головуючого судді Дерепи В.І. суддів Бондар С.В. (доповідач), Палія В.В. розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" від позивача: Ковтун А.В. від відповідача: не з'явилисьна рішення Господарського суду Полтавської області від 02.10.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року у справі № 917/1106/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інветиційний банк" до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" про стягнення 87 496 393, 35 грн.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інветиційний банк" (далі позивач) звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (далі відповідач) про стягнення 46 200 000 грн. - заборгованості за кредитом; 31 571 415, 10 грн. - заборгованість за відсотками; 2 764 405, 48 грн. - 3% річних за прострочення по кредиту; 1 256 629, 44 грн. - 3% річних за прострочення по відсотках; 3 465 000 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту; 2 148 943, 33 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту, а всього на суму 87 406 393, 35 грн. (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог (т. 2 а.с. 74-75; 119, 121).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.10.2013 року позовні вимоги задоволені частково. З відповідача стягнуто 46 200 000 грн. - заборгованості за кредитом; 31 571 415, 10 грн. - заборгованість за відсотками; 2 760 608, 22 грн. - 3% річних за прострочення по кредиту; 704 673, 97 грн. - 3% річних за прострочення по відсотках; 139 248 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків по кредиту та 64 071, 89 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2013 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що на виконання кредитного договору № 39-08/КР від 22.04.2008 року (далі Договір), з урахуванням додаткових договорів позивачем на рахунок відповідача було перераховано 46 200 000, 00 грн. Відповідач, вчасно умов Договору не виконав, заборгованість за кредитом та відсотками не погасив.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу на ту обставину, що судом не застосовані норми ЦК України (435-15) щодо строку позовної давності. Відповідач вважає, що у даних правовідносинах сплинув строк позовної давності та посилається при цьому на п.2.2 Договору (в редакції від 28.02.2011 року), п. 4.3.4 Договору. В касаційній скарзі відповідач зазначає, що в зв'язку з тим, що 30.04.2010 року відповідач не повернув позивачу передбачені умовами договору грошові кошти, то саме 30.04.2010 року позивач дізнався про те, що відповідач порушує його права і відповідно строк позовної давності щодо всіх вимог позивача сплив 30.04.2013 року. Позовна заява була подана позивачем до відділення поштового зв'язку 31.05.2013 року. Відповідач заявляв про застосування строку позовної давності, а тому суди мали застосувати відповідні норми матеріального права та відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог. Відповідач, також, вважає, що договір є неукладеним, оскільки в ньому відсутня істотна умова - строк дії.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Обговоривши клопотання відповідача, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

До початку розгляду справи, від відповідача надійшли письмові пояснення до касаційної скарги та були додані до нього ухвали Господарського суду Полтавської області від 27.12.2012 року та від 14.02.2013 року щодо провадження у справі № 18/2613/12 про банкрутство відповідача, які засвідчують обставини, що не були предметом розгляду при здійсненні провадження в судах першої та апеляційної інстанції, оскільки відповідачем інформації щодо порушення по відношенню до нього справи про банкрутство не надавалось.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи приписи статті 111-7 ГПК України у суду касаційної інстанції немає підстав досліджувати нові обставини, які не були предметом розгляду при здійсненні провадження у даній справі у суду першої та апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

22.04.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір (т. 1, а.с.20-28), за умовами якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит у розмірі 6 000 000 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту - 22.04.2009 р., а відповідач зобов'язувався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в цьому договорі, повернути позивачу кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісію, пеню та штраф, які будуть передбачені умовами цього договору.

Також сторонами було узгоджено наступне:

- кредит надається позивачем відповідачу шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) відповідача;

- відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої позивачем відсоткової ставки у розмірі 11,5% річних. Нарахування позивачем процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів відповідача з позичкового рахунку по дату повного погашення кредиту. Проценти за користування кредитом нараховуються позивачем щомісячно 2 рази на місяць (а саме: 15 числа поточного місяця за період з останнього календарного дня попереднього місяця по 14 число поточного місяця та в передостанній робочий день місяця за період з 15 числа поточного місяця по передостанній календарний день поточного місяця (включно) та сплачуються відповідачем за першу половину поточного місяця - протягом п'яти банківських днів з дати нарахування (включно) та за другу половину поточного місяця - в передостанній робочий день місяця з поточного рахунку відповідача. За надання та обслуговування кредиту позичальник сплачує позивачу щомісячно комісійну винагороду у розмірі 0,2% річних від фактичної заборгованості за кредитом (п. 3.2 та ч. 1 п. 3.3 Договору);

- у випадку порушення відповідачем встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, відповідач надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 16% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється п. 3.2 цього договору (ч. 1 п. 3.4 Договору);

- відповідач зобов'язується своєчасно сплачувати плату за кредит та відсотки, за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки. У випадку несвоєчасної сплати за кредит (у тому числі і відсотків за неправомірне користування кредитом) відповідач зобов'язаний перераховувати кошти, що призначені ним для погашення плати за кредит, на рахунок простроченої заборгованості, номер якого повідомляється позивачем відповідачу негайно після його відкриття (ч. 1,2 п. 4.2.2 Договору);

- Відповідач у випадку прострочення ним зобов'язань по поверненню позивачу сум кредиту та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу (п. 5.2 Договору);

- за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом відповідач сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно (п. 5.3 Договору);

- всі спори між сторонами при недосягнення згоди шляхом переговорів передаються на вирішення господарського суду. При цьому, строк, у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю 10 років (п. 6.4 Договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін і діє до повного повернення відповідачем отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі відсотків за користування ним та повного виконання відповідачем будь-яких інших грошових зобов'язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п. 6.1 та п. 6.5 Договору);

- всі зміни та доповнення до договору вносяться за згодою сторін у письмовій формі та є невід'ємними частинами цього договору (п. 6.6 Договору).

