головуючого суддів: Шевчук С.Р., Акулової Н.В. (доповідач), Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу Державної іпотечної установи, м. Київ на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року та на рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 9/343-33/125 господарського суду міста Києва за позовом Державної іпотечної установи, м. Київ до публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ за участю Прокуратури міста Києва, м. Київ про стягнення відсотків за користування кредитом та пені в сумі 51 610 608, 93 грн.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Баклан Н.Ю. (посв.008813 від 11.10.2012 року);

від позивача: Боков І.О. ( дов. № 3055/15/1 від 29.07.2013 року);

від відповідача: Ситий В.О.(дов. № 13-11-16493 від 27.12.2013 року);

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі № 9/343-33/125 (суддя: Любченко М.О.) позов Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про стягнення відсотків за користування кредитом та пені в сумі 51 610 608,93 грн. - задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи пеню за основним боргом в розмірі 2 597 656,09 грн., державне мито в сумі 12 834,62 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 118,78 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; розстрочено виконання рішення суду на строк 5 років шляхом сплати щомісячно Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" на користь Державної іпотечної установи грошових коштів в сумі 44 000 грн. на протязі 59 місяців, починаючи з наступного місяця після набрання рішенням суду законної сили, та 14 609,49 грн. в останній місяць сплати заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року по справі № 9/343-33/125 (судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року у справі № 9/343-33/125 залишено без змін, а апеляційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" без задоволення.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що оскільки відсотки за користування кредитом відповідно до укладеного договору сплачуються позивачем лише до 10.04.2009 року то заборгованість по відсоткам в сумі 17 119 446,78 грн. за період визначений позивачем та пеня в сумі 3 801 955,19 грн., що нарахована на відсотки за користування кредитом за період з 29.05.2010 року по 27.08.2010 року стягненню не підлягають; судами частково задоволено позовні вимоги про стягнення пені за порушення зобов'язань за основним боргом, оскільки розрахунок не відповідав вимогам ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того судами частково задоволено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду та зменшення розміру пені, оскільки судами встановлено наявність обставин, які є винятковими та такими, що достатні для розстрочки виконання рішення суду та зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Державна іпотечна установа звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року по справі № 9/343-33/125 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У поясненнях стосовно касаційної скарги, публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" зазначало, що вважає касаційну скаргу Державної іпотечної установи необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні, представник позивача та прокуратури підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.10.2008 року між Державною іпотечною установою (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (позичальник) укладено кредитний договір № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами), предметом якого є зобов'язання кредитора надати позичальнику, а зобов'язанням позичальника прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000 грн. та сплатити відсотки за користуванням кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. (п.1.1. договору).

Кредит рефінансування надається відповідачу на строк до 10.04.2009 року (п.1.2. договору).

Згідно п.п. 1.4.1. договору відсотки за користування кредитом рефінансування розраховуються в розмірі 9,9% річних.

Пунктом 1.4.2. сторони погодили, що відсотки нараховуються за методом "факт/факт" на фактичний залишок заборгованості позичальника за кредитом рефінансування за фактичний час користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту рефінансування до настання терміну, зазначеного у п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 1.4.3. договору відповідач зобов'язався здійснити останню сплату відсотків не пізніше дати зазначеної в п.1.2. цього договору.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору сторони погодили, що позичальник зобов'язується в строки, обумовлені договором погасити кредит рефінансування та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати відсотки за користування кредитом рефінансування, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по цьому договору на першу вимогу кредитора сплатити штрафні санкції, а також в повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати сплачені збитки.

За порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування, позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення. (п.3.2. договору).

Відповідно до п.5.1 угоди договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Додатковою угодою № 1 до Договору, сторони доповнили п. 1.1 Договору підпунктами 1.1.1 наступного змісту: " 1.1.1. З 23.03.2009 року сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов'язується повернути, складає 693 595 грн."

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.2011 року по справі № 54/267 (4/397), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2012 року, було задоволено позов Державної іпотечної установи до Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", зобов'язано відповідача виконати умови кредитного договору № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними кредитами), у тому числі, перерахувати суму основного боргу в розмірі 693 595 080,00 грн.

Державною іпотечною установою заявлені позовні вимоги про стягнення суми заборгованості по відсотках 17 119 446,78 грн., пеню за порушення зобов'язань за основним боргом в розмірі 30 689 206,96 грн., пеню за порушення зобов'язань за відсотками в сумі 3 801 955,19 грн., в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов кредитного договору № 7/1 (під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами) від 15.10.2008 р. в частині повернення кредитних коштів у повному обсязі та у визначені договором строки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що відсотки за користування кредитом відповідно до укладеного договору сплачуються позивачем лише до 10.04.2009 року, таким чином заборгованість по відсоткам в сумі 17 119 446,78 грн. за період визначений позивачем та позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3 801 955,19 грн., що нарахована на відсотки за користування кредитом за період з 29.05.2010 року по 27.08.2010 року стягненню не підлягають.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. (ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що в п.3.2 кредитного договору № 1/7 від 15.10.2008 р. сторонами було передбачено, що за порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту рефінансування та сплати відсотків за користування кредитом рефінансування позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення.

Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що пеня за кредитним договором № 1/7 від 15.10.2008 р. повинна бути нарахована в розмірі 25 976 560,94 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою № 59 від 10.02.2009 р. Правління Національного банку України у Відкритому акціонерному товаристві "Комерційний банк "Надра" було призначено тимчасову адміністрацію строком на один рік - з 10.02.2009 р. по 10.02.2010 р. З метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 10.02.2009 р. по 10.08.2009 р.

Постановою № 452 від 05.08.2009 р. Правління Національного банку України було продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів Відкритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" шляхом уведення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 11.08.2009 р. по 10.02.2010 р.

12.08.2011 року постановою № 280 Правління Національного банку України тимчасову адміністрацію в банку було припинено.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 грн. та про розстрочення виконання рішення суду на 10 років, з посиланням на скрутний фінансовий стан товариства та погашення основного боргу перед позивачем.

Відповідно до п.3, п.6 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Встановивши наявність обставин, які є винятковими та такими, що достатні для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню, а також врахувавши фінансовий стан сторін, ступінь вини відповідача, його платоспроможність, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про розстрочення виконання рішення суду на строк п'ять років та про зменшення розміру пені до 10 відсотків, а саме 2 597 656,09 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування прийнятого рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника - Державну іпотечну установу, м. Київ.