головуючого судді: Добролюбової Т.В. суддів Гоголь Т.Г., Фролової Г.М. (доповідача) за участю представників: позивача Срібний Р.А., дов. від 20.01.14 відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третіх осібне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.13 у справі №910/5671/13 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" треті особи: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИКАРПАТПРОДУКТ" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІЖЕНЬКА" 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УКРБУДСЕРВІС" про стягнення грошових коштів

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАТ" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" про стягнення 201151,50 грн. заборгованості. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про поставки щодо здійснення розрахунків за поставлений товар та обґрунтовано приписами статей 525, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, статей 7, 20, 173, 174 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2013 у справі №910/5671/13 (суддя Котков О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013 (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Сітайло Л.Г., Шевченко Е.О.) позовні вимоги задоволені повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТ" 201151,50 грн. основного боргу та 4023,03 грн. судового збору. Судами попередніх інстанцій зазначено, що факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором підтверджено матеріалами справи, натомість доказів здійснення розрахунків у повному обсязі відповідачем не надано. Судові рішення обґрунтовані приписами статей 509, 526, 530, 663, 665, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 16, 712, 879 Цивільного кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) . Заявник вважає, що судами не з'ясовані належним чином дійсні обставини справи.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 статті 11 Кодексу серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 22.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАТ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" (покупець) укладено договір поставки №55, за умовами якого позивач постачає відповідачу товар у відповідності зі специфікаціями, які є невід'ємними частинами договору. Пунктом 4.1 погоджено, що розрахунки за договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів простим банківським переказом за кожну партію товару на рахунок постачальника. Строк оплати визначається згідно зі Специфікаціями. У специфікаціях №1, 2 та 3 сторони погодили умови оплати: 70% передоплати та 30% за фактом поставки.

Також установлено, що на виконання договору поставки №55 від 22.04.2011, у період з грудня 2011 року по червень 2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1033730,00 грн. Установлено судами і те, що за отриманий товар відповідач розрахувався частково у сумі 832578,50 грн., таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем склала 201151,50 грн.

З матеріалів справ вбачається, що предметом розгляду спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАТ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТОР ЛТД" 201151,50 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Кодексу).

Згідно зі статтею 712 Кодексу за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до статті 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши матеріали справи, господарські суди попередніх інстанцій установили, що 24.07.2012 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №55 від 22.04.2011, за умовами якої сторони погодили, що неоплачена сума договору поставки у розмірі 201151,50 грн. перераховується відповідачем на користь позивача упродовж 10 робочих дні після проведення монтажних робіт. Також судами установлено, що монтажні роботи, передбачені додатковою угодою №1, були виконані та передані відповідачу згідно з актом виконаних робіт від 22.08.2012; акт підписано відповідачем без зауважень. Однак, як установлено судами, відповідач свої зобов'язання за договором поставки та додатковою угодою не виконав, заборгованість за поставлений товар у розмірі 201151,50 грн. не сплатив.

За вказаних обставин висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним.

Заперечення відповідача були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій. Інші доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови, оскільки вказаних висновків не спростовують.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.