розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року у справі № 5017/3258/2012 за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", треті особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання повернути нерухоме майно, та за позовом третьої особи - ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "У.Р.БСТРК", товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком", третя особа: ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання повернути нерухоме майно,

У листопаді 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "У.Р.БСТРК" та ТОВ"Агроком" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24.12.2010 року, укладеного між відповідачами, та повернення ТОВ "У.Р.БСТРК" нежитлових будівель, які є предметом цього договору, у зв'язку з його суперечністю вимогам закону та порушенням Статуту товариства, оскільки цей договір, на думку позивача, було укладено без його згоди шляхом надання нотаріусу підробленого тексту Статуту товариства, де ОСОБА_7 зазначений як єдиний засновник, крім того, спірним договором порушено корпоративні права позивача.

У грудні 2012 року ОСОБА_5 як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до ТОВ "У.Р.БСТРК", ТОВ "Агроком" про визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 24.12.2010 року недійсним та повернення ТОВ "У.Р.БСТРК" нежитлових будівель, що є предметом зазначеного договору, у зв'язку з суперечністю вимогам закону.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.07.2013 року (судді Цісельський О.В., Горячук Н.О., Демешин О.А.) у позові ОСОБА_4 та позові третьої особи ОСОБА_5 відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2013 року (судді Туренко В.Б., Бандура Л.І., Поліщук Л.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважають, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просять прийняті ними рішення скасувати, та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відзиви на касаційну скаргу від інших сторін та третіх осіб до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК", затвердженого 11.06.2007 року та зареєстрованого 13.06.2007 року, товариство створено фізичною особою ОСОБА_7, статутний капітал становив 42 000 грн.

01.03.2008 року між ТОВ "Будівельна компанія "Дорсервіс" (продавець) та ТОВ "У.Р.БСТРК" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, частини 1 майнового комплексу загальною площею 619 кв.м, який знаходиться за адресою: м. Ананьїв, вул. Гагаріна, 68, на земельній ділянці площею 12 000 кв.м. Перелік об'єктів, їх площа, що входять до проданої нежитлової будівлі наведений у договорі від 01.03.2008 року та додатковій угоді до нього від 14.05.2008 року.

Відповідно до Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК", затвердженого 05.10.2009 року, зареєстрованого 08.10.2009 року, статутний капітал товариства складав 56 756 грн. і розподілявся між учасниками:

- ОСОБА_7 - 50% (28 379 грн.);

- ОСОБА_4 - 26% (14 756 грн.);

- ОСОБА_5 - 24 % (13 621 грн.).

07.04.2010 року затверджена нова редакція Статуту ТОВ "У.Р.БСТРК", зареєстрованого 12.04.2010 року, відповідно до якої розмір статутного капіталу не змінився, визначено склад учасників: ОСОБА_6 - 50%, ОСОБА_4 - 26%, ОСОБА_5 - 24%.

За витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 01.10.2012 року керівником ТОВ "У.Р.БСТРК" є ОСОБА_7

17.12.2010 року рішенням загальних зборів засновників ТОВ "У.Р.БСТРК", оформленим протоколом № 11, вирішено продати нежитлові будівлі, частина 1 майнового комплексу за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, будинок 68, яке належить ТОВ "У.Р. БСТРК". Ціна договору купівлі-продажу складає 100 000 грн. Водночас вирішено надати ОСОБА_7 повноваження на укладення договору купівлі-продажу з ТОВ "Агроком". На вказаних зборах були присутні 4 особи: ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 Протокол підписано та завірено печаткою товариства.

24.12.2010 року між ТОВ "У.Р.БСТРК" (Продавець) та ТОВ "Агроком" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, за умовами якого Продавець передав у власність, а Покупець прийняв нежитлові будівлі, частину 1 майнового комплексу, розташовані за адресою: Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Гагаріна, будинок 68 (шістдесят вісім), загальною площею - 619,0 кв.м. За договором відчужується: літ. "А" - будівля контори загальною площею 211,1 кв.м., літ. "Б"- прохідна загальною площею 4,0 кв.м., літ. "В" - склад загальною площею 70,2 кв.м., літ. "Г" - гараж, літ. "Д" - склад, літ. "Е" - столярний цех, літ. "Ж" - операторна загальною площею 5,6 кв.м., літ. "З" - сховище пального, літ. "И" - майстерні, літ. "К" - майстерні, літ. "К1" - склад, літ. "Л" - склад загальною площею 204,8 кв.м., літ. "М" - пункт змазки, літ. "М1" - прибудова, літ. "Н" - водозбірник, літ. "О" - дворова убиральня, літ. "П" - дворова убиральня, літ. "Р" - баня, літ. "С" котельна, літ. "Т" склад загальною площею 123,3 кв.м., літ. "У" - гараж, літ. "Ф" - крита стоянка автотранспорту, літ. "Х" - гараж, літ. 1 - огорожа, літ. 2 - огорожа, літ. 3 - огорожа, літ. 4 - ворота, літ. 5 - ворота, літ. 6 - цистерна, літ. 11 - сховище пального, три металеві цистерни, літ. 12 - естакада, літ. 13 - оглядова яма. Опис об'єкта: нежитлові будівлі з господарськими будівлями та спорудами. Частина 1 майнового комплексу. Нежитлові будівлі за адресою: Одеська область, Ананьївський район, місто Ананьїв, вул. Гагаріна, будинок 68 (шістдесят вісім), в цілому розташовані на земельній ділянці площею 12 000 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні, право на яку не зареєстровано.

Умовами п. 2.1. договору передбачено, що продаж нежитлових будівель здійснено за 100 000 грн., в тому числі ПДВ - 20%, які Продавець зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок Покупця протягом 30 банківських днів з моменту укладення цього договору.

Відповідно до п. 2.3. договору сторони підтверджують факт відсутності претензій щодо майбутнього розрахунку за продані нежитлові будівлі на момент укладення цього договору. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за № 1107.

Розрахунки за придбані нежитлові будівлі здійснені в повному обсязі, що підтверджено квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Предметом даного судового розгляду є вимоги учасників товариства про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та застосування наслідків недійсності правочину у зв'язку з його суперечністю вимогам закону та порушенням корпоративних прав.

Висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові ОСОБА_4 та позові третьої особи ОСОБА_5 про визнання спірного договору недійсним обґрунтовано недоведеністю підстав, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними та недоведеністю порушення корпоративних прав позивача та третьої особи.

За вимогами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу.

Частиною 1 ст. 23 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що управління товариством здійснюють його органи.

Статтею 10 названого Закону визначено права учасників товариства.

Виходячи з аналізу наведених норм законодавства, учасник товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, а тому висновок судів обох інстанцій про те, що спірна угода не порушує прав позивачів грунтується на законі.

Крім того, згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 ГК України).

За змістом п. 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 13 (v0013700-08) "Про практику розгляду корпоративних спорів" законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Таким чином, акціонер (учасник), за відсутності належно оформлених повноважень від імені товариства, не може звертатися до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів такого товариства та оспорювати укладені останнім договори.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач та третя особа як учасники господарського товариства звернулися з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "У.Р.БСТРК" та ТОВ "Агроком", а тому не належать до тих суб'єктів, які мають право оспорювати укладений товариством договір.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, у зв'язку з тим, що позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, не було доведено, що їх корпоративні права та інтереси, як учасників товариства було порушено при укладенні спірного договору і в силу того, що вони не були наділені правом на звернення до суду за захистом прав та інтересів самого господарського товариства поза відносинами представництва, суди обох інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих норм права дійшли обґрунтованого висновку про відмову у позові.