скарги Приватного підприємства "Промто Плюс" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. у справі господарського суду Запорізької області № 908/2464/13 за позовом Приватного підприємства "Промто Плюс" до Відкритого акціонерного товариства "Вуглецевий композит" про визнання права власності на майно за участі представників сторін:

від позивача -Городзінська М.М.;

від відповідача - не з'явилися .

17.07.2013 р. Приватне підприємство "Промто Плюс" звернулися до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання за ними права власності на пластини УКПМ 1100*1100*6,3 у кількості 2 шт., що знаходяться на відповідальному зберіганні у ВАТ "Вуглецевий композит".

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні його вимог, посилаючись на невірно обраний підприємством спосіб захисту права. Пояснював, що судовим рішенням у справі господарського суду Запорізької області № 5009/683/12 зобов'язано Відкрите акціонерне товариство "Вуглецевий композит" повернути Приватному підприємству "Промто Плюс" давальницьку сировину у кількості 100 кг, з якої, використавши 13,2 кг, було виготовлено спірні пластини, тобто, задоволення вимог позивача призведе до подвійної відповідальності відповідача за одне й те саме порушення.

30.09.2013 р. рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Дьоміна А.В.), залишеним без змін 04.11.2013 р. постановою Донецького апеляційного господарського суду (судді: Будко Н.В. - головуючий, Манжур В.В., Москальова І.В.) відмовлено у задоволенні позову, мотивуючи невірно обраним способом захисту порушеного права.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Промто Плюс" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Як установлено судами обох інстанцій та убачається із матеріалів справи, 03.08.2009 р. між ПП "Промто Плюс" (замовником) та ВАТ "Вуглекомпозит" (виконавцем) укладено договір № 2, за умовами якого замовник доручав, а виконавець зобов'язувався виконати послуги з виготовлення продукції з вуглеводних матеріалів промислово-технічного призначення згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору. Готова продукція виготовляється з сировини та матеріалів замовника. Виконавець зобов'язався поставити замовнику 15 пластин УГП з нитки вуглецевої УКН-5000 розмір 1100*1100/6,4 мм у строк з 01.12.2009 р.

03.05.2012 р. рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 5009/683/12, установивши порушення виконавцем своїх зобов'язань, задоволено позовні вимоги ПП "Промто Плюс" та зобов'язано ВАТ "Вуглецевий композит" повернути позивачу 100кг нитки вуглецевої УКН-5000, на виконання якого видано відповідний наказ.

У процесі виконання зазначеного судового рішення державним виконавцем складено акт про передачу ПП "Промто Плюс" 86,8 кг давальницької сировини. Також, установлено, що частина спірного майна (вуглецева нитка УКН-5000 у кількості 13,2 кг) використана ВАТ "Вуглецевий композит" для виробництва пластин УКПМ 1100*1100*6,3 у кількості 2шт. 28.03.2013 р. постановою відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області виконавчий документ повернуто стягувачу.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, ПП "Промто Плюс" зазначали, що є власником давальницької сировини у кількості 13,2 кг вартістю 19 800,00 грн., яку йому не повернуто та використано для виготовлення двох спірних пластин, тому вважали наявні підстави для визнання за ними права власності на ці пластини.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порядок захисту прав суб'єктів господарювання визначається, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, яка визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення її прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від установленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Дослідивши наявні матеріали справи, доводи сторін, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку щодо безпідставності вимог об'єднання. Вважаючи свої права порушеними, ПП "Промто Плюс" зверталися до суду за їх захистом, вимоги якого були задоволені у повному обсязі. Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 5009/683/12 зобов'язано ВАТ "Вуглецевий композит" повернути ПП "Промто Плюс" 100 кг нитки вуглецевої, яке частково виконано - повернуто 86,8 кг давальницької сировини. Зважаючи на приписи ст. 121 ГПК України, підприємство не були позбавлені права звернутись до суду із заявою про зміну способу чи порядку виконання судового рішення у справі № 5009/683/12. Позивачем не наводились будь-які обставин, які б перешкоджали здійснити відповідні процесуальні дії у визначеному законодавством порядку, не мотивовано в чому саме полягала неможливість виконання судового рішення у справі №5009/683/12 іншим передбаченим законом способом.

Виходячи з викладеного, суди обох інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову підприємства, вимоги якого не ґрунтувались на нормах права та суперечили установленим обставинам справи. Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Промто Плюс" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.11.2013 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 30.09.2013 р. у справі № 908/2464/13 - без змін.