головуючого судді Кота О.В. суддів Попікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справі розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу від Севастопольського апеляційного господарського суду 04.11.2013 за заявою про ОСОБА_4 перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі господарського суду № 5002-24/3846-2012 Автономної Республіки Крим за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Наталі і Ко" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. ОСОБА_4 2. ОСОБА_6 3. ОСОБА_7 про визнання недійсним частини рішення загальних зборів за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - не з'явились

від третьої особи 1 - не з'явились

від третьої особи 2 - ОСОБА_8

від третьої особи 3 - не з'явились

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 5002-24/3846-2012 (колегія суддів у складі: головуючого судді Латиніна О.А., суддів Сікорської Н.І., Проценко О.І.) заяву ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 залишено без задоволення, постанову Севастопольського апеляційного господарського сулу від 28.05.2013 у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про її скасування та передання справи № 5002-24/3846-2012 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 256, 360-7 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 60- 74 Сімейного кодексу України. При цьому скаржник, зокрема, зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про знаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 після розірвання шлюбу у фактичних шлюбних стосунках та проживання сумісно може ґрунтуватись виключно на рішенні місцевого господарського суду, ухваленого у порядку окремого провадження.

Заслухавши пояснення третьої особи 2, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5002-24/3846-2012, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.09.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2012 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право на звернення до суду із позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його учасники, які були учасниками на дату прийняття рішення, що оскаржується, тоді як позивач набув корпоративних прав після прийняття оскаржуваного рішення загальних зборів учасників товариства від 04.08.2011. Також апеляційний господарський суд встановив, що отримане ОСОБА_6 при виході з товариства майно є спільною сумісною власністю ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які після розірвання зареєстрованого шлюбу знаходяться у фактичних шлюбних стосунках та проживають спільно.

25.09.2013 до Севастопольського апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_4 про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у справі № 5002-24/3846-2012 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування наявності нововиявлених обставин ОСОБА_4 посилається на те, що висновок апеляційного суду про знаходження ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу ґрунтується на обставинах справи, які не у повній мірі були відомі суду апеляційної інстанції. Заявник вважає, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України такий висновок суду апеляційної інстанції може ґрунтуватись лише на рішенні суду, ухваленого у порядку окремого провадження, проте ОСОБА_7 такого доказу не надано.

Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, Севастопольський апеляційний господарський суд виходив із того, що наведені заявником обставини не можуть вважатись нововиявленими у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що обставинам справи, на які посилається заявник як на нововиявлені, вже надавалась юридична оцінка під час розгляду справи в апеляційному суді, а отже, вони були відомі господарському суду під час розгляду даної справи. Також апеляційний господарський суд зазначив, що ОСОБА_4 фактично вдається до переоцінки доказів, які вже були досліджені судами під час розгляду справи 5002-24/3846-2012, що суперечить вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Погоджуючись з прийнятою ухвалою суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Колегія суддів також зазначає, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Також не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 ГПК.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті постанови від 28.05.2013 Севастопольським апеляційним господарським судом досліджувалися обставини щодо перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у фактичних шлюбних стосунках та їх сумісного проживання після розірвання шлюбу.

При цьому апеляційний суд встановив, що після розірвання зареєстрованого між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 шлюбу вони знаходяться у фактичних шлюбних стосунках та проживають сумісно.

Таким чином, господарським судом при розгляді справи № 5002-24/3846-2012 вже надавалась оцінка обставинам, на які посилається у своїй заяві ОСОБА_4 як на нововиявлені.

Крім того, в обґрунтування касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 ОСОБА_5 посилався на те, що знаходження осіб після розірвання їх шлюбу у фактичних шлюбних стосунках та проживання сумісно може ґрунтуватись лише на рішенні суду загального місцевого суду, ухваленого в порядку окремого провадження.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що обставини, на які посилається заявник в якості нововиявлених не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вони вже оцінювались апеляційним господарським судом у процесі розгляду справи.

Отже, апеляційний господарський суд правомірно визначив, що обставини, на які посилався скаржник у заяві про перегляд постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 у даній справі за нововиявленими обставинами, такими не є, а відтак, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Посилання скаржника на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.