Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі № 923/998/13 господарського суду Херсонської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал" до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Кредитпромбанк" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "АнтоРус" про визнання недійсними договору та додаткової угоди до договору

В засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явився,- відповідача: не з'явився,- третьої особи: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал" (далі за текстом - ТОВ "Інвест-Капітал") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Херсонської філії ПАТ "Кредитпромбанк" (далі за текстом - ПАТ "Кредитпромбанк") про визнання недійсним договору та додаткової угоди до договору.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.08.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Інвест-Капітал" відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Інвест-Капітал" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 29.08.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду України від 26.09.2013 року залучено до участі у справі № 923/998/13 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" (далі за текстом - ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус").

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі № 923/998/13 апеляційну скаргу ТОВ "Інвест-Капітал" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 29.08.2013 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Інвест-Капітал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 29.08.2013 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі № 923/998/13, а матеріали справи направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 3 Закону України "Про заставу", ст. ст. 3, 7, 12, 18 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 203, 207, 215, 525, 615 Цивільного кодексу України.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 14.01.2014 року № 03-05/52 для перегляду в касаційному порядку справи № 923/998/13 у зв'язку із завантаженістю судді Мачульського Г.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П.,, судді Дроботова Т.Б., Яценко О.В. (доповідач).

11.01.2014 року на адресу Вищого господарського суду України надійшла заява від ТОВ "Інвест-Капітал" про відкладення розгляду справи, яка колегією суддів касаційної інстанції залишена без задоволення з огляду на обмеженість строку розгляду касаційної скарги передбачені ст. 69, 111-8 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.06.2006 року між відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" було укладено Кредитний договір № 04.1/36/06-КЛТ.

Судами досліджено, що згідно п. п. 1.1., 2.2. вказаного кредитного договору Банк зобов'язався надавати ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" кредити в національній валюті України або в іноземних валютах з можливістю часткової конвертації в іноземну валюту в межах загальної суми, еквівалентної 3500000дол.США, за офіційним курсом Національного банку України на дату укладання кожної додаткової угоди до кредитного договору, для розрахунків за автобуси іноземного виробництва, автомобілі різних марок, технологічне обладнання, інструменти, сировину, матеріали і комплектуючі для складання автобусів.

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору Банк надає ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" кредити на умовах строковості, повернення та платності наданих грошових коштів.

Положеннями п. п. 2.3., 2.6. кредитного договору сторони погодили, що підставою для надання кредитів за цим договором є додаткові угоди, в яких, безпосередньо, встановлюються процентні ставки за користування кредитом та валюта кредитування (надалі - Додаткові угоди).

Згідно п. 3.4.4. кредитного договору ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" зобов'язався повністю погасити заборгованість за кредитами не пізніше 29.06.2010 року.

Так, додатковою угодою № 8 від 22.12.2006 року до кредитного договору сторонами загальну суму кредиту збільшено до 8 000 000 дол.США, а додатковою угодою № 16 від 21.05.2007 року до цього ж договору передбачено можливість видачі кредитів в іншій іноземній валюті, крім доларів США, а саме, у ЄВРО.

Крім того, згідно додаткової угоди № 32 від 08.11.2007 року до кредитного договору загальну суму кредиту збільшено до 8 600 000 дол. США.

