнення з відповідача заборгованості в сумі 79 200 грн. основного боргу, 4 914,75 грн. пені, 237,60 грн. інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 982,96 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2013 року (судді: Трофименко Т.Ю., Борисенко І.І., Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року (судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить скасувати судові акти попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 13.12.2012 року між сторонами у справі укладено договір про надання фінансової допомоги на безповоротній основі № 82/12, згідно якого позивач надає відповідачу фінансову допомогу на безповоротній основі у розмірі 179 000 грн., яку останній зобов'язався використати за цільовим призначенням на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1 договору фінансова допомога надається отримувачу на технічне оснащення виробництва з метою створення 1 (одного) додаткового робочого місяця для працевлаштування інвалідів відповідно до техніко - економічних обґрунтувань і кошторису витрат, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток № 1).

Відповідач зобов'язався працевлаштувати 1 інваліда на робоче місце в грудні 2012 року (додаток № 2 до договору).

Також п. 5.1 договору передбачено, що у разі нецільового використання фінансової допомоги та цільової позики або їх частини чи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачено умовами договору, відповідна сума, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету на підставі рішення Фонду соціального захисту інвалідів та комісії (у межах її повноважень).

Позивачем на виконання умов договору перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 179 000 грн.

24.12.2012 року після отримання від позивача фінансової допомоги між Колективним підприємством "Навчально-інформаційний комп'ютерний центр" Українського товариства сліпих (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЙТІ Терра" (продавцем) укладено договір купівлі-продажу товарів № 2412/01/12, згідно якого покупець придбав принтер для друку рельєфно - крапковим шрифтом Брайля і тактильної графіки з можливістю кольорового друку "VіеwPlus Еmprint SpotDot", вартістю 79 200 грн., що відповідає кошторису витрат та підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.12.2012 року.

Після закінчення бюджетного року невикористані відповідачем кошти в сумі 99 800 грн. списано (повернуто) до державного бюджету.

Згідно довідки позивача від 15.02.2013 року, складеної за результатами проведення планової перевірки відповідача щодо стану виконання ним умов договору № 82/12 від 13.12.2012 року, на новоствореному робочому місці працівник з інвалідністю не працевлаштований.

Претензія позивача про виконання умов договору в частині працевлаштування особи з інвалідністю залишена відповідачем без задоволення з посиланням на повернення залишку коштів фінансової допомоги до державного бюджету, у зв'язку з закінченням бюджетного року та відсутністю можливості працевлаштувати особу без придбання додаткових двох одиниць обладнання, зазначеного в додатку № 1 до договору № 82/12 від 13.12.2012 року.

31.05.2013 року наказом директора Колективного підприємства "Навчально-інформаційний комп'ютерний центр" Українського товариства сліпих № 02 призначено з 01.06.2013 року на посаду фахівця 1 категорії Макаренка П.Г.

Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору про надання фінансової допомоги на безповоротній основі № 82/12 від 13.12.2012 року та стягнення з Колективного підприємства "Навчально - інформаційний комп'ютерний центр" Українського товариства сліпих 79 200 грн. основного боргу, 4 914,75 грн. пені, 237,60 грн. інфляційних витрат та 3 % річних в сумі 982,96 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо працевлаштування особи з інвалідністю. Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) визначено основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантована їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

В статті 17 цього Закону передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування, тощо, з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Фінансове забезпечення заходів щодо соціальної захищеності інвалідів і дітей-інвалідів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі Фонду соціального захисту інвалідів, місцевих бюджетів, а також органами місцевого самоврядування за місцевими програмами соціального захисту окремих категорій населення за рахунок коштів місцевих бюджетів (ст. 10 цього Закону).

Статтею 20 цього ж Закону передбачено використання Фондом соціального захисту інвалідів коштів, які надійшли у вигляді адміністративно-господарських санкцій, що сплачуються підприємствами, установами організаціями до відповідних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, для надання фінансової допомоги на технічне оснащення діючих робочих місць для працевлаштування на них інвалідів та на технічне переоснащення виробництва підприємств, організацій громадських організацій інвалідів з метою створення додаткових робочих місць і працевлаштування на них інвалідів. У разі нецільового використання фінансової допомоги, позики або їх частин підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, або створення ними робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачалось умовами надання позики чи поворотної фінансової допомоги, відповідна сума цих коштів, проіндексована з урахуванням рівня інфляції, підлягає поверненню до державного бюджету.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року (70-2007-п) затверджено Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що надійшли до державного бюджету.

Згідно пункту 2 цього Порядку суми, що надійшли до Фонду використовуються, зокрема, на надання фінансової допомоги на поворотній та безповоротній основі підприємствам, організаціям громадських організацій інвалідів для технічного оснащення діючих робочих місць для працевлаштування інвалідів, технічного переоснащення виробництва з метою створення додаткових робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 12 Порядку фінансова допомога та цільова позика мають цільове спрямування та використовуються на умовах, визначених відповідним договором. При цьому, нецільовим використанням фінансової допомоги є спрямування коштів на придбання товарів, робіт та послуг, що не передбачені умовами договору про надання фінансової позики. У разі нецільового використання роботодавцями фінансової допомоги або її частини чи створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у меншій кількості, ніж передбачено умовами договору про надання позики, відповідна сума підлягає поверненню до державного бюджету на підставі рішення Фонду соціального захисту інвалідів та Комісії (у межах її повноважень). У розумінні приписів наведених норм повернення сум безповоротної фінансової допомоги до державного бюджету здійснюється у випадках, передбачених законодавчими актами, а також на умовах, визначених укладеним договором.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, правильно встановив, що відповідач використав фінансову допомогу за цільовим призначенням для створення робочого місця для працевлаштування інваліда.

Крім того, позивачем не доведено істотного порушення відповідачем умов договору, наслідком якого є його розірвання, оскільки цільове використання ним коштів, заявлених позивачем до стягнення, підтверджується матеріалами справи, не заперечується останнім (придбане відповідачем обладнання на суму 79 200 грн. (принтер для друку рельєфно - крапковим шрифтом Брайля і тактильної графіки з можливістю кольорового друку "VіеwPlus Еmprint SpotDot")) та відповідає кошторису витрат, визначеному в додатку № 1 до договору № 82/12 від 13.12.2012 року.

Також суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладений між сторонами договір не визначає такої підстави для його розірвання договору та повернення фінансової допомоги, як порушення строків працевлаштування інваліда.

В статті 188 Господарського кодексу України передбачено заборону розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію, у двадцятиденний строк після її одержання повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір розірвано, він вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Також в статті 651 Цивільного кодексу закріплено можливість розірвання договору лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Керуючись зазначеними нормами законодавства, та, зважаючи на використання відповідачем грошових коштів в сумі 79 200 грн. на придбання обладнання для технічного оснащення виробництва з метою створення 1 (одного) додаткового робочого місяця, тобто використання за цільовим призначенням, та працевлаштування на нього особи з інвалідністю, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для розірвання договору та повернення коштів фінансової допомоги в сумі 79200 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, а тому до уваги не беруться.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів першої й апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняте рішення суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 111-5 - 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року у справі № 910/11352/13 залишити без змін.