у справі № 914/3240/13 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради про стягнення суми за участю представників від:позивача Сидорченко В.В. (дов. від 16.03.12) відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради 75478,54 грн. основного боргу 23335,23 грн. пені, 2443,14 грн. інфляційних втрат та 17421,87 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.09.13 (суддя Сухович Ю.О.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Бойко С.М., суддів: Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.), позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача стягнуто 75478,54 грн. основного боргу, 7000,57 грн. пені, 17421,87 грн. - 3% річних, 2443,14 грн. інфляційних нарахувань та 2373,75 грн. судового збору. В решті позову відмовлено, оскільки зменшено пеню, належну до стягнення, на 70 % на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України.

Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст. 233 ГК України, ст.ст. 549- 552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83- 84 ГПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 30.09.11 між ПАТ "Львівгаз" (постачальник) та КП "Сколетеплоенерго" Сколівської міської ради укладено договір № 73Б купівлі-продажу природного газу. На виконання умов договору ПАТ "Львівгаз" поставило протягом листопада-грудня 2011 р., січня-квітня 2012 р., а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3084710,63 грн. Відповідно до договору про уступку права вимоги № 14/7039/12 від 14.11.13, ПАТ "Львівгаз" уступило ПАТ НАК "Нафтогаз України" право вимоги (заборгованості та нарахованих на неї сум інфляційних, 3% річних та інфляційних) до відповідача за договором № ТЕ 73Б купівлі-продажу природного газу від 30.09.11.

Відповідач виконував свої зобов'язання з оплати поставленого йому природного газу за вищевказаним договором не в повній мірі та з порушенням строків, у зв'язку з чим утворився борг в сумі 562 968,15 грн., на який позивачем нараховані, а судами стягнені 2443,14 грн. інфляційних нарахувань та 17421,87 грн. 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. Судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються, а тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховано відповідачу 23335,23 грн. пені, розмір якої визнаний судами обґрунтованим, втім, зменшений на 70% на підставі ст. 233 Господарського кодексу України.

Скарга стосується правомірності зменшення судами пені на 70%, при цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінили обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.

Суди попередніх інстанцій, зменшуючи заявлену до стягнення пеню, взяли до уваги те, що важкий фінансовий стан відповідача, зумовлений тим, що єдиним джерелом фінансування витрат пов'язаних із обслуговуванням, експлуатацією та забезпеченням стабільної роботи систем газопостачання, є тільки тарифна виручка, отримана на надання послуг з транспортування природного газу розподільними мережами та постачання газу споживачам. Діючі тарифи не дають можливості для покриття обґрунтованих витрат та необхідний рівень рентабельності. Застосування пені у розмірі 23335,23 може фактично призвести до унеможливлення нормальної (стабільної) діяльності, функціонування товариства та реалізації ним життєво-важливих функцій, зокрема: забезпечення надійної експлуатації газопроводів, усунення недоліків витоків газу, забезпечення безпеки використання газу, що в свою чергу, матиме негативний соціальний та економічний ефект, до того ж є надмірно великим порівняно із виною відповідача, з яким несвоєчасно здійснюють розрахунки за використаний природний газ користувачі природного газу, а саме - жителі м. Сколе, бюджетні та інші споживачі природного газу,

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).

В даному випадку договором (п.7.3.1) передбачено стягнення пені в максимальному розмірі. Позивач вимагає стягнення такої пені та заперечує обґрунтованість її зменшення, хоча не довів факт завдання йому відповідачем значних збитків, враховуючи те, що він не був постачальником газу, а лише отримав право вимоги до відповідача на підставі договору уступки права вимоги.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.