головуючого: Черкащенка М.М., суддів: Жукової Л.В., Студенця В.І. (доповідач), за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився; розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 922/2430/13 за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківархпроект" про стягнення 82 434, 66 грн.

Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева" (далі - ДП "Завод ім. В.О. Малишева") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківархпроект" (далі - ТОВ "Харківархпроект") про стягнення сплачених за договором № 202-1дп від 19.05.2010 коштів, які є безпідставно набутими і підлягають поверненню зі сплатою інфляційних втрат, понесених ДП "Завод ім. В.О. Малишева", та процентів на підставі ст. 625 ЦК України в частині відшкодування інфляційних витрат у розмірі 82 434, 66 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.06.2013 порушено провадження у справі № 922/2430/13 за позовом ДП "Завод ім. В.О. Малишева" до ТОВ "Харківархпроект" про стягнення коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Мамалуй О.О.) від 18.07.2013 позовні вимоги задоволено, суд стягнув з ТОВ "Харківархпроект" на користь ДП "Завод ім. В.О. Малишева" суму основного боргу в розмірі 74 635, 28 грн., інфляційні витрати в розмірі 7 799, 38 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Істоміна О.А., Плужник О.В.) від 04.11.2013 рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013, ДП "Завод ім. В.О. Малишева" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2013 залишити в силі.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи порушено норми ст.ст. 849, 1212 ЦК України, ст.ст. 4, 43, 84, 101 ГПК України, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2013 касаційну скаргу ДП "Завод ім. В.О. Малишева" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.01.2014.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено господарськими судами між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Харківархпроект" 19.05.2010 був укладений договір підряду на створення проектної документації № 202.1-454дг, за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе виконання робіт з виготовлення робочого проекту "Зміна конструкції покрівлі та покриття цеху № 210" (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3. договору строк здачі робіт за договором: один календарний місяць з дня надходження авансу на розрахунковий рахунок виконавця.

Вартість проектної продукції, робіт (послуг) за даним договором, згідно кошторису і договірної ціни, складає 149 270, 57 грн. (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2. договору попередня оплата за договором складає 50% - 74 635, 28 грн.

Оплата за виконану роботу здійснюється після виконання проектних робіт та підписання акту здачі-приймання виконаних робіт обома сторонами (п. 2.3 договору).

У п. 3.2. договору сторони погодили, що при закінченні робіт виконавець передає один комплект проектної та іншої документації, передбаченої умовами договору та завданням на проектування, а також акт здачі-приймання виконаних робіт за кожним етапом замовнику.

Замовник в 5-ти денний строк з дня отримання проектної документації надсилає виконавцю підписаний акт здачі-приймання або мотивовану відмову. У випадку мотивованої відмови замовника, сторони складають двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань, строків їх виконання та інших умов. Робота також вважається прийнятою, якщо виконавець не отримав після спливу 5-денного строку підписаного акту здачі-приймання або мотивованої відмови (п. 3.3 договору).

Відповідно до п. 7.1. договору він вступає в силу з дня його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Господарськими судами встановлено, що оплату за вказаним договором здійснено позивачем 22.06.2010 платіжним дорученням № 4344 на суму 74 635, 28 грн.

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" була надіслана претензія № 16/46 від 08.01.2013, в якій останній повідомив ТОВ "Харківархпроект" про розірвання договору підряду відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України та відповідно до вимог ч.1 ст. 1212 ЦК України просив повернути грошові кошти на суму 74 635,28 грн. (сплачений аванс), як безпідставно отримані, оскільки, як зазначив позивач в претензії, відповідач листом від 25.12.2012 № 25 на адресу позивача направив тільки акт виконаних робіт без примірника проектної документації.

У відповідь на претензію позивача ТОВ "Харківархпроект" 06.02.2013 надіслав лист № 1, в якому послався на своєчасну передачу посадовим особам ДП "Завод ім. В.О. Малишева" не менш двох робочих проектів, актів здачі-приймання виконаних робіт за договором та актів прийому-передачі креслень.

Розглянувши лист ТОВ "Харківархпроект" № 1 від 06.02.2013, ДП "Завод ім. В.О. Малишева" направлено відповідь стосовно відсутності на підприємстві документів, на які йдеться посилання в листі та запропоновано надати докази її отримання позивачем, але відповіді не надходило, ніяких грошових надходжень в рахунок повернення грошової суми за договором № 202.1-454дп від 19.05.2010 не відбулося.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки на момент закінчення строку дії договору роботи не виконано, кошти попередньої оплати, сплачені за договором № 202-1дп від 19.05.2010 у розмірі 74 635, 28 грн., є безпідставно набутими в силу положення ст. 1212 ЦК України і підлягають поверненню зі сплатою інфляційних втрат на підставі ст. 625 ЦК України. При цьому ДП "Завод ім. В.О. Малишева" також посилався на ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Місцевий господарський суд з врахуванням встановлених обставин справи та на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України, ст.ст. 526, 610, 625 ЦК України дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2013 та відмовляючи у позові, зазначив про відсутність умов для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України з огляду на наявність нерозірваного договору між сторонами.

Судами встановлено, що предметом спору у даній справі є повернення попередньої оплати. Вимоги замовника мотивовані направленням підряднику претензії щодо відмови від договору та повернення попередньої оплати на підставі ст. 849 ЦК України та ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Згідно зі ст. 849 ЦК України, яка визначає загальні положення договору підряду, замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Зі змісту претензії, на яку посилається ДП "Завод ім. В.О. Малишева" як на доказ односторонньої відмови від договору в порядку ст. 849 ЦК України, вбачається, що підприємство у зв'язку з порушенням ТОВ "Харківархпроект" умов договору, шляхом ненадання замовленої проектної документації у встановлений договором строк, просить останнього розглянути зазначену претензію та розірвати договір.

Розглянувши претензію замовника, ТОВ "Харківархпроект" у своєму листі у відповідь на отриману претензію зазначив, що роботи ним виконані у повному обсязі, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог про розірвання договору.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в даному випадку претензія за своєю правовою природою є пропозицією про розірвання договору в порядку, передбаченому статтею 188 ГК України, а не односторонньою відмовою від договору.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Оскільки, як встановлено господарськими судами між ДП "Завод ім. В.О. Малишева" та ТОВ "Харківархпроект", було укладено договір про оплатне виконання робіт на створення проектної продукції, а кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як попередня оплата за договором, який, як встановлено судом апеляційної інстанції, не було розірвано, то колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача перерахованого авансу за договором підряду від 19.05.2010 в розмірі 74 635, 28 грн., як безпідставно отриманих коштів згідно вимог ст. 1212 ЦК України є необґрунтованою.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наведених вище підстав, а також з огляду на правову позицію, викладену у п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (v0014600-13) , згідно з якою обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав, вимога ДП "Завод ім. В.О. Малишева" про стягнення інфляційних нарахувань на безпідставно набуті кошти є також необґрунтованою.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи ДП "Завод ім. В.О. Малишева", викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.11.2013 у справі № 922/2430/13 - без змін.