на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 р. по справі № 11/Б-1042 (377/7-10) за заявою Бучацької МДПІ Тернопільської області до ВАТ "Бучацький цукровий завод" про банкрутство,

Ухвалою арбітражного суду Тернопільської області від 24.02.1997 р. порушено провадження по справі № 377/7-10 про банкрутство ВАТ "Бучацький цукровий завод".

Постановою господарського суду Тернопільської області від 20.03.2001 р. по справі № 377/7-10 ВАТ "Бучацький цукровий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

До господарського суду Тернопільської області 05.06.2013 р. надійшла заява УПФ України в Бучацькому районі Тернопільської області про визнання поточних грошових вимог в сумі 6585,03 грн.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 р. по справі № 11/Б-1042 (377/7-10) /суддя Сидорук А.М./ відмовлено УПФ України в Бучацькому районі Тернопільської області у визнанні кредиторських вимог до боржника в сумі 6585,03 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. по справі № 11/Б-1042 (377/7-10) /судді : Мирутенко О.Л., Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М./ ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 р. залишено без змін.

В касаційній скарзі УПФ України в Бучацькому районі Тернопільської області просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. та ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 р., посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення по справі, яким визнати кредиторські вимоги пенсійного фонду до боржника в сумі 6585,03 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ВАТ "Бучацький цукровий завод" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19 січня 2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, кредиторські вимоги, які зазначені в заяві УПФ України в Бучацькому районі Тернопільської області в розмірі 6585,03 грн. складаються з заборгованості, яка виникла, у зв'язку з несплатою ВАТ "Бучацький цукровий завод" фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р. гр.Пашвевич М.Т. в сумі 1312,02 грн. та гр.Рудько Р.Й. в сумі 5273,01 грн. (т.10, а.с.172-174).

Оскаржувана ухвала господарського суду першої інстанції від 16.07.2013 р. мотивована тим, що зобов'язання боржника, які складається з заборгованості на виплату і доставку пільгових пенсій за період з жовтня 2012 р. по квітень 2013 р., виникли у ВАТ "Бучацький цукровий завод" в ліквідаційній процедурі, що виключає їх визнання, відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Львівський апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції та залишив ухвалу господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 р. без змін.

Згідно ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Як вбачається із матеріалів справи, кредиторські вимоги УПФ України в Бучацькому районі Тернопільської області в розмірі 6585,03 грн. виникли під час здійснення ліквідаційної процедури ВАТ "Бучацький цукровий завод".

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Таким чином, виходячи з аналізу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Стосовно платежів до Пенсійного фонду України, то відповідно до встановленого в п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій та враховуючи, що згідно вимог п. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

Таким чином, в ліквідаційній процедурі в банкрута не з'являється ніяких додаткових поточних зобов'язань зі сплати обов'язкових платежів, крім тих, які у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів у порядку ст.ст. 14, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У справах про банкрутство норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , який є спеціальним Законом, мають перевагу серед інших нормативно-правових актів, в тому числі і пов'язаних із застосуванням норм податкового права.

Господарський суд як першої так і апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги, які викладені в заяві УПФ України в Бучацькому районі Тернопільської області, є безпідставними, оскільки з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, тобто з 20.03.2001 р., нові грошові зобов'язання, в силу ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виникають.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 12.08.2013 р. та ухвала господарського суду Тернопільської області від 16.07.2013 р. по справі про банкрутство ВАТ "Бучацький цукровий завод" постановлені у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.