Місцевим та апеляційним господарськими судами, також, встановлено, що крім вищезазначених додаткових угод, між Банком та ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус", а також, із правонаступником останнього - ТОВ "Автоскладальний завод "Анторус", укладались наступні додаткові угоди, зокрема, про надання окремих траншів кредиту: № 1 від 30.06.2006 року - про надання 1 255 000 дол. США кредиту, з повною конвертацією у національну валюту та строком повернення - не пізніше 27.06.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 2 від 14.07.2006 року - про надання 884 610 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 11.07.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 3 від 07.08.2006 року - про надання 49 145 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 06.08.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 4 від 21.08.2006 року - про надання 108 479 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 20.08.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 5 від 22.08.2006 року - про надання 500 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 21.08.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 6 від 20.09.2006 року - про надання 528 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 19.09.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 7 від 14.12.2006 року - про надання 560 000 грн. кредиту, з строком повернення - не пізніше 13.03.2007 року та процентною ставкою - 17 % річних; № 8 від 22.12.2006 року - про надання 893 892 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 19.12.2008 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 9 від 06.02.2007 року - про надання 690 982 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 05.02.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 11 від 13.03.2007 року - про надання 560 000 грн. кредиту, з строком повернення - не пізніше 12.12.2007 року та процентною ставкою - 18 % річних; № 12 від 14.03.2007 року - про надання 555 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 13.03.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 14 від 27.04.2007 року - про надання 605 119 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 24.04.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 15 від 03.05.2007 року - про надання 116 136 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 30.04.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 17 від 22.05.2007 року - про надання 175 940 ЄВРО кредиту, з строком повернення - три робочі дні після видачі кредиту та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 18 від 22.05.2007 року - про надання 162 740 ЄВРО кредиту, з строком повернення - три робочі дні після видачі кредиту та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 19 від 24.05.2007 року - про надання 116 136 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 22.05.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 22 від 05.06.2007 року про надання 12 904 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 04.06.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 23 від 07.06.2007 року - про надання 50 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 05.06.2009 року та процентною ставкою - 11, 9 % річних; № 29 від 03.08.2007 року - про надання 300 000 грн. кредиту, з строком повернення - не пізніше 08.08.2007 року та процентною ставкою - 17, 4 % річних; № 30 від 17.09.2007 року - про надання 516 530, 83 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 16.09.2009 року та процентною ставкою - 12, 25 % річних; № 33 від 08.11.2007 року - про надання 87 943 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 06.11.2009 року та процентною ставкою - 12, 2 % річних; № 34 від 09.11.2007 року - про надання 3 500 000 грн. кредиту, з строком повернення - не пізніше 06.11.2009 року та процентною ставкою - 17, 0 % річних; № 35 від 12.11.2007 року - про надання 100 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 11.11.2009 року та процентною ставкою - 12, 2 % річних; № 36 від 19.11.2007 року - про надання 100 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 18.11.2009 року та процентною ставкою - не менш 12, 2 % річних; № 37 від 21.11.2007 року про надання 100 000 дол. США кредиту, з строком повернення року не пізніше 20.11.2009 року та процентною ставкою - не менш 12, 2 % річних; № 39 від 10.12.2007 року про надання 1 161 500 грн. кредиту, з строком повернення - не пізніше 09.12.2009 року та процентною ставкою - 17, 0 % річних; № 44 від 27.06.2008 року - про надання 800 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 26.06.2009 року та процентною ставкою - 18, 0 % річних; № 45 від 11.07.2008 року - про надання 650 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 10.11.2009 року та процентною ставкою - 13, 5 % річних; № 47 від 21.08.2008 року - про надання 500 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 20.08.2009 року та процентною ставкою - 17,0 % річних; № 50 від 19.09.2008 р - про надання 528 000 дол. США кредиту, з строком повернення - не пізніше 18.09.2009 року та процентною ставкою - 14, 5 % річних.

Також, судами попередніх інстанцій досліджено, що згідно з додатковими угодами № 41 від 29.04.2008 року, № 42 від 29.05.2008 року, № 44 від 27.06.2008 року, № 46 від 30.07.2008 року, № 48 від 22.08.2008 року, № 49 від 29.08.2008 року, № 51 від 30.09.2008 року, № 51а від 10.11.2008 року, № 53 від 15.12.2008 року, № 54 від 28.01.2009 року, № 55 від 30.04.2009 року, № 56 від 21.05.2009 року, № 57 від 21.05.2009 року, № 58 від 02.07.2009 року, № 59 від 02.07.2009 року, № 60 від 27.08.2009 року, № 61 від 25.06.2010 року, № 62 від 12.08.2010 року змінювались строки сплати відсотків за користування кредитними коштами та строки погашення заборгованості по кредитах. Остаточний строк повного погашення заборгованості за усіма наданими банком ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" на виконання кредитного договору кредитами було встановлено шляхом внесення змін до п. 3.4.4. кредитного договору згідно із п. 1 додаткової угоди № 63 від 07.10.2010 року, а саме - не пізніше 31.10.2010 року. За п. 3 цієї ж додаткової угоди було, також, внесено зміни до п. 3.4.3. кредитного договору, де передбачено обов'язок позичальника сплатити банку нараховані проценти за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року включно, за кожним кредитом, наданим згідно із додатковими угодами, не пізніше 31.10.2010 року включно.

