Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудреставрація" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" 32 340,09 грн., у т.ч. 27 895,20 грн. заборгованості, 4 333,31 грн. процентів річних та 111,58 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 47 від 04.05.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (т.1 а.с.12-14).

Відповідач у справі - Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що згідно додаткової угоди № 3 від 16.10.2012 р. ціна договору складає 83 232,55 грн. Відповідачем роботи на зазначену суму оплачені в повному обсязі (т.1 а.с.59-60).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що передбачена договором ціна, з урахуванням додаткової угоди № 3, відповідачем оплачена (т.1 а.с.213-217).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. рішення господарського суду міста Києва від 12.08.2013 р. скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 27 895,20 грн. основного боргу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи заявлені вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 27 895,20 грн., при цьому, оскільки додаткова угода № 3 від 16.10.2012 р. укладена сторонами вже після виконання робіт, які позивач просить оплатити, така угода не прийнята судом до уваги. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення процентів річних та збитків від інфляції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником коштів відповідачу, доказів перерахування коштів матеріали справи не містять, у зв'язку з чим, відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання (т.1 а.с.245-251).

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права (т.2 а.с.16-20).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

04.05.2012 між сторонами у справі укладений договір підряду № 47, за умовами якого підрядник за завданням замовника зобов'язується на свій ризик виконати роботи передбачені п. 1.2 договору, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, згідно з умовами даного договору.

Найменування робіт згідно п.1.2: капітальний ремонт Історико-архітектурної памятки-музею "Київська фортеця" - за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 24-А, згідно рішення Київської міської ради № 189/6405 від 06.10.2011 (ra_189023-11) "Про затвердження змін до міської цільової програми підготовки та проведення у місті Києві фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу" відповідно до дефектного акту.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою вірно віднесений судами до договору підряду.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ціна Договору на момент підписання становила 902 552,40 грн.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін у разі зменшення обсягів фінансування, залежно від реального фінансування видатків, зміни законодавства з питань оподаткування, а також на підставі позитивних висновків Держекспертизи кошторисної документації (п. 2.4).

У разі зменшення асигнувань, а також у відповідності до позитивного висновку Держекспертизи сума Договору та фінансові зобов'язання підлягають коригуванню згідно п.2.5 Договору.

Додатковою угодою № 1 до договору підряду сторони внесли зміни до п. 2.1 згідно позитивного експертного звіту № 120133 р від 01.06.2012 р. та зменшили ціну договору до 801 974,80 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 133662,47 грн. згідно договірної ціни та локального кошторису № 2-1-1 підписаних та погоджених сторонами.

Додатковою угодою № 2 від 28.08.2012 р. до договору підряду сторони зменшили ціну договору до 167 083,00 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 27 847,17 грн. згідно договірної ціни, підписаної та погодженої сторонами, а також внесли доповнення до п. 4.2 - згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2006 № 1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (1404-2006-п) термін авансу у розмірі 30 % від вартості загальних робіт складає до 90 днів, врахувавши, що роботи мають тривалий цикл виконання.

Додатковою угодою № 3 від 16.10.2012 р. до договору сторони внесли зміни до п. 2.1 та зменшили ціну договору згідно договірної ціни та зведеного кошторису до 83 232,55 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 13 872,09 грн. До додаткової угоди № 3 сторонами погоджений та підписаний локальний кошторис № 2-1-1 від 16.10.2012 на суму 83 233,00 грн.

Таким чином, враховуючи додаткову угоду № 3 до договору, позивач зобов'язувався виконати, а відповідач оплатити роботи загальною вартістю 83 233 грн.

В матеріалах справи наявні довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і акти приймання виконаних будівельних робіт за червень та вересень 2012 року на загальну суму 111 127,75 грн., що підписані та скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 4.1 договору, замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі наданих підрядником підписаних сторонами та службою технічного нагляду актів здачі-приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в, довідки про фінансування форми КБ-10 та виконавчої документації на протязі 10 банківських днів з моменту надходження бюджетного фінансування на закупівлю робіт з капітального ремонту об'єктів житлового фонду на реєстраційний рахунок замовника.

Замовник перераховує підряднику аванс у розмірі 30% від вартості робіт для придбання матеріалів (п.4.2).

Оплата робіт здійснюється за фактично виконані роботи після підтвердження службою технічного нагляду обсягів робіт та правильності застосування розцінок на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в, актів на послуги технічного нагляду (п. 4.3).

Згідно платіжних доручень № 3 від 29.08.2013 р., № 5 від 10.10.2012 р., № 6 від 17.10.2012 р. відповідач здійснив оплату вартості виконаних робіт на суму 83 232,55 грн.

Отже, відповідачем не оплаченими залишились роботи вартістю 27 895,20 грн.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вартість робіт за договором складає 83 233 грн. згідно додаткової угоди № 3. Доказів підписання та погодження з відповідачем перевищення вартості робіт по договору позивачем не надано. Отже, відповідач зобов'язаний сплатити вартість робіт, погоджену сторонами у додатковій угоді № 3 до договору підряду та кошторисі до нього у розмірі 83 233 грн., що було зроблено відповідачем. Тому, враховуючи, що ціна договору не є динамічною та не підлягає зміні, а також, зважаючи на оплату відповідачем обумовленої договором вартості виконаних робіт, підстави для стягнення коштів у розмірі, що перевищує погоджений сторонами у договорі, відсутні.

При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення основного боргу, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що роботи на суму 27 895,20 грн. виконані підрядником у червні 2012 року - до внесення змін до договору № 47 додатковою угодою № 3 від 16.10.2012 р. Відтак, внесення 16.10.2012 року змін до договору підряду та Локального кошторису, з огляду на вимоги ст. 526 ЦК України, не звільняє замовника від обов'язку оплати робіт, виконаних підрядником до внесення таких змін.

Разом з цим, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні вимоги щодо стягнення процентів річних та збитків від інфляції є передчасним.

Так, згідно п. 4.1 договору, замовник здійснює оплату за виконані роботи на підставі наданих підрядником підписаних сторонами та службою технічного нагляду актів здачі-приймання виконаних робіт типової форми КБ-2в, довідки про фінансування форми КБ-10 та виконавчої документації на протязі 10 банківських днів з моменту надходження бюджетного фінансування на закупівлю робіт з капітального ремонту об'єктів житлового фонду на реєстраційний рахунок замовника.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Вказані норми судом апеляційної інстанції не враховані.

В силу ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 111-7 ГПК України, постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 4 333,31 грн. процентів річних та 111,58 грн. збитків від інфляції, а справа - направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

1. Касаційну скаргу Національного історико-архітектурного музею "Київська фортеця" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2013 р. у справі № 910/9849/13 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення 4 333,31 грн. процентів річних та 111,58 грн. збитків від інфляції.