розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" на рішення господарського суду Донецької області від 25 вересня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року у справі № 905/5348/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" до приватного підприємства "Скіф" про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 30 травня 2011 року №22-11/с, -

У липні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" звернулося з позовом до приватного підприємства "Скіф" про визнання договору купівлі - продажу від 30 травня 2011 року №22-11/С недійсним з тих підстав, що правочин укладено внаслідок помилки та обману, а також правочин суперечить вимогам цивільного законодавства.

Рішенням господарського суду Донецької області від 25 вересня 2013 року у справі № 905/5348/13, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Сторони не скористались правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30 травня 2011 року між приватним підприємством "Скіф" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 22-11/с, згідно умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю солому пшеничну в тюках (рулонах), а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити розрахунки за товар.

Згідно п 2.1 договору ціна товару складає 200 (двісті) гривень за одну метричну тону, в т.ч. ПДВ.

Кількість товару, який продається, за чинним договором становить - 300 (триста) тон (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що загальна вартість за даним договором становить шістдесят тисяч гривень в т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що продавець забезпечує поставку товару на умовах FCA (господарство), згідно Міжнародним правилам інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2000 року), які застосовуються з урахуванням особливостей, які випливають із внутрішньогосподарських договорів. Відвантаження товару здійснюється силами продавця в транспорт, який наданий покупцем.

Згідно п. 3.5 товар передається покупцю з додатком товаросупровідної документації: рахунок-фактура, накладна на передачу товароматеріальних цінностей, податкова накладна.

Відповідно до п. 3.6 договору, право власності на товар виникає у покупця з моменту поставки товару в господарство, з передачею товаросупровідної документації, згідно п. 3.5 договору.

Згідно п. 4.1 договору оплата за продаваний товар здійснюється покупцем в розмірі 100 % передоплати протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку продавцем покупцю на кожну партію товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 5.2.1 договору передбачено, що покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар від продавця та здійснити за нього оплату в строки та в порядку, передбаченому договором.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п.8.1 договору).

Також, рішенням господарського суду Донецької області від 14 березня 2013 року у справі № 5006/44/114пд/2012 за позовом приватного підприємства "Скіф", до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" про примусове виконання умов договору встановлено, що позивачем, згідно накладної від 30 листопада 2011 року №87 поставлено на адресу відповідача солому пшеничну у кількості 6,93т. на суму 1 386,00 грн., яка була прийнята останнім.

Проте, відповідач свої зобов'язання з прийняття та оплати товару не виконав, у зв'язку з чим позов приватного підприємства "Скіф" задоволено повністю та зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" виконати умови