головуючого Овечкіна В.Е., суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -Васечко О.І., відповідача -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТДВ "Страхове ТДВ "Глобус" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 у справі № 910/12596/13 за позовом ТОВ "Автогазервіс" до ТДВ "Страхове ТДВ "Глобус" про стягнення 39092,30 грн. страхового відшкодування

Рішенням господарського суду м.Києва від 22.08.2013 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 (судді: Синиця О.Ф., Зеленін В.О., Скрипка І.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ТДВ "Страхове ТДВ "Глобус" на користь ТОВ "Автогазервіс" 38582,30 грн. страхового відшкодування за майнову шкоду, завдану належному позивачу автомобілю "МАЗ-5337" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02.04.2012р. з вини водія автомобіля "ВАЗ-21063", цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем. В решті позовних вимог відмовлено з підстав їх необґрунтованості.

ТДВ "Страхове ТДВ "Глобус" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 08.01.2012р., чинній на момент скоєння ДТП), п.п.2.4,7.38,8.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395 (z1074-03) , та ст. 43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що при проведенні експертного дослідження від 29.04.2013 №201 не застосовано коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу 1992 року випуску, а тому розрахункова сума матеріального збитку (47960 грн.) є завищеною та необґрунтованою. При цьому, суд першої інстанції немотивовано відхилив клопотання відповідача від 21.08.2013 про призначення судової автотоварознавчої експертизи. На думку відповідача, встановивши факт перевищення вартості відновлювального ремонту вантажного автомобіля "МАЗ-5337" над його ринковою вартістю до ДТП, суди не з'ясували обставин наявності чи відсутності згоди власника (позивача) з фактом фізичного знищення вказаного транспортного засобу, від яких залежить порядок остаточного розрахунку страхового відшкодування.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

02.04.2012р. на 212 км. автодороги Канів-Чигирин-Кременчук сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля "ВАЗ-21063", д.н. 36855ОН, під керуванням водія Савіцького Т.І. та автомобіля "МАЗ-5337", д.н. 11317ОН, під керуванням водія Мазуренка В.М. Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю "МАЗ-5337".

Дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія автомобіля "ВАЗ-21063" СавіцькогоТ.І., що підтверджується постановою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28.01.2013.

Цивільно-правова відповідальність винної у ДТП особи (Савіцького Т.І.) за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю автомобіля "ВАЗ-21063" згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/684709 застрахована у відповідача - ТДВ "СТДВ " Глобус ".

Протягом трьох днів після ДТП, позивач звернувся до відповідача з повідомленням про ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування. Відповідно до вимог ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" протягом тридцяти днів з моменту повідомлення про ДТП позивач звернувся до відповідача з заявою про страхове відшкодування.

14.05.2012р. спеціалістом ТДВ "Глобус" Когучем В.І. складено акт №133/12 розрахунку матеріальної шкоди по страховій справі №1175/12. Згідно вказаного акту вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "МАЗ-5337" складає 9377,70 грн. без ПДВ. 19.03.2013р. відповідачем була здійсненна виплата страхового відшкодування в розмірі 8867,70 грн.

Вважаючи, що зазначений акт не може застосовуватися для визначення оціненої шкоди, на замовлення позивача 29.04.2013р. Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф.М.С.Бокаріуса складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №201.

Згідно висновку №201 від 29.04.2013 вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "МАЗ-5337" становить 55996,31 грн., а розмір матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля "МАЗ-5337", становить 47960 грн. Таким чином, різниця між виплаченою відповідачем сумою страхового відшкодування та сумою, яку відповідач повинен відшкодувати позивачу, становить 39092,30 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна є обов'язковою при визначенні збитків або розміру відшкодування.

Статтею 5 цього ж Закону визначено вичерпний перелік суб'єктів оціночної діяльності.

Отже, законодавчо встановлена вимога проведення оцінки майна (визначення розміру шкоди) зумовлена тим фактом, що лише фахівець з відповідною кваліфікацією, на підставі отриманого в установленому законодавством України порядку свідоцтва, з необхідним рівнем освіти, на підставі розроблених законодавчих стандартів, нормативів та з використанням спеціальних знань, рекомендацій - в праві визначати характер, обсяг пошкоджень та необхідні дії по їх усуненню, надати відповідь стосовно розміру заподіяної шкоди, визначати наявність причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та його наслідками.

Розрахунок фізичного зносу колісного транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи і оцінки транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (z1074-03) .

Проте, як вбачається з апеляційної скарги відповідача, коефіцієнт фізичного зносу визначався не суб'єктом оціночної діяльності, а спеціалістом страхової компанії "Глобус" Когучем В.І., що суперечить вимогам закону, оскільки останній не наділений відповідними повноваженнями для оцінки шкоди, а, відтак, підстави для застосування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку відповідачем матеріальної шкоди були відсутні.

