скарги Приватного підприємства "УПТК" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. у справі господарського суду Одеської області № 916/1765/13 за позовом Приватного підприємства "УПТК" до Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеської міської радитретя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Одєтекс" відповідача Одеське міське управління юстиції про визнання права власності представники сторін - не з'явилися.

05.07.2013 р. Приватне підприємство "УПТК" звернулися до господарського суду Одеської області з позовом про визнання за ними права приватної власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю "Артезіанська свердловина", що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Краснослобідська, буд. 1, загальною площею 75,8 кв. м. Позов подано на підставі ст. 392 ЦК України та мотивовано невизнанням міськрадою права власності на спірне майно, яка відмовила в оформленні відповідного права.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність факту оспорення чи не визнання права власності підприємства, відмова в оформленні якого зумовлена ненаданням необхідних правовстановлюючих документів.

20.09.2013 р. рішенням господарського суду Одеської області (суддя - Меденцев П.А.), залишеним без змін 19.11.2013 р. постановою Одеського апеляційного господарського суду (судді: Бєляновський В.В. - головуючий, Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) у задоволенні позову відмовлено, мотивуючи безпідставністю його вимог.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "УПТК" посилалися на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, тому просили скасувати судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Заявник зазначав, що набув право власності на спірну будівлю на підставі договору купівлі - продажу рухомого майна від 11.02.2009 р., укладеного з ТОВ "Одєтекс " та відповідного акту приймання - передачі цього майна, тому вважав правомірними свої вимоги.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 ЦК України установлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі втрати документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів.

Судами обох інстанцій установлено, що відмова міської ради в оформленні підприємству права власності мотивована ненаданням правовстановлюючих документів, відсутність у позивача яких не спростована останнім. До матеріалів справи, на підтвердження своїх вимог були надані підприємством договір купівлі - продажу рухомого майна від 11.02.2009 р., укладений між ними та ТОВ "Одєтекс", за яким підприємство придбали рухоме майна: бак технічної води № 2, об'ємом V=1000 куб.м., вартістю 4 246,92 грн. та артезіанську свердловину, вартістю 1873,85 грн., на виконання якого підписано відповідний акт приймання - передачі. Об'єкт нерухомого майна - двоповерхова будівля "Артезіанська свердловина" загальною площею 75,8 кв.м. не була предметом договору купівлі - продажу.

Зважаючи на викладене, попередні судові інстанції мотивовано дійшли висновку щодо відсутності правових підстав для застосування ст. 392 ЦК України та відмовили у задоволенні позову, вимоги якого не ґрунтувались на нормах права та суперечили установленим обставинам справи. Належних обґрунтувань, які б спростовували висновки попередніх судових інстанцій, заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень, при ухваленні яких здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного підприємства "УПТК" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 р. та рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2013 р. у справі № 916/1765/13 - без змін.