головуючого судді: Мирошниченка С.В., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. та на рішення у справі господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. № 4/388-54/236-5011-1/2272-2012 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним договору поруки

За участю представників: позивача: Лупейко О.В.; відповідача: Телющенко П.П.; Разумов М.А.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відділення Житомирської регіональної дирекції Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним Договору поруки від 22.05.2008 р. №4.77-08-ДП1 з 30.11.2009р.; визнання недійсним Договору іпотеки від 22.05.2008р. ВКО №277942-277943 з 30.11.2009р.; стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних коштів з поточного рахунку позивача в сумі 45 170,72 грн., а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Справа судами розглядалась неодноразово.

За результатом останнього перегляду, господарським судом міста Києва прийнято рішення від 19.03.2013 р. (суддя Домнічева І.О.), яким позовні вимоги задоволені повністю, визнано припиненим з 30.11.2009 р. Договір поруки № 4.77-08-ДП1 від 22.05.2008 р.; визнано недійсним Договір іпотеки від 22.05.2008 р.; скасовано заборону приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 22.05.2008 р.; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" 45 170,72 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. (судді: Шевченко Е.О., Зеленін В.О., Синиця О.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишене без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суддів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалами справи, та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.05.2008 р. між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником всіх прав та обов'язків якого є ПАТ "ВТБ Банк", як кредитором, та громадянином України ОСОБА_8, як позичальником, був укладений Кредитний договір № 4.77-08-СК, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит у вигляді строкового кредиту, а позичальник зобов'язується належним чином використати кредит та повернути платежі згідно умов цього Договору та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 1 Кредитного договору сума та валюта кредиту - 3 742 000,00 грн., цільове призначення кредиту - кредит надається на споживчі потреби, строк кредитування - по 21.05.2018 р. (включно), процентна ставка - 20,5%, спосіб погашення суми кредиту - щомісячно за схемою погашення кредиту рівними частинами.

В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_8 за Кредитним договором були укладені Договір поруки №4.77-08-ДП1 від 22.05.2008р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто", як поручителем, та Іпотечний договір від 22.05.2008 р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто", як іпотекодавцем.

Так, згідно з п. 1.2. Договору поруки Публічне акціонерне товариство "ВТБ-Банк" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт-Авто" встановили, що ТОВ "Стандарт-Авто", як поручитель, на добровільних засадах бере на себе зобов"язання перед ПАТ "ВТБ Банк" відповідача по борговим зобов'язанням боржника - ОСОБА_8, які виникають з умов Кредитного договору від 22.05.2008 р., а саме: повернути кредит в розмірі 3 742 000,00 грн., сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штраф), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.

Позивач вважає, що даний Договір поруки має бути визнаний судом припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, оскільки укладеним відповідачем та ОСОБА_8 Договором від 30.11.2009 р. про внесення змін № 1 до Кредитного договору № 4.77-08-СК від 22.05.2008 р. було змінено обсяг відповідальності поручителя (позивача по справі) у сторону її збільшення без згоди поручителя на таке збільшення, а саме: підвищено процентну ставку на 5% процентів річних в порівнянні з діючою процентною ставкою у випадках невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.2., п. 5.3.3. Кредитного договору; передбачено право банку згідно п. 5.2.7. Договору на прийняття рішення про зміну процентної ставки протягом строку Договору; передбачено право банку вимагати дострокового погашення кредиту згідно п. 5.2.1. Договору збільшено обсяг відповідальності поручителя (позивача по справі).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з огляду на встановлення факту збільшення обсягу відповідальності відповідача шляхом підписання Договору №1 про внесення змін від 30.11.2009 р. до Кредитного договору та відсутність згоди поручителя на підписання цього Договору, суди зазначили про правомірність визнання судом першої інстанції Договору поруки припиненим на підставі ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України з 30.11.2009 р.

Але, Вищий господарський суд України не може погодитись з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, вважає їх передчасними та такими, що прийняті за неповного з'ясування та надання правової оцінки усім обставинам справи у їх сукупності, з огляду на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Стандарт-Авто" звернулось з позовними вимогами (з урахуванням уточнень до них) до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним Договору поруки від 22.05.2008 р. № 4.77-08-ДП1 з 30.11.2009 р., визнання недійсним Договору іпотеки від 22.05.2008 р. ВКО №277942-277943 з 30.11.2009 р.; стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно списаних коштів з поточного рахунку позивача в сумі 45 170,72 грн.

Як вбачається з вступної та описових частин Рішення господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013 р. позовні вимоги судами розглядались до Відділення Житомирської регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк", а не до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", як це заявлено в самому позові.

В матеріалах справи не наявне жодне клопотання, яке б свідчило про вступ цього Житомирського відділення регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк" як стороною по справі.

Крім того, в матеріалах справи є пояснення скаржника щодо відсутності станом на 19.03.2013 р. в ПАТ "ВТБ Банк" відокремлених підрозділів в розумінні ст. 95 ЦК України з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Відділення "Житомирська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" діє на підставі положення про Відділення, яке затверджене Правлінням ПАТ "ВТБ Банк" від 31.08.2010 р. протокол № 160.

Отже, поза увагою суддів попередніх інстанцій залишилось те, що відповідно до вказаного Положення Відділенню "Житомирська регіональна дирекція" не надавалися повноваження виступати в судах в якості позивача чи відповідача.

Крім того, вищезазначеним рішенням Правління ПАТ "ВТБ "Банк" було перейменовано у Відділення "Житомирське "ВТБ Банк".

Отже, Вищий господарський суд України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій справа розглядалась фактично не до того відповідача, до я кого заявлялися самі позовні вимоги.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України повноваження, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.