розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Латвіяс Крайбанка" (Akciju sabiedrіba "Latvijas Krаjbanka") (позивач) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. (скасовано частково рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р.) у справі № 5011-48/15527-2012 господарського суду міста Києва за позовом Акціонерного товариства "Латвіяс Крайбанка" (Akciju sabiedrіba "Latvijas Krаjbanka") до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, за участю представників: від позивача Случ О.В., Левіцький Є.В. від відповідача не з'явився

У листопаді 2012 року Акціонерне товариство "Латвіяс Крайбанка" (Akciju sabiedrіba "Latvijas Krаjbanka") (далі - АТ "Латвіяс Крайбанка") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (далі - ПАТ "Міський комерційний банк") про зобов'язання відповідача закрити мультивалютний кореспондентський рахунок типу "ЛОРО" № 160010410301, відкритий позивачу, та стягнути з відповідача на користь позивача 3 228 491,44 дол. США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. у справі № 5011-48/15527-2012 (суддя Бойко Р.В.) позов АТ "Латвіяс Крайбанка" задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Міський комерційний банк" на користь АТ "Латвіяс Крайбанка" грошові кошти у розмірі 3 228 491,44 дол. США.; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. (колегія суддів у складі: Шевченка Е.О. - головуючого, Алданової С.О., Зеленіна В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. у справі № 5011-48/15527-2012 частково скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову АТ "Латвіяс Крайбанка" в частині стягнення з ПАТ "Міський комерційний банк" грошових коштів у розмірі 3 228 491,44 дол. США відмовлено повністю. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. у справі № 5011-48/15527-2012, АТ "Латвіяс Крайбанка" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 13.12.2012 р. у справі № 5011-48/15527-2012.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що вказана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.01.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Кролевець О.А. прийнято зазначену касаційну скаргу АТ "Латвіяс Крайбанка" до провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 21.01.2014 р. о 10 год. 45 хв.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2014 р. розгляд касаційної скарги АТ "Латвіяс Крайбанка" відкладено на 28.01.2014 р. о 10 год. 05 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги, що призначено на 28.01.2014 р., однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією.

За клопотанням позивача відповідно до положень ч. 7 ст. 81-1 ГПК України при розгляді касаційної скарги АТ "Латвіяс Крайбанка" у справі № 5011-48/15527-2012 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 13.01.2010 р. між АТ "Латвіяс Крайбанка" (Кореспондент) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Партнер-Банк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "Міський комерційний банк", був укладений договір № 13012010 про відкриття та ведення мультивалютного кореспондентського рахунка (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом Договору є відкриття позивачеві та ведення відповідачем мультивалютного кореспондентського рахунку типу "ЛОРО": № 160010410301 у гривні, № 160010410301 у доларах США, № 160010410301 у євро.

Згідно з п. 1.2 Договору відповідач відкриває позивачеві рахунок у відповідній валюті на підставі заяви та здійснює розрахунково-касове обслуговування в порядку, передбаченому чинним законодавством України, умовами цього Договору, а також тарифами відповідача.

Відповідно до п. 3.4 Договору списання коштів з рахунка здійснюється в межах залишку коштів на рахунку і тільки на підставі розпоряджень - платіжних доручень позивача, які надходять телексним (модемним) зв'язком, електронною поштою або за допомогою системи SWIFT з обов'язковим кодуванням інформації, що пересилається.

Пунктами 3.6, 3.7 Договору визначено, що платіжні доручення на списання та зарахування коштів з рахунка виконуються: у євро - поточного операційного дня, якщо платіжне доручення надійшло до відповідача до 16-00 годин за київським часом; в американських доларах - поточного операційного дня, якщо платіжне доручення надійшло до банку до 17-45 годин за київським часом; у національній валюті України - поточного операційного дня, якщо платіжне доручення надійшло до відповідача до 16-00 годин за київським часом. Платіжні доручення позивача, які надійшли після зазначеного строку, виконуються наступного операційного дня.

За умовами Договору позивач, зобов'язався, зокрема, розпоряджатися коштами, які знаходяться на рахунку у відповідача, відповідно до чинного законодавства України та умов цього Договору.

Відповідач, у свою чергу, зобов'язався, зокрема, забезпечувати збереження коштів, які надійшли на рахунок відповідача, і виконувати доручення позивача, пов'язані з веденням рахунка, відповідно до чинного законодавства України та цього Договору.

Згідно зі ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, відповідачем згідно з умовами Договору був відкритий позивачеві мультивалютний кореспондентський рахунок № 160010410301, який використовувався позивачем.

21.11.2011 р. позивач за допомогою системи SWIFT звернувся до відповідача з платіжним дорученням про перерахування з його кореспондентського рахунку, відкритого у відповідача, на його рахунок в іншому банку коштів у розмірі 3 219 000,00 дол. США.

Відповідач за допомогою системи SWIFT повідомив позивача про неможливість такого перерахування, з огляду на наявність заборони позивачеві проводити дебетові операції в будь-якій валюті на суму, що перевищує 100 000,00 євро, протягом 1-го календарного місяця згідно з рішенням Комісії ринку фінансів і капіталу Латвії від 17.11.2011 р.