30.06.2006 року відкрите акціонерне товариства "Кредитпромбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Інвест-Капітал", яке виступило майновим поручителем ТОВ "Херсонський автоскладальний завод "Анто-Рус" (Боржник), уклали іпотечний договір №13/36/101/06-КЛТ, згідно п. 1.1. якого забезпечувались вимоги Банку до Боржника за кредитним договором.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що предметом іпотеки за вказаним іпотечним договором є нерухоме майно позивача, за місцерозташуванням - м. Херсон, вул. Марії Фортус, 36, а саме: адміністративно-побутовий комплекс (літ. А), загальною площею 3 836, 1 м. кв., цех складання автомобілів (літ. Б), загальною площею 8 535, 8 кв. м., склад "Корестень" (літ. Е), загальною площею 1 287, 7 кв. м.; склад (літ. Д), загальною площею 2 957, 8 кв. м., що складається із складів "Канск-1" та "Канск-2".

Положеннями п. 2.1. іпотечного договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання Боржником зобов'язань перед Іпотекодержателем за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1. іпотечного договору за рахунок переданого за цим договором в іпотеку майна Банк має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв'язку з прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та іншими витратами банку, обумовленими виконанням банком умов іпотечного договору.

Згідно п. 1.3. іпотечного договору істотними умовами кредитного договору є: кредитним договором встановлюється процедура та умови надання Іпотекодержателем кредитів (траншів) Боржнику у національній валюті України або в іноземних валютах з частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми еквівалентної 3 500 000 дол. США; зобов'язання Іпотекодержателя щодо надання кредитів та зобов'язання Боржника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також, інші права та зобов'язання Сторін, передбачені Кредитним договором, виникають з моменту укладення Сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами Кредитного договору, в сумах, зазначених в таких Додаткових угодах. Термін користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми 3 500 000 дол. США, визначається Додатковими угодами, але не пізніше остаточного терміну повернення кредитних коштів встановленого пунктом 3.4.4. Кредитного договору; процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до Кредитного договору за кожним траншем. Проценти за користування кредитними коштами повинні сплачуватися щомісячно; остаточний строк повернення кредитних коштів - 29.06.2010 року; відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором - пеня за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.12.2006 року відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" та позивач уклали додаткову угоду № 1 до іпотечного договору, згідно п. 1 якої сторони домовились внести зміни до п. 1.3. іпотечного договору, виклавши цей пункт таким чином: "1.3. Істотні умови Кредитного договору: Кредитним договором встановлюється процедура та умови надання Іпотекодержателем кредитів (траншів) Боржнику в національній валюті України або в іноземних валютах з частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми еквівалентної 8 000 000 дол. США; зобов'язання Іпотекодержателя щодо надання кредитів та зобов'язання Боржника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також, інші права та зобов'язання Сторін, передбачені Кредитним договором, виникають з моменту укладення Сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами Кредитного договору, в сумах, зазначених в таких Додаткових угодах. Термін користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми 8000000дол.США, визначається Додатковими угодами, але не пізніше остаточного терміну повернення кредитних коштів встановленого пунктом 3.4.4. Кредитного договору; процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до Кредитного договору за кожним траншем. Проценти за користування кредитними коштами повинні сплачуватися щомісячно; остаточний строк повернення кредитних коштів - 29.06.2010 року; відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором - пеня за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками".

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1, остання є невід'ємною частиною іпотечного договору, а п. 5 погоджено, що у разі протиріччя умов іпотечного договору, попередніх додаткових угод до іпотечного договору та додаткової угоди № 1, вірними слідує вважати, саме, умови додаткової угоди № 1. Всі інші умови іпотечного договору залишаються без змін.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджувалось судами 08.11.2007 року відкрите акціонерне товариство "Кредитпромбанк" та позивач уклали договір про внесення змін № 2 до іпотечного договору.