До Договору сторони укладали між собою договори про внесення змін та доповнень до останнього, а саме :

- Договором № 217-08/Д3/КР від 24.09.2008 р. внесені зміни до абзацу 1 п. 3.2 Кредитного договору № 39-08/КР та викладено його в наступній редакції:

"відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються відповідачем, виходячи із встановленої позивачем відсоткової ставки у розмірі 12% річних (т.1, а.с. 28);

- Договором № 237-08/Д3/КР від 07.11.2008 р. внесені зміни до абзацу 1 п. 3.2 Договору та викладено його в наступній редакції:

"відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються відповідачем, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних (т.1, а.с. 29);

- Договором № 15-09/ДЗ/КР від 12.02.2009 р. внесені зміни, зокрема, до абзацу п. 2.1, 3.1, 3.2, абзац 1 п. 3.3, 3.4, 3.10.1 Договору та викладено їх у наступній редакції:

- пункт 2.1 Договору встановлено: "позивач надає відповідачу кредит шляхом відкриття не відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі еквівалентній 92 400 000,00 грн., на умовах цього договору та договорів про внесення змін та доповнень до нього, але для кожного виду валют ліміт кредитування не може перевищувати : 6 000 000,00 доларів США; 46 200 000,00 грн. З 13.02.2009 р. ліміт кредитної лінії складає 46 200 000,00 грн. та встановлюється тільки в національній валюті";

- пункт 3.2 Договору встановлює: "відсотки за користування кредитом нараховуються позивачем на суму фактичного залишку заборгованості за кредитом, та сплачуються відповідачем, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 14% річних за кредитом, наданим в доларах США та у розмірі 21% за кредитом, наданим в гривнях";

- Договорами № 69-09/КР від 29.04.2009 р., № 99-09/Д3/КР від 17.06.2009 р., № 126-09/Д3/КР від 22.07.2009 року; № 145-09/ДЗ/КР від 31.07.2009 р., № 159-09/Д3/КР від 18.08.2009 року, № 91-10/Д3/КР від 19.08.2010 року, № 155-10/Д3/КР від 06.09.2010 року, № 304-10/ДЗ/КР від 01.10.2010 року, № 472-10/ДЗ/КР від 30.12.2010 року вносились зміни щодо порядку сплати кредиту та відсотків по кредиту та їх розміру (т. 1 а.с. 33-45);

- Договором № 29-11/Д3/КР від 28.01.2011 року внесено зміни, зокрема, до п. 3.2 Договору. Так, згідно нової редакції проценти за користування кредитом з 01.01.2011 року нараховуються в розмірі 16% річних, а термін сплати нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 01.01.2011 року встановлено з 01.02.2011 року. У випадку порушення відповідачем встановленого п. 2.2 Договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту, відповідач надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом виходячи із процентної ставки у розмірі 22% річних (т.1 а.с.46);

- Договором № 51 -11/Д3/КР від 28.02.2011 року, внесені зміни в п. 2.2., п. 3.2. та п. 3.4. Договору. Так, кінцевий термін повернення кредиту встановлено 03.05.2011 року, термін сплати позивачу нарахованих відсотків за користування кредитом за період з 01.02.2010 року по 02.05.2011 року встановлено - 03.05.2011 року (т.1 а.с. 47).

На виконання умов Договору (з урахуванням додаткових договорів) відповідач отримав від позивача 46 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 588 від 12.02.2009 року (том 2, а.с. 109), та свідчить про виконання позивачем умов Договору.

В зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати щорічних процентів по кредиту, 03.04.2013 року позивач письмово звертався до відповідача з вимогою № 39-1/293-6 (том 1, а.с. 88), щодо негайної сплати кредитної заборгованості на загальну суму 86 191 978,59 грн.

Дана вимога була отримана відповідачем 05.04.2013 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення - вимоги позивача (том 1, а.с. 89), проте відповідач належним чином на вимогу не відреагував, відповіді не надав, отримані в кредит грошові кошти та проценти за користування ними не повернув.

Як зазначено вище, в касаційній скарзі відповідач вказує на ту обставину, що він не повернув позивачу всі передбачені умовами Договору грошові кошти.

Матеріали справи свідчать про те, що суди обґрунтовано прийшли до висновку про наявність у відповідача заборгованості, в зв'язку з невиконанням ним умов Договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

В своїй касаційній скарзі відповідач не оспорює арифметичний розрахунок стягнутої з нього судом суми заборгованості за Договором.

Частиною 1 статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність встановлена законом може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Враховуючи ту обставину, що пунктом 6.4 Договору передбачено, що строк у межах якого позивач може звернутися до суду з вимогою про захист своїх цивільних прав за цим договором (строк позовної давності) встановлюється тривалістю у 10 років, доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи ту обставину, що позивачем реально виконані умови Договору та перераховані відповідачу грошові кошти у розмірі 46 200 000 грн. (згідно позовної заяви - заборгованість за кредитом), договором № 51-11/ДЗ/КР про внесення змін до Договору встановлений кінцевий термін повернення кредиту - 03.05.2011 року, доводи відповідача про те, що Договір є неукладеним не можуть бути прийняті до уваги.