31.01.2012 р. позивач повторно за допомогою системи SWIFT звернувся до відповідача з платіжним дорученням щодо перерахування грошових коштів у сумі 3 228 486,44 дол. США на його рахунок в іншому банку.

Згідно з повідомленням відповідача (вихідний номер повідомлення 0755), направленим за системою SWIFT, позивача було повідомлено про неможливість перерахування коштів у зв'язку з тим, що за рахунками позивача всі дебетові операції були призупинені відповідно до наказів господарського суду від 24.11.2011 р. та від 01.02.2012 р.

14.09.2012 р. позивач надіслав відповідачу заяву від 06.09.2012 р. за № 77-4-1/1645, у якій на підставі положень п. 10.2 Договору просив відповідача закрити його мультивалютний кореспондентський рахунок № 160010410301 та перерахувати залишок коштів у доларах США на вказаний у цьому листі рахунок.

Предметом позову у даній справі є вимоги про зобов'язання відповідача закрити мультивалютний кореспондентський рахунок типу "ЛОРО" № 160010410301, відкритий йому в банку, та стягнення з відповідача на користь позивача 3 228 491,44 дол. США на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позову АТ "Латвіяс Крайбанка" у частині закриття рахунку, з урахуванням положень ст.ст. 651, 1075 ЦК України та п.п. 10.2, 10.2.2 Договору, місцевий господарський суд вказав, що заява позивача від 06.09.2012 р. за № 77-4-1/1645 є підставою для розірвання Договору. Таким чином, Договір припинив свою дію згідно з цією заявою у вересні 2012 року, що має своїм наслідком з 18.09.2012 р. автоматичне закриття вказаного рахунку.

Водночас, задовольняючи позовні вимоги у частині стягнення з відповідача коштів у розмірі 3 228 486,44 дол. США, господарський суд першої інстанції зазначив, що в силу положень ст. 1212 ЦК України у відповідача виникло зобов'язання з повернення на користь позивача 3 228 486,44 дол. США, які збережені відповідачем без достатніх правових підстав, оскільки Договір припинив свою дію, а доказів повернення грошових коштів відповідачем не надано.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, з урахуванням положень ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 14 Правил реєстрації кореспондентських рахунків банків Національним банком України, затверджених постановою правління Національного банку України від 15.08.2001 р. за № 343 (z0780-01) , дійшов висновку про те, що вказаний рахунок не є закритим.

Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність невиконання відповідачем вимоги позивача про перерахування залишку грошових коштів з кореспондентського рахунку № 160010410301 на інший рахунок, оскільки на момент подачі позивачем заяви (від 06.09.2012 р. за № 77-4-1/1645) про закриття рахунку та перерахування залишку коштів існувала заборона розпоряджатися грошовими коштами, що знаходились на спірному рахунку, встановлена судовими рішеннями у вигляді накладення арешту на ці грошові кошти, а саме: ухвалою господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. у справі № 39/273, ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2012 р. у справі № 5011-27/1176-2012 та постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 06.02.2012 р. у справі № 4-168/12.

Проте, висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки судами не досліджено належним чином питання стосовно існування заборон та обмежень щодо перерахування грошових коштів з мультивалютного кореспондентського рахунка позивача № 160010410301 саме на момент першого звернення позивача (21.11.2011 р.) з платіжним дорученням щодо перерахування коштів зі спірного рахунку на інший рахунок позивача, що має суттєве значення для правильного вирішення спору у справі.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи в апеляційному порядку не досліджено належним чином питання щодо існування заборони розпоряджатися грошовими коштами, які розміщені на спірному рахунку позивача, у вигляді накладення арешту на грошові кошти на вказаному рахунку на підставі ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. у справі № 39/273, на яку послався суд апеляційної інстанції у своїй постанові.

Так, апеляційний господарський суд, прийнявши надану відповідачем у суді апеляційної інстанції копію ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. у справі № 39/273 як додатковий доказ, всупереч вимогам ч. 1 ст. 101 ГПК України не з'ясував при цьому питання щодо неможливості її подання суду першої інстанції.

Крім того, зазначена копія ухвали господарського суду міста Києва від 24.11.2011 р. у справі № 39/273 всупереч вимогам ч. 2 ст. 36 ГПК України не засвідчена належним чином.

Водночас, скаржником до касаційної скарги додано копію листа заступника голови господарського суду міста Києва від 01.04.2013 р. № 02-03/19 про відсутність у провадженні господарського суду міста Києва зазначеної справи № 39/273.

Як вбачається з матеріалів справи, належним чином засвідчена копія вказаного листа надавалась позивачем і в господарському суді апеляційної інстанції під час розгляду даної справи в апеляційному порядку.

Проте, зазначений лист апеляційним господарським судом не досліджувався, і відповідної правової оцінки йому не надано, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, враховуючи встановлені ст. 111-7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу.

Суду необхідно дослідити належним чином питання стосовно існування заборон та обмежень щодо розпорядження грошовими коштами на спірному рахунку позивача на момент першого звернення позивача (21.11.2011 р.) з платіжним дорученням щодо перерахування коштів зі спірного рахунку на інший рахунок позивача, з урахуванням доказів, на які послався апеляційний господарський суд, а також інших доказів.

Крім того, на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, місцевому господарському суду необхідно надати належу правову оцінку спірним правовідносинам сторін з урахуванням вимог позивача.