Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні на рішення та на постанову Господарського суду Львівської області від 10.07.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у справі № 12/197 господарського суду Львівської області за позовом Державної установи "Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України" до Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні треті особи 1. Львівське обласне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"; 2. Академія медичних наук України; 3. Головне управління охорони здоров'я Львівської облдержадміністрації; 4. Львівська міська рада про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 146 від 01.03.1996, зобов'язання відповідача звільнити орендовані нежитлові приміщення площею 2418,86 м2 за адресою: м.Львів, вул. Г.Чупринки, 45 та за зустрічним позовом Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні до Державної установи "Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України" про визнання за Комунальною 5-ю міською клінічною лікарнею наявності права оперативного управління на приміщення загальною площею 3373,2 м2 в буд. № 45 по вул. Ген. Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках №№ 1,3 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; визнання за позивачем і відповідачем спільне володіння, користування і розпорядження приміщеннями (сходова клітка, коридори) загальною площею 956,5 м2 в буд. № 45 по вул. Ген.Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках № 2 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; витребування від відповідача з приміщення загальною площею 157,2 м2 в буд. № 45 на вул.Ген.Чупринки у м. Львові відповідно до переліку, зазначеного у додатку № 2 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; зобов'язання відповідача не чинити перешкод Комунальній 5-й міській клінічній лікарні у володінні, користуванні і розпорядженні приміщеннями загальною площею 4329,7 м2 в будинку № 45 на вул.Ген.Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках №№ 1-3 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; визнання недійсними: договору оренди нежитлових приміщень на 1996 рік, укладений між 5-ою міською клінічною лікарнею і Львівським філіалом Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові, та угоди про співробітництво між 5-ою міською клінічною лікарнею і Львівським філіалом Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові від 23.01.1997 чужого незаконного володіння приміщення загальною площею 157,2 м2 в буд. № 45 на вул. Ген.Чупринки у м. Львові відповідно до переліку, зазначеного у додатку № 2 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; зобов'язання відповідача не чинити перешкод Комунальній 5-й міській клінічній лікарні у володінні, користуванні і розпорядженні приміщеннями загальною площею 4329,7 м2 в будинку № 45 на вул. Ген.Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках №№ 1-3 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; визнання недійсними: договору оренди нежитлових приміщень на 1996 рік, укладений між 5-ою Міською клінічною лікарнею і Львівським філіалом Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові, та угоди про співробітництво між 5-ою Міською клінічною лікарнею і Львівським філіалом Київського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові від 23.01.1997 за участю представників сторін (за первісним позовом):

позивача: Ксьондзик П.Г., дов. від 20.01.2014;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-1: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-2: Слюсарєва Ю.О., дов. від 14.10.2013;

третьої особи-3: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи-4: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 27.01.2014 № 02-05/31 для розгляду касаційної скарги у справі № 12/197, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 29.01.2014, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дунаєвська Н.Г., судді - Гольцова Л.А., Мележик Н.І.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2013 у справі № 12/197 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Запотічняк О.Д., судді - Долінська О.З., Гутьєва В.В.) первісний позов задоволено частково. Суд відмовив в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 146 від 01.03.1996 укладеної між Комунальною 5-ю міською клінічною лікарнею та Державною установою "Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України". Зобов'язано Комунальну 5-у міську клінічну лікарню звільнити нежитлові приміщення площею 2418,86м2 за адресою: м. Львів, вул. Г.Чупринки, 45. Відстрочено виконання рішення про виселення до виділення іншого приміщення. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мирутенко О.Л., судді - Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М.) рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2013 у справі № 12/197 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Комунальна 5-а міська клінічна лікарня звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, а справи направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Від відповідача та третіх осіб відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Львівським філіалом Київського НДІ гематології та переливання крові та відповідачем 01.03.1996 укладено договір оренди нежитлових приміщень № 146, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування в будинку інституту по вул.Пушкіна,45 (на даний час вул. Ген. Чупринки) виробничі приміщення загальною площею 2963 м2.

Відповідно до акту від 05.08.1996 відповідач повернув позивачу частину приміщень по вул. Ген.Чупринки, 45 у м. Львові загальною площею 544,16 м2.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив розірвати договір оренди нежитлових приміщень № 146 від 01.03.1996, та зобов'язати відповідача звільнити орендовані нежитлові приміщення площею 2418,86 м2 за адресою: м. Львів, вул.Г.Чупринки, 45.