Згідно п. 1 договору № 2 ВАТ "Кредитпромбанк" та ТОВ "Інвест-Капітал" домовилися внести зміни до п. 1.3. іпотечного договору, виклавши цей пункт таким чином: "1.3. Істотні умови Кредитного договору: Кредитним договором встановлюється процедура та умови надання Іпотекодержателем кредитів (траншів) Боржнику в національній валюті України або в іноземних валютах з частковою конвертацією у національну валюту в межах загальної суми еквівалентної 8 600 000 дол. США; зобов'язання Іпотекодержателя щодо надання кредитів та зобов'язання Боржника щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також, інші права та зобов'язання Сторін, передбачені Кредитним договором, виникають з моменту укладення Сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід'ємними частинами Кредитного договору (надалі - "Додаткова угода"), в сумах, зазначених в таких Додаткових угодах. Термін користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми 8 600 000 дол. США, визначається Додатковими угодами, але не пізніше остаточного терміну повернення кредитних коштів встановленого пунктом 3.4.4. Кредитного договору; процентна ставка за користування кредитними коштами встановлюється додатковими угодами до Кредитного договору за кожним траншем. Проценти за користування кредитними коштами повинні сплачуватися щомісячно; остаточний строк повернення кредитних коштів - 29.06.2010 року; відповідальність за порушення зобов'язань за Кредитним договором - пеня за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості за кредитом та/або відсотками".

Відповідно до п. 4 договору № 2, останній є невід'ємною частиною іпотечного договору, а п 7 договору № 2 передбачено, що в разі протиріччя умов іпотечного договору, попередніх додаткових угод до іпотечного договору та договору № 2, вірними слідує вважати, саме, умови договору № 2.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. ч. 1 - 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання зобов'язання, згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити істотні умови, зокрема, умови щодо змісту та розміру основного зобов'язання, строку і порядку його виконання та/або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобов'язання. У разі відсутності в іпотечному договорі вказаних відомостей він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України, ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Таким чином, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у тексті оскаржуваного іпотечного договору та додаткової угоди № 1 наведено основні, передбачені ст. 18 Закону України "Про іпотеку" умови визначення розміру основного зобов'язання (кредитного договору), зокрема, така умова кредитного договору, як "процентна ставка за користування кредитом" вказана у оспорюваних іпотечному договорі та додатковій угоді № 1 у такий саме спосіб, в який цей самий параметр кредитного договору, визначено за основним текстом кредитного договору, у його п. 2.3. та п. 2.6., а саме: встановлення процентних ставок за користування кредитом здійснюється, безпосередньо додатковими угодами до кредитного договору.

Положеннями ч. ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України закріплено, що істотною умовою господарського договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також, умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін договору повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судами попередніх інстанцій досліджено, що під час розгляду справи встановлено, що у 2006 році, на момент укладання оскаржуваного іпотечного договору та додаткової угоди № 1 у ТОВ "Інвест-Капітал" були відсутні будь-які заперечення та зауваження щодо змісту цих договору та додаткової угоди до нього (їхніх умов).

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог ТОВ "Інвест-Капітал", оскільки оспорювані іпотечний договір та додаткова угода № 1 за своїм змістом відповідають вимогам ст. 18 Закону України "Про іпотеку" та ст. 215 Цивільного кодексу України в частині визначення умов основного зобов'язання, визначення змісту та розміру, строку і порядку виконання цього зобов'язання, а також наявності посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Крім того, судами встановлено відсутність доказів щодо оскарження зацікавленими сторонами кредитного договору у зв'язку з встановленням цим договором порядку визначення процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом укладання додаткових угод до кредитного договору.

Всі інші доводи скаржника не спростовують висновків суду апеляційної інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, яким вже було надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Капітал" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі № 923/998/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 року у справі № 923/998/13 залишити без змін.