Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Круглікової К.С.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Меридіан" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі № 43/5005/7131/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Самарського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Меридіан", третя особа: Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська, про зміну умов договору оренди земельної ділянки,

за участю представників:

Прокуратури: Боднарчук В.М., посв. № 023013,

Позивача: не з'явився,

Відповідача: не з'явився,

Третьої особи: не з'явився.

Прокурор Самарського району міста Дніпропетровська (далі - Прокурор) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - Дніпропетровська міськрада, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Меридіан" (далі - ТОВ ВКФ "Меридіан", Відповідач), третя особа: Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція міста Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби міста Дніпропетровськ (далі - ДПІ, Третя особа) про виключення пункту 3.2. договору оренди земельної ділянки від 02.08.2002 року та внесення змін до пунктів 1.3., 3.1. вказаного договору шляхом викладення їх у новій редакції, запропонованої Прокурором.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після касування прийнятих у справі судових рішень, постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2013 року справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи Прокурором було подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив суд внести зміни до підпунктів 1.3. та 3.1. договору оренди земельної ділянки від 02.08.2002 року, укладеного між Дніпропетровською міськрадою і ТОВ ВКФ "Меридіан", посвідченого нотаріально за № 1697 та зареєстрованого в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2070 від 07.08.2002 року, виклавши його в новій редакції про те, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 15.11.2012 року становить 16285 932,44 грн. (п. 1.3.), а річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 488577,97 грн., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) у мінімальному розмірі, що встановлюється цим кодексом (п. 3.1.), а також внести зміни до підпункту 3.2. того ж договору, виклавши його в новій редакції про те, що орендна плата за користування земельною ділянкою, яка сплачується у грошовій формі, вноситься на розрахунковий рахунок Держказаначейства за місцем податкового звіту щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року, позов Прокурора у даній справі було задоволено.

У поданій касаційній скарзі, Відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), ст.ст. 632, 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), ст.ст. 1, 13 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 43, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати судові рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Прокурору у задоволенні його позову.

Заслухавши пояснення Прокурора, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2002 року між Дніпропетровською міськрадою (Орендодавець) і ТОВ ВКФ "Меридіан" (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 07.08.2002 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 2070 (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п. 1.1. - 1.2.) Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове, платне володіння і користування на умовах договору оренди земельну ділянку площею 1,0943 га, що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Гаванська, 2, для фактичного розміщення складських приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі міста Дніпропетровська за кодом 84652013 згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для передачі в оренду земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 19.06.2002 № 308/2. Грошова оцінка земельної ділянки складає згідно з довідкою про грошову оцінку земельної ділянки на момент укладення цього договору 3552197,60 грн.

Згідно пункту 2.1. Договору оренди, земельна ділянка передається в оренду до 19.06.2017 року.

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 532 829,64 грн. Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року (п.п. 3.1., 3.2 Договору оренди).

Крім того, сторони вказаної угоди погодили, що розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (п. 3.3. Договору оренди).

Судами також встановлено, що 02.02.2011 року Дніпропетровською міськрадою було прийнято рішення № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", яким визначено (п. 1 рішення), що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання. При цьому, у п. 4 вказаного рішення передбачалось, що усі нормативні акти, які було прийнято міською радою до прийняття цього рішення, діють в тих частинах, що не суперечать положенням цього рішення.

Вимогами Прокурора у даній справі, з урахуванням поданих уточнень до позовних вимог, є внесення змін до підпунктів 1.3., 3.1. та 3.2. Договору оренди, шляхом викладення їх у новій редакції, запропонованій Прокурором, відповідно до вимог ст. 288 ПК України, ст.ст. 651, 652, 653, 654 ЦК України, ст. 188 ГК України, та у зв'язку із зміною мінімального розміру річної орендної плати за землю.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ст.ст. 287, 288 ПК України, ст.ст. 651, 652, 632 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", та умов укладеного між сторонами Договору оренди, а також встановлених обставин справи, посилаючись на те, що нормами чинного законодавства та умовами останнього передбачена можливість внесення до нього змін, тоді як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, розмір якої був законодавчо змінений, про що Відповідач, як Орендар земельної ділянки, був повідомлений, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Прокурора та внесення відповідних змін до умов договору оренди земельної ділянки від 02.08.2002 року.

На думку колегії суддів касаційної інстанції, висновки судів попередніх інстанцій, відповідають фактичним обставинам справи та наявним матеріалам і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з дотриманням процесуальних норм.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для зміни чи скасування його постанови, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Меридіан" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 року у справі № 43/5005/7131/2012 - без змін.