головуючого судді: Панової І.Ю.,суддів: Запорощенка М.Д., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року у справі № Б-39/72-10 за заявою до Фізичної особи-підприємця Дем'янова Володимира Петровича Приватного підприємства "Альянс-Інвест" про визнання банкрутом

за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Семеняка В.В., дов. № 253/13-Н від 15.03.2013 року; Гіндрюк Т.С., дов. № 217/13-Н від 28.02.2013 року; від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Слесарчук В.М., дов. № 5420 від 26.12.2013 року,

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.06.2010 року за заявою Фізичної особи-підприємця Дем'янова Володимира Петровича (далі - ФОП Дем'янов В.П.) порушено провадження у справі № Б-39/72-10 про банкрутство Приватного підприємства "Альянс-Інвест" (далі - ПП "Альянс-Інвест").

Постановою господарського суду Харківської області від 23.01.2012 року у справі № Б-39/72-10 боржника ПП "Альянс-Інвест" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Клочко Олександра Миколайовича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2012 року у справі № Б-39/72-10, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.09.2012 року задоволено скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на дії ліквідатора Клочко О.М. Звільнено арбітражного керуючого Клочко О.М. від виконання обов'язків ліквідатора ПП "Альянс - Інвест". Призначено ліквідатором банкрута - арбітражного керуючого Лєснова Сергія Олександровича. Зобов'язано арбітражного керуючого Клочко О.М. передати всі матеріали, пов'язані з ліквідаційною процедурою, арбітражному керуючому Лєснову С.О. по акту прийому-передачі та зобов'язано ліквідатора Лєснова С.О. виконати ліквідаційну процедуру в повному обсязі, надати суду звіт ліквідатора про виконану роботу та всі документи, що свідчать про завершення ліквідаційної процедури.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року у справі № Б-39/72-10 (суддя - Дзюба О.А.) заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") про зобов'язання ліквідатора Лєснова С.О. здійснити часткове погашення кредиторських вимог залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі № Б-39/72-10 (головуючий суддя - Гетьман Р.А., суддя - Бородіна Л.І., суддя - Лакіза В.В.) апеляційну скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року у справі № Б-39/72-10 залишено без змін.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі № Б-39/72-10, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі № Б-39/72-10 скасувати, матеріали справи № Б-39/72-10 повернути до господарського суду Харківської області на новий розгляд.

В касаційній скарзі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 1, 3-1, 16, 22, 23, 25, 26, 29, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України (1798-12) та іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний: здійснювати заходи щодо захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках; в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство; виконувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно з п. 6 ст. 31 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків ліквідатор зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Виходячи з ч. 2 ст. 26 Закону про банкрутство майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону про банкрутство кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у першу чергу задовольняються:

вимоги, забезпечені заставою;

вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати;

витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати на публікацію в засобах масової інформації про поновлення провадження у справі про банкрутство у зв'язку з визнанням мирової угоди недійсною;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому ст. 27 цього Закону, та інші.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду з заявою (вх. №11224), в якій просило суд зобов'язати ліквідатора Лєснова С.О. здійснити часткове погашення вимог заставного кредитора у справі, а саме: перерахувати на його користь грошові кошти в сумі 20 359 078,79 грн., отримані від продажу заставного майна.

Залишаючи без задоволення вказану заяву, господарський суд першої інстанції, виходив з того, що строк, у який повинні бути перераховані кошти, одержані від реалізації заставного майна, Законом про банкрутство не встановлений, а з аналізу норм ст. 32 вказаного Закону вбачається, що лише після того, як ліквідатором у повному обсязі будуть здійснені усі необхідні дії з реалізації ліквідаційної маси банкрута, він розпочинає у порядку черговості розрахунки з кредиторами.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

За результатами перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що з метою недопущення порушення інтересів боржника та його кредиторів, а також затягування ліквідаційної процедури, заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про часткове погашення його кредиторських вимог не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання черговості задоволення вимог кредиторів у справах про банкрутство" від 17.04.2002 року (v_447600-02) у разі якщо усі майнові активи банкрута або їх більшу частку передано в іпотеку або інший вид застави і після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших, крім заставодержателя, вимог першої черги, усі вимоги першої черги мають задовольнятися за правилами частини 3 статті 31 Закону. У таких випадках за правилами про конкуренцію різних вимог першої черги мають задовольнятися вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати пов'язані з провадженням у справі про банкрутство) та надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога звільненим працівникам банкрута).

Ст. 32 Закону про банкрутство встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються, зокрема, реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів, документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що на час розгляду справи хід ліквідаційної процедури не завершений, майно, що увійшло до складу ліквідаційної маси у даній справі, не реалізоване у повному обсязі.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор надав перелік не реалізованого нерухомого майна, та зазначив, що для реалізації майна, що увійшло до складу ліквідаційної маси, необхідно укладання договорів із суб'єктом оціночної діяльності, а також із суб'єктом, який має право проводити торги з реалізації майна банкрута. Також ліквідатор зазначив, що в інтересах кредиторів він продовжує вчиняти дії, направлені на повернення майна боржника до ліквідаційної маси із застосуванням інструменту позовного провадження, що потребує додаткових витрат, пов'язаних із судовими процедурами та отриманням у суб'єктів владних повноважень інформації і документації, необхідної для включення майна до складу ліквідаційної маси.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про відмову в задоволенні заяви ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зводяться до встановлення нових обставин у справі та переоцінки доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 року у справі № Б-39/72-10 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.