В свою чергу, відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом до Державної установи "Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України", в якому просив визнати за ним наявність права оперативного управління на приміщення загальною площею 3373,2 м2 в буд. № 45 по вул. Г.Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках №№ 1,3 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004; визнати за ним і відповідачем спільне володіння, користування і розпорядження приміщеннями (сходова клітка, коридори) загальною площею 956,5 м2 в буд. №45 по вул. Ген.Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках № 2 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004, витребувати від відповідача з чужого незаконного володіння приміщення загальною площею 157,2 м2 в буд.№ 45 на вул. Г.Чупринки у м. Львові відповідно до переліку, зазначеного у додатку № 2 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004, зобов'язати відповідача не чинити перешкод у володінні, користуванні і розпорядженні приміщеннями загальною площею 4329,7 м2 в будинку № 45 на вул. Г.Чупринки у м. Львові відповідно до переліків, зазначених у додатках №№ 1-3 і поверхових планів, складених КП Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 29.09.2004, визнати недійсними: договір оренди нежитлових приміщень 01.03.1996 та угоду про співробітництво між сторонами від 23.01.1997.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень законодавства, чинного на момент укладення спірного договору, а також ГК України (436-15) та, врахувавши всі матеріали справи в сукупності дійшов висновку про задоволення первісного позову в частині зобов'язання позивача звільнити нежитлові приміщення площею 2418,86м2 за адресою: м. Львів, вул.Г.Чупринки,45. Також суд, скориставшись правом, наданим ст. 83 ГПК України вирішив відстрочити виконання рішення про виселення до виділення іншого приміщення.

Відносно зустрічного позову, то суд відмовив в його задоволенні, оскільки вважав позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Відповідно до ст. 153 ЦК України 1963 (в редакції, яка діяла на момент укладення спірного договору), договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оренду державного майна" у відповідній редакції, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Отже, договір оренди майна можна вважати укладеним в разі, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних його умов.

Судами попередніх інстанцій досліджено та встановлено, що зі змісту договору оренди від 01.03.1996 вбачається, що при його укладенні сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, передбачених ст. 10 Закону України "Про оренду державного майна", зокрема: відсутнє визначення терміну дії договору, не врегульовано порядок використання амортизаційних відрахувань, порядок повернення орендованого майна, не врегульовані умови щодо страхування орендарем орендованого майна, не проведена експертна оцінка його вартості. Зазначене стало підставою для визнання судами спірного договору неукладеним, а тому він не може бути розірваним в судовому порядку.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення площею 2418,86 м2 за адресою: м. Львів, вул. Г.Чупринки, 45, то суди виходили з того, що матеріалами справи доведено повернення відповідачем по акту від 05.08.1996 позивачу частини приміщень по вул. Ген.Чупринки, 45 у м. Львові площею 544,16 м2 із загальної площі 2963 м2 за договором від 01.03.1996. Оскільки зазначений вище договір є неукладеним і відповідач не повернув позивачу приміщення площею 2418,86 м2, передані відповідачу на підставі договору оренди від 01.03.1996, то суди вірно зазначили про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення площею 2418,86 м2 за адресою: м. Львів, вул. Г.Чупринки, 45.

В той же час, місцевий господарський суд, зважаючи на положення ст. 83 ГПК України та беручи до уваги матеріали справи обґрунтовано вирішив відстрочити виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача звільнити нежитлові приміщення площею 2418,86 м2 за адресою: м. Львів, вул. Г.Чупринки, 45 до виділення відповідачу іншого приміщення.

Відносно зустрічного позову Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні, суди виходили з наступного.

Відповідно до ст. 137 ГК України, правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах встановлених цим кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Отже, право оперативного управління полягає у володінні, користуванні та розпорядженні суб'єктом господарювання майном, яке закріпив за ним власник цього майна.

Суди під час розгляду справи встановили, що приміщення за адресою м. Львів, вул.Ген. Чупринки, 45 перебуває у державній власності, а тому, зважаючи на те, що право оперативного управління може бути надане особі тільки власником (уповноваженим ним органом) майна, право оперативного управління Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні на приміщення по вул. Ген.Чупринки у м. Львові могло виникнути тільки в разі надання йому такого права власником майна - державою, однак позивачем за зустрічним позовом не доведено передання в оперативне управління йому цього майна власником.

Водночас, суди мотивовано звернули увагу, що рішення виконкому Львівської обласної ради депутатів трудящих від 27.02.1950 №274 на яке посилається Комунальна 5-а міська клінічна лікарня не конкретизує які саме приміщення слід закріпити за нею та на яких умовах користування.

Відносно зустрічної позовної вимоги щодо визнання спірного договору недійсним, то суди цілком слушно визначились що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) і встановивши обставини, за яких договір є неукладеним, суд має відмовити в задоволенні позовної вимоги про визнання цього договору недійсним.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду первісного позову судами попередніх інстанцій було вірно встановлено, що спірний договір є неукладеним, то, відповідно, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову щодо визнання вищезазначеного договору недійсним.

Стосовно позовних вимог за зустрічним позовом в частині визнання недійсною угоди про співробітництво між сторонами від 23.01.1997, то суди, давши оцінку її змісту, мотивовано визначились, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з даної ї угоди не вбачається, що вона є поновленням саме договору оренди нежитлових приміщень за адресою м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 45.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Доводи Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Комунальної 5-ї міської клінічної лікарні залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 10.07.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у справі № 12/197 залишити без змін.