Державне підприємство "Сніжнеантрацит" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом та просило суд зобов'язати відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дружківський машинобудівний завод" припинити дії з утримання залишку ремонтного фонду та повернути його.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що передав відповідачу на підставі умов договору № 178/04-11 від 05.04.2011 р. ремонтний фонд секцій крепі 1КД80. При цьому, переданий ремонтний фонд при проведенні робіт відповідачем використаний не в повному обсязі, у зв'язку з чим, має бути повернутий позивачу в силу умов ст. 400, ч. 2 ст. 840 ЦК України (а.с.2-3, 79).

Відповідач у справі - ПАТ "Дружківський машинобудівний завод" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що умовами укладеного договору не передбачений його обов'язок щодо повернення залишку ремонтного фонду. Крім того, відповідач зазначає, що всі передбачені договором роботи ним виконані, а відповідачем прийняті без жодних зауважень (а.с.64-65).

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.07.2013 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відсутності правової підстави для набуття ремонтного фонду відповідачем, наявності на час розгляду справи у відповідача спірного майна та переліку майна, яке не було використане (а.с.102-105).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2013 р. залишено без змін (а.с.133-135).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.148).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

05.04.2011 р. між сторонами у справі за результатами відкритих торгів, що відбулись 02.03.2011 р., укладений договір про закупівлю товару за державні кошти № 178/04-11, за умовами якого виконавець (відповідач) зобов'язується у 2011 році надати послуги з виконання капітального ремонту обладнання замовникові (позивачу) код ДКТ "Послуги з монтажу, технічного обслуговування і ремонту машин та устаткування для добувної промисловості та будівництва" (29.52.9), зазначеного у даному договорі, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги (п.1.1).

Даний договір за своєю правовою природою є договором підряду, що вірно визначено судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, в силу ст. 837 ЦК України, за договором підряду підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судами встановлено, що згідно актів здачі-приймання № 1 від 06.04.2011 р., № 2 від 07.04.2011 р., № 3 від 08.04.2011 р., № 4 від 15.04.2011 р., № 5 від 20.04.2011 р., № 6 від 21.04.2011 р., № 7 від 22.04.2011 р., № 8 від 26.04.2011 р., № 9 від 27.04.2011 р., № 10 від 28.04.2011 р., № 11 від 29.04.2011 р., № 12 від 04.05.2011 р., № 13 від 05.05.2011 р., № 14 від 06.05.2011 р., № 15 від 10.05.2011 р., № 16 від 11.05.2011 р., № 17 від 14.05.2011 р., № 18 від 16.05.2011 р., № 19 від 17.05.2011 р., № 20 від 18.05.2011 р., № 21 від 19.05.2011 р., № 22 від 20.05.2011 р., № 23 від 25.05.2011 р., № 24 від 09.09.2011 р., № 25 від 13.09.2011 р., № 26 від 15.09.2011 р., № 27 від 16.09.2011 р., № 28 від 19.09.2011 р., № 29 від 22.09.2011 р., № 30 від 23.09.2011 р., № 31 від 19.10.2011 р., № 32 від 10.11.2011 р. позивач передав, а відповідач прийняв з метою проведення відновлювального ремонту ремонтний фонд, у обсязі, зазначеному у вказаних актах.

Судами також встановлений факт повного виконання відповідачем передбачених договором робіт, про що підписані акти приймання-здачі робіт від 27.04.2011 р., 29.04.2011 р., 04.05.2011 р., 05.05.2011 р., 06.05.2011 р., 10.05.2011 р., 11.05.2011 р., 14.05.2011 р., 16.04.2011 р., 17.05.2011 р., 18.05.2011 р., 19.05.2011 р., 20.05.2011 р., 23.05.2011 р., 24.05.2011 р., 25.05.2011 р., 09.09.2011 р., 10.09.2011 р., 12.09.2011 р., 13.09.2011 р., 14.09.2011 р., 15.09.2011 р., 16.09.2011 р., 22.09.2011 р., 27.12.2011 р.

Позивачем повністю оплачені виконані ремонтні роботи, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи використання відповідачем переданого ремонтного фонду не в повному обсязі, позивач звертався до відповідача з вимогами № 14/3-27-10-1862 від 10.05.2012 р. та № 13.2-34-10-2559 від 22.06.2012 р. щодо повернення залишку ремонтного фонду, не використаного при здійсненні ремонту.

Факт отримання даних вимог підтверджено повідомленнями про вручення поштового відправлення, належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

Направлені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом спору у даній справі є зобов'язання відповідача припинити дії з утримання залишку ремонтного фонду, а саме: перекриття 13.03.000 - 12 од., перекриття 13.05.000 - 6 од., основа 13.04.000 - 8 од., гідродомкрат - 38 од., штовхач - 14.10.010 - 1 од., траверси 12.00.020 - 7 од., траверси 12.00.040 - 5 од., гідростійки 1КД80 16.01.000 - 356 од. та повернути зазначене майно.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами не довів факту відсутності правової підстави для набуття ремонтного фонду відповідачем на момент передачі (передача здійснена за усною домовленістю сторін з метою здійснення ремонту), наявності на час розгляду справи у відповідача спірного майна та обсягу даного майна, що не був використаний. Зокрема, відсутні акти звірки залишків ремонтного фонду, дефектні акти, акти використаних матеріалів тощо, які б свідчили про обсяг ремонтного фонду, що залишився не використаним відповідачем в процесі здійснення ремонту.

Такий висновок судів є правильним, виходячи з наступного.

В силу ст. 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Судами встановлено, що за умовами договору на позивача не був покладений обов'язок передавати для здійснення ремонту відповідачу будь-який ремонтний фонд, однак сторони своїми діями змінили умови договору, а саме: позивач згідно актів здачі-приймання передав, а відповідач прийняв з метою проведення відновлювального ремонту ремонтний фонд.

При цьому, згідно ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.

Разом з цим, умовами договору на підрядника не покладений обов'язок надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок, не встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення залишку та основних відходів, а також не встановлена відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків, будь-яких змін та доповнень у договір з цього приводу сторонами не вносилось, що встановлено судами.

Крім того, сторонами без заперечень підписані акти приймання- передачі виконаних робіт.

Будь-яких застережень щодо обсягів використання ремонтного фонду та встановлення зобов'язань з його повернення дані акти не містять.

Враховуючи наведені обставини, правильним є висновок судів про те, що позивач не довів наявності на час розгляду справи у відповідача спірного майна та не підтвердив можливість встановлення обсягу ремонтного фонду, що не був використаний.

Враховуючи викладене, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Донецької області від 08.07.2013 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, колегія суддів

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. у справі № 905/3166/13 господарського суду Донецької області залишити без змін, а касаційну скаргу Державного підприємства "Сніжнеантрацит" - без задоволення.