У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", просило визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 20.09.2012 року № 155/8439 (ra-155023-12) "Про передачу публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі міста Києва", визнати відсутнім у публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" право користування зазначеною земельною ділянкою (т. 1, а.с. 3-9).

Позовні вимоги мотивовано тим, що спірне рішення порушує права та інтереси позивача як орендаря вищезгаданої земельної ділянки та не відповідає вимогам законодавства.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2012 року (суддя Баранов Д.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року (головуючий Тищенко О.В., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.) (т. 2, а.с. 135-150) залучено в якості відповідача публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд". Позов задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1, а.с. 149-154).

Оскаржені судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т. 2, а.с. 174-179).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.08.2013 року відновлено пропущений процесуальний строк, касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.09.2013 року (т. 2, а.с. 165-166).

У судовому засіданні 11.09.2013 року оголошено перерву до 13.09.2013 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1178 від 12.09.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. (т. 2, а.с. 211).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.10.2013 року (т. 2, а.с. 212-213).

Ухвалою Вищого господарського суду України 09.10.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 14.10.2013 року (т. 2, а.с. 220).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1312 від 11.10.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Данилової М.В. (т. 2, а.с. 221).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.10.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.11.2013 року (т. 2, а.с. 222-223).

Ухвалою Вищого господарського суду України 12.11.2013 року продовжено строк розгляду касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", розгляд справи відкладено на 26.11.2013 року (т. 2, а.с. 229-230).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/1466 від 22.11.2013 року призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р. (т. 2, а.с. 235).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2013 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.12.2013 року (т. 2, а.с. 236-237).

Ухвалою Вищого господарського суду України 09.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 23.12.2013 року (т. 2, а.с. 220).

Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України № 02-05/972 від 17.12.2013 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Прокопанич Г.К., судді: Алєєва І.В., Владимиренко С.В. (т. 2, а.с. 241-242).

Ухвалою Вищого господарського суду України 23.12.2013 року розгляд касаційної скарги відкладено на 13.01.2014 року (т. 2, а.с. 244-246).

Ухвалою Вищого господарського суду України 13.01.2014 року продовжено строк розгляду касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", розгляд справи відкладено на 27.01.2014 року (т. 2, а.с. 251-253).

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/30 від 24.01.2014 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 27.01.2014 року представник відповідача - Київської міської ради не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача - Київської міської ради.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ", відповідача - публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.09.2005 року на підставі рішення Київської міської ради № 873/3448 від 19.07.2005 року (ra0873023-05) між Київською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 20,4148 га, терміном на 15 років.

20.09.2012 року Київською міською радою прийнято рішення № 155/439 (ra-155023-12) , яким передано публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" за умови виконання п. 2 цього рішення у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 20,4148 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва за рахунок земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення Київської міської ради № 873/3448 від 19.07.2005 року (ra0873023-05) "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об'єктами торговельно-офісно-розважального та соціально-побутового призначення між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва" та право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки від 30.09.2005 року № 63-6-00292; визнано таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради № 873/3448 від 19.07.2005 року (ra0873023-05) ; припинено товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" право оренди земельної ділянки шляхом розірвання за згодою сторін договору оренди земельної ділянки від 30.09.2005 року № 63-6-0029 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" від 24.05.2012 року № 332.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-50/5282-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Заєвського Віталія Геннадійовича.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.05.2012 року у справі № 5011-50/5282-2012, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2012 року вжито заходів щодо збереження майна боржника, а саме: заборонено товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" та будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії, включаючи, але не обмежуючись: купівлю-продаж, міну, дарування позичку тощо щодо майна боржника, яке належить останньому на праві приватної власності, перебуває у боржника на праві повного господарського відання або оперативного управління, а також перебуває у строковому платному користуванні боржника.

Вказаною ухвалою відсторонено Базилевича В.М. від посади директора товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ", а виконання обов'язків директора товариства покладено на розпорядника майна - арбітражного керуючого - Заєвського В.Г.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявою від 24.05.2012 року, підписаною директором товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ", останнє просило припинити право оренди спірної земельної ділянки.

Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" від 22.08.2012 року звільнено директора Базилевича В.М. та призначено Білодід Г.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2012 року у справі № 5011-50/5282-2012 відсторонено Білодід Г. М. від посади директора товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ", виконання обов'язків директора покладено на розпорядника майна - Заєвського В.Г.

20.09.2012 року ухвалою господарського суду міста Києва у справі № 5011-47/1280-2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" до Київської міської ради заборонено Київській міській раді вчиняти будь-які дії щодо припинення права користування товариства з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" земельною ділянкою площею 20,4148 га, що знаходиться між вул. Бориса Гмирі та вул. Колекторною у Дарницькому районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на 24.05.2012 року) з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 13 ст. 13 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на 24.05.2012 року) керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди щодо: передачі нерухомого майна в оренду, заставу, внесення зазначеного майна як внеску до статутного капіталу господарського товариства або розпорядження таким майном іншим чином; одержання та видачі позик (кредитів), поручительства і видачі гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Проте, всупереч зазначеним вимогам 20.09.2012 року Київською міською радою прийнято спірне рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним спірного рішення, оскільки останнє прийняте з порушенням норм чинного законодавства України та вимог ухвал господарського суду міста Києва.

Статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України (436-15) визначено способи захисту прав та інтересів.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи те, що рішення Київської міської ради № 155/439 від 20.09.2012 року (ra-155023-12) визнано недійсним з моменту прийняття, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про задоволення вимог щодо визнання відсутнім у публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" права користування спірною земельною ділянкою, переданою йому на підставі такого рішення.

Проте, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно ч. 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій не встановили, чи набрали законної сили ухвали господарського суду міста Києва у справах № 5011-50/5282-2012 від 24.05.2012 року та № 5011-47/1280-2012 від 20.05.2012 року саме у вказані дати, тоді як зазначені обставини мають суттєве значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У порушення вищенаведених норм процесуального права суди достовірно не встановили наявність чи відсутність та обов'язковість згоди арбітражного керуючого на відмову від права користування вищевказаною земельною ділянкою, з урахуванням приписів ч. 13, 14, 15 ст. 13 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній станом на 24.05.2012 року) та з урахуванням того, що спірна земельна ділянка не належала товариству з обмеженою відповідальністю "Консультаційне бюро НТТ" на праві власності та не перебувала на балансі позивача.

Крім того, суди не дослідили послідовність у часі винесення 24.05.2012 року ухвали господарського суду міста Києва у справі № 5011-50/5282-2012 та вчинення нотаріальної дії про прийняття заяви про припинення права користування земельною ділянкою.

Також матеріали справи містять копії документів (т. 1, а.с. 73-78, 100-102, 112-113; т. 2, а.с. 71-72, 104-108, 126-127) не засвідчених належним чином, відповідно до п. 5.27 Вимог до оформлення документів ДСТУ 4163-2003, затверджених наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55 та ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, прийняті у справі судові рішення грунтуються на неналежних доказах.

Таким чином, порушивши та неправильно застосувавши норми процесуального та матеріального права, не з'ясувавши повно і всебічно обставин та не дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків та прийняли необгрунтовані рішення, які підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Пунктом 11 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 11 (v0011600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " передбачено, що, відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, також є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини першої статті 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки оскаржені судові акти прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права, як рішення місцевого господарського суду, так і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і, в залежності від установлених обставин, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню до наявних правовідносин.