Отже, в даному випадку єдиним належним доказом, відповідно до якого визначається вартість матеріального збитку є звіт експертного автотоварознавчого дослідження №201 від 29.04.2013, складений за заявою позивача старшим експертом Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. проф.М.С.Бокаріуса. Експертом визначено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "МАЗ-5337" на момент дослідження складає 55996,31 грн., а вартість матеріального збитку 47960 грн. При цьому експертом зазначено, що відповідно до п.8.2 Методики розмір матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля, приймається у розмірі його ринкової вартості (47960 грн.), оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу (55996,31 грн.) перевищує ринкову вартість (47960 грн.).

Встановивши фактичні обставини справи, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача недоплаченого страхового відшкодування в сумі 38582,30 грн., визначеній за вирахуванням суми сплаченого відповідачем страхового відшкодування та суми франшизи (47960 грн.-8867,70 грн.-510грн.).

Однак, касаційна інстанція не може погодитися з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про часткову доведеність розміру позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п.22.1 ст.22 та ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" (в редакції від 08.01.2012р., чинній на момент скоєння ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

При цьому, приписами ст.22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" не передбачено проведення виключно суб'єктами оціночної діяльності професійної оцінки шкоди, завданої внаслідок ДТП майну (транспортному засобу) потерпілої особи.

Згідно з п.п.2.4,7.38,7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003р. за №1074/8395 (z1074-03) (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших легкових КТЗ, 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД тощо. Значення коефіцієнта фізичного зносу, який підлягає усуненню, не може перевищувати 0,7. Для складників КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років значення Е з приймається рівним 0,7. Для КТЗ зі строком експлуатації понад 12 років у випадку виконання капітального ремонту КТЗ впродовж двох років до дати оцінки Е з підлягає розрахунку за формулою (13) і його значення приймають не менше 0,5.

Отже, в будь-якому випадку коефіцієнт фізичного зносу застрахованого транспортного засобу (вантажного автомобіля "МАЗ-5337" 1992 року випуску) не може дорівнювати нулю, оскільки на момент вчинення ДТП строк експлуатації транспортного засобу вочевидь перевищував 3 роки. Натомість зі звіту Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 29.04.2013 №201 не вбачається врахування експертом коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку розміру страхового відшкодування.

Таким чином, в основу висновку суду першої інстанції про доведеність розміру страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу, передчасно покладено виключно звіт експертного автотоварознавчого дослідження від 29.04.2013 №201, який не є висновком судового експерта, оскільки складений Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз на замовлення позивача.

Водночас, як роз'яснено в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія враховує, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для застосування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку відповідачем матеріальної шкоди, який ґрунтується виключно на неправомірному визначенні такого коефіцієнту спеціалістом страхової компанії "Глобус", а не суб'єктом оціночної діяльності, суперечить вимогам ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" та п.п.2.4,7.38,7.41 Методики.

Як встановлено судами, наявні у справі докази щодо розрахунку розміру шкоди є взаємно суперечливими, в зв'язку з чим, місцевий господарський суд мав достатні підстави для призначення автотоварознавчої експертизи, а не для відхилення відповідного клопотання страховика від 21.08.2013 без наведення жодних мотивів такого відхилення.

В порушення приписів ст. 101 ГПК України апеляційний суд помилково не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права (ст.ст. 34, 41, 43 ГПК України), зокрема, в частині неврахування фізичного зносу належного позивачу транспортного засобу, пошкодженого в ДТП, та немотивованого відхилення клопотання відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

В свою чергу, керуючись ст. 111-12 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне доручити суду першої інстанції при новому розгляді справи вирішити питання про наявність підстав для призначення судової автотоварознавчої експертизи з врахуванням того, що надані сторонами докази (звіт експертного автотоварознавчого дослідження від 29.04.2013 №201, акт розрахунку матеріальної шкоди від 14.05.2012 №133/12) в частині визначення розміру збитків є суперечливими.

За вищенаведених обставин, вказаний експертний висновок не може вважатися належним доказом, який би з достовірністю підтверджував розмір збитків, заявлених до стягнення.

Разом з тим, судами залишено поза увагою положення ст. 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції від 08.01.2012р., чинній на момент скоєння ДТП), згідно якої транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам по евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Однак, суди, встановивши факт перевищення вартості відновлювального ремонту вантажного автомобіля "МАЗ-5337" над його ринковою вартістю до ДТП та обумовлену цим економічну необґрунтованість ремонту, не з'ясували обставин наявності чи відсутності згоди власника (позивача) з фактом фізичного знищення вказаного транспортного засобу, від яких залежить порядок остаточного розрахунку розміру страхового відшкодування.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема, щодо дійсного розміру матеріального збитку, підлягаючого до відшкодування позивачу, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст. 111-7 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст. 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані істотні порушення норм процесуального права (ст.ст. 34, 41, 43, 101 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає достатні правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до господарського суду м.Києва.