Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у справі № 12/327/31 господарського суду Чернігівської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" про зміну стягувача у справі № 12/327/31 за позовом Акціонерного товариства "Індустріально-експортного банку" в особі філії "Чернігівська дирекція" акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк") до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про припинення дії кредитного договору та стягнення заборгованості в сумі 211 405, 70 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився,- відповідачів: не з'явився,- ТОВ "АУЗ Факторинг": Сисин М.М. дов. № 15/01/14 від 15.01.2014 року

Товариство з обмеженою відповідальністю "АУЗ Факторинг" (далі за текстом - ТОВ "АУЗ Факторинг") звернулось до господарського суду Чернігівської області із заявою про заміну стягувача.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 у справі № 12/327/31 у задоволенні заяви ТОВ "АУЗ Факторинг" про заміну стягувача у справі № 12/327/31 - відмовлено на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "АУЗ Факторинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у справі № 12/327/31 апеляційну скаргу ТОВ "АУЗ Факторинг" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "АУЗ Факторинг" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Чернігівської області від 14.06.2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у справі № 12/327/31, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 124 Конституції України, ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 20.01.2014 року № 03-05/58 для перегляду в касаційному порядку справи № 12/327/31 у зв'язку із завантаженістю судді Дроботової Т.Б., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Фролова Г.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.01.2008 року у справі № 12/327/31 позовні вимоги акціонерного товариства "Індустріально-експортного банку" в особі філії "Чернігівська дирекція" акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (далі за текстом - АТ "Індустріально-експортний банк") задоволено частково: вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_5) на користь АТ "Індустріально-експортний банк" 194 060, 63 грн. заборгованості по кредиту, 15 456, 92 грн. заборгованості по відсотках, 1 491, 04 грн. пені за прострочку повернення кредиту, 397, 10 грн. пені за прострочку сплати відсотків.

05.02.2008 року на виконання рішення господарського суду Чернігівської області від 24.01.2008 року у справі № 12/327/31 позивачу видано наказ.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.09.2009 року ТОВ "АУЗ Факторинг" та АТ "Індустріально-експортний банк" уклали Договір факторингу № 03/09, відповідно п. 2.1. фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язався відступити факторові право вимоги, визначене у Реєстрі прав вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами у зв'язку з укладенням вищевказаного Договору, ТОВ "АУЗ Факторинг" звернулось до суду з заявою про заміну стягувача у справі № 12/327/31.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що ТОВ "АУЗ Факторинг" обґрунтовує подану заяву укладеним договором факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року, згідно якого ТОВ "АУЗ Факторинг" набуло прав вимоги за кредитним договором № 07ДС34 від 12.04.2007 року до ФОП ОСОБА_5 та посилався на ст. 25 ГПК України (у редакції чинній з 12.06.2011 року), яка визначає можливість здійснення процесуального правонаступництва, зокрема, у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні. Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо процесуального правонаступництва" від 12.05.2011 року № 3329-VI (3329-17) внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема, ст. 25 викладено в наступній редакції: "У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу."

Вказаний вище Закон набрав чинності 12.06.2011 року.

До набрання чинності вказаним Законом, ст. 25 ГПК України було передбачено тільки одну підставу здійснення процесуального правонаступництва - внаслідок реорганізації підприємства чи організації.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що договір факторингу № 03/09, згідно якого ТОВ "АУЗ Факторинг" набуло прав вимоги за кредитним договором № 07ДС34 від 12.04.2007 року до відповідача - ФОП ОСОБА_5, було укладено 26.09.2009 року, тобто на час, коли зміни до ст. 25 ГПК України щодо можливості здійснення процесуального правонаступництва, зокрема, у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні ще не були внесенні Законом України від 12.05.2011 року № 3329-VI (3329-17) .

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 9.02.1999 року N 1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) роз'яснив, що положення ч. 1 ст. 58 Основного Закону України про дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що "вона починається з моменту набрання актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце".

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що редакція ст. 25 ГПК України з 12.06.2011 року, якою передбачено можливість здійснення процесуального правонаступництва, зокрема, у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, не може поширюватися на правовідносини сторін, які виникли до набрання чинності цією статтею згідно Закону України від 12.05.2011 року № 3329-VI (3329-17) .

Таким чином, обґрунтованим є висновок судів про те, що на час укладення договору факторингу № 03/09 від 26.09.2009 року ст. 25 ГПК України було передбачено лише одну підставу для здійснення процесуального правонаступництва - внаслідок реорганізації підприємства чи організації, а тому саме зазначена редакція статті повинна застосовуватись до спірних правовідносин сторін.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно того, що станом на час укладення договору факторингу (26.09.2009 року) ст. 25 ГПК України не було передбачено можливості здійснення процесуального правонаступництва, зокрема, у випадку заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, то підстави для здійснення процесуального правонаступництва у зв'язку з заміною кредитора у зобов'язанні відсутні, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ТОВ "АУЗ Факторинг" про заміну стягувача у справі № 12/327/31.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.