Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Студенця В.І., розглянувши касаційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Аркадія" на рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 рокуу справі № 916/815/13 господарського суду Одеської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Аркадія" про спонукання до укладання договору на послуги водопостачання та водовідведення в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: Горьова Н.М. (дов. від 20.01.2014р.);

відповідача: не з`явилися;

В березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Філії "Інфоксводоканал" товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Аркадія" про спонукання до укладання договору на послуги водопостачання та водовідведення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вважає, що укладання договору на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є обов'язковим для відповідача, як для балансоутримувача будинку за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12, що і обумовило його звернення до суду з відповідним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами статей 20, 181, 187 ГК України, ст.ст. 1, 19, 20- 22, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання".

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.06.2013 року (суддя Никифорчук М.І.) позов задоволений повністю. Зобов'язано ОСББ "Нова Аркадія" укласти з Товариством договір на послуги водопостачання та водовідведення в редакції договору №222/1 від 01.06.2012р., зазначеним днем укладання договору 01.06.2012р. Стягнуто з відповідача 1147,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року (головуючий суддя: Ліпчанська Н.В., судді: Мацюра П.Ф., Лисенко В.А.), апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Аркадія" задоволено частково. Рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2013 року по справі №916/815/13 змінено.

Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Одеської області змінено. Зобов`язано укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі Філії "Інфоксводоканал" товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" договір на послуги водопостачання та водовідведення в редакції договору №222/1 від 01.06.2012р., та викладено повний текст договору, днем укладення договору вважати 01.06. 2012 р. В іншій частині рішення залишено без змін.

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Нова Аркадія" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.06.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Позивач подав до Вищого господарського суду України заперечення від 21.01.2014р. №35-01/2014 на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначив про безпідставність її доводів та просив залишити в силі оскаржувану постанову, а скаргу без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2012р. для укладання договору на послуги водопостачання та водовідведення, позивач надіслав відповідачу два примірника проекту договору №222/1 від 01.06.2012р. на послуги водопостачання та водовідведення житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12; 2 примірника дислокацій об`єктів та анкет водокористувача з супровідним листом за вих. № 1230/7 від 11.06.2012р. Проте, відповідач відповіді не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що вимоги позивача правомірні з огляду на норми статей 19, 21, 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а оскільки відповідач є балансоутримувачем будинку і має повний доступ до внутрішніх мереж, тому і повинен укладати договір для отримання послуг водопостачання та водовідведення з виробником цих послуг, тобто позивачем.

Переглядаючи рішення, апеляційний господарський суд змінив рішення, резолютивну частину, якого привів у відповідність до положень ст. 84 ГПК України та п.9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23 березня 2012 (v0006600-12) року.

Проте з такими висновками господарських судів погодитися не можна.

Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначаються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) (далі - Закон).

Статтею 19 цього Закону встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Укладання договорів у багатоквартирному будинку має особливості, зокрема, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем (стаття 29 Закону).

За змістом ст. 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що за наявності технічної можливості проведення по-квартирно обліку споживання водо, -тепло-, газо-, електропостачання, гарячого водопостачання та інших послуг власники жилих і нежилих приміщень можуть перераховувати кошти безпосередньо на рахунок підприємств, організацій, які надають ці послуги, за відповідними тарифами для кожного виду послуг у порядку, встановленому законом.

У разі якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, воно за договором з постачальником комунальних послуг може бути замовником (абонентом) таких послуг.

Відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємствами питного водопостачання об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків на підставі договору.

Цією ж статтею передбачений вичерпний перелік споживачів, з якими такі договори укладаються, серед яких зазначені об`єднання співвласників бакатоквартирних будинків, а мешканці цих будинків відсутні.

За змістом п.4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, що затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 р. N 60 (z0541-05) "Визначення виконавця послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення": Виконавцем послуг з централізованого опалення, централізованого постачання холодної та гарячої води, централізованого водовідведення може бути: виробник зазначених послуг, виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків, інший суб'єкт господарювання з яким дійшли домовленості про надання таких послуг, за умови що він відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку.

Пунктом 1.3. Порядку передбачено, що виконавцем житлово-комунальних послуг, визначених у п.1.1. Порядку, може бути суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання відповідних житлово-комунальних послуг за умов забезпечення виконання обов'язків, визначених у ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як встановлено місцевим господарським судом, ОСББ "Нова Аркадія" є балансоутримувачем будинку, за адресою: м. Одеса, вул. Тіниста, 9/12, а, отже, вимоги ч.2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" стосовно контролю за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень; утримання в належному стані, здійснення технічного обслуговування та ремонту внутрішньобудинкових мереж знаходяться саме в межах компетенції відповідача, як балансоутримувача і за межами компетенції позивача.

Договір про надання послуг питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання та споживачем, визначеним в ч.1 ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", якою передбачений вичерпний перелік споживачів, серед яких визначені ОСББ.

За змістом ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно частин 3, 4 статті 181 Господарського кодексу України, сторона яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору, сторона яка одержала проект договору складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Згідно з приписами частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання. За правилами частин 3 і 4 статті 181 цього кодексу сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу судів попередніх інстанцій на положення ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України, відповідно до яких, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Проте, всупереч ч.ч. 2, 3 ст. 180 ГК України та ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій питання наявності у спірному договорі усіх істотних умов, не досліджено.

Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що резолютивна частина постанови апеляційного суду містить протиріччя, а саме, у пункті 2 резолютивної частини суд зобов`язує відповідача укласти договір з позивачем з викладенням текст договору у резолютивній частині постанови, тобто виконати певні дії на майбутнє, при цьому пункт 3 викладає у редакції:"Вважати днем укладення договору 01.06.2012р.".

Таким чином, висновок судів обох інстанцій про задоволення позову щодо зобов`язання укласти договір, у зв'язку з обов'язковістю його укладення відповідно до вимог закону зроблений без дослідження та правової оцінки умов договору та без врахування норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і з порушенням вимог норм процесуального законодавства.