головуючого судді Малетича М.М., суддів: Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 рокуу справі №922/1996/13 господарського суду Харківської області за позовом до Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" про визнання права власності

За участю представників сторін:

позивача: не з'вився,

відповідача: Калуцький Є.О.,

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.09.13 р., яка була прийнята судом) просить визнати за позивачем право власності на квартиру № 92, розташовану на 16-му поверсі 17-ти поверхового житлового будинку по вулиці Клочківській, 191-Д у місті Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2013 року у справі №922/1996/13 позов задоволено. Визнано за Спільним підприємством "Радміртех" у формі товариства з обмеженою відповідальністю право власності на двокімнатну квартиру № 92 загальною площею 84,4 кв.м., яка розташована на 16 поверсі 17-ти поверхового житлового будинку по вулиці Клочківська, 191-Д у місті Харкові. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на користь Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати по сплаті судового збору в сумі 9350,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Спільне підприємство "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного господарського суду - скасуванню із залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи за Спільним підприємством "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю право власності на квартиру № 92, розташовану на 16-му поверсі 17-ти поверхового житлового будинку по вулиці Клочківській, 191-Д у місті Харкові, суд першої інстанції посилався на положення статей 190, 328, 392, 509, 530, 526, частини 1 статті 626, статті 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 1, 2, 3, частини 5 статті 7, статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність". При цьому, місцевий суд вказав на те, що оскільки будівництво проінвестованого об'єкта нерухомого майна, а саме будинку № 191-Д по вул. Клочківській у м. Харкові є завершеним та готовим до експлуатації, інвестору, тобто позивачу, належить право власності на спірну квартиру № 92, як на окреме майно.

Скасовуючи рішення місцевого суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що строк для подачі в порядку статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заяв конкурсними кредиторами Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" сплив 02.12.2010 року, а Спільним підприємством "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю кредиторських вимог до боржника у справі №Б-39/112-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" заявлено не було. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що пунктом 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а висновки суду апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" та Спільним підприємством "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю було укладено договір на дольову участь у будівництві № 10.01/16-1 від 10.01.06 року (далі договір), відповідно до пункту 1.1 якого позивач, як пайовик, зобов'язується прийняти дольову участь у будівництві 17-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг вул. Самарської на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору пайовик приймає участь у будівництві будинку у формі часткового фінансування будівництва шляхом внесення дольових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Після завершення будівництва та введення будинку до експлуатації забудовник передає по акту прийому-передачі у власність пайовику двокімнатну квартиру № 92, розташовану на 16 (шістнадцятому) поверсі будинку, загальною площею згідно проекту 86,40 кв. м., житловою площею 38,32 кв. м. згідно проекту (далі - квартира), у строк та на умовах договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору сума дольової участі пайовика у будівництві складає суму еквівалентну 116640 (сто шістнадцять тисяч шістсот сорок) доларам США за курсом НБУ з урахуванням ПДВ. Внесення грошових коштів здійснюється у гривнях за курсом НБУ на момент здійснення платежу.

Відповідно до пункту 2.5. договору фінансування дольової участі здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок забудовника або шляхом внесення готівкою грошових коштів до каси банку для зарахування їх на поточний рахунок забудовника у гривнях за курсом Національного банку України на момент здійснення платежу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором повністю сплатив грошові кошти за будівництво спірної квартири, що підтверджується платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах даної справи.

Відповідно до пункту 4.1 договору за умови повного виконання пайовиком зобов'язань, передбачених договором, забудовник зобов'язується передати по акту прийому - передачі не пізніше 10 (десяти) днів після отримання затвердженого Акту щодо вводу об'єкта в експлуатацію та отримання Рішення про присвоєння адреси квартирі, вказаній у п. 1.2 договору. Планове закінчення будівництва - ІІІ квартал 2008 року. Строк введення до експлуатації - IV квартал 2008 року.

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо передачі спірної квартири пайовику відповідно до умов договору не виконав, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Як встановлено місцевим господарським судом та зазначалось вище, між сторонами по даній справі дійсно був укладений договір на дольову участь у будівництві № 10.01/16-1 від 10.01.06 року, відповідно до пункту 1.1 якого позивач як пайовик зобов'язується прийняти дольову участь у будівництві 17-ти поверхового житлового будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, ріг вул. Самарської на умовах договору.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, сторони взяли на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва квартири № 92 у багатоквартирному житловому будинку за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 191-Д.

Метою внесення позивачем інвестиції було набуття права власності на результат інвестиції, а саме, дольової частини в площі будинку, яка виражається у вигляді загальної площі відповідної квартири, в даному випаду квартири № 92 у житловому будинку № 191-Д по вул. Клочківській у м. Харкові.

Як також обґрунтовано було встановлено судом першої інстанції, будівництво проінвестованого об'єкта нерухомого майна, а саме будинку № 191-Д по вул. Клочківській у м. Харкові є завершеним, про що свідчать докази, які є в матеріалах справи, а саме: декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 30.03.12 р. № ХК 14312047946, зареєстрована Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області № 798 від 12.12.12 р. "Про присвоєння адреси 17-ти поверховому житловому будинку літ "А-17" та нежитловій будівлі літ. "Б-1" (трансформаторна підстанція) по вул. Клочківській, ріг вул. Самарської ТОВ "Оргтехбуд" у Дзержинському районі", відповідно до якого (п. 1) було вирішено присвоїти будинку таку адресу: м. Харків, вул. Клочківська, 191-Д.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Відповідно до положень абз. 5 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Пунктом 1 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції 1992 року, чинній на час порушення та провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд") передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майном.

Пунктом 2 статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Місцевим судом було вірно встановлено, що обов'язок відповідача перед позивачем полягає не у сплаті певної суми грошових коштів та у погашені грошових зобов'язань (тобто не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), а полягає у виконанні дій, пов'язаних із передачею позивачеві майна - спірної квартири, відповідно до договору на дольову участь у будівництві № 10.01/16-1 від 10.01.2006 р.

Отже, апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позову, необґрунтовано застосував положення ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи з приписів ст. 328 та ст. 334 ЦК України договір на дольову участь у будівництві № 10.01/16-1 від 10.01.2006 р. є належним доказом законності набуття права власності позивачем на квартиру № 92 у будинку 191-Д по вул. Клочківській у м. Харкові, тому вимога позивача про визнання права власності на квартиру № 92 загальною площею 84,4 кв.м., що розташована по вул. Клочківській, 191-Д, у м. Харкові є правомірною, обґрунтованою, доведеною документально матеріалами справи, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду про задоволення позову цілком правомірними та обґрунтованими.

Згідно зі статтею 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги норми чинного законодавства та встановлені під час здійснення судового провадження фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови неправильно застосував норми матеріального права та зробив помилковий висновок, тому постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне залишити його без змін.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року у справі №922/1996/13 скасувати. Рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2013р. залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оргтехбуд" на користь Спільного підприємства "Радміртех" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю витрати по сплаті судового збору при поданні касаційної скарги в сумі 9350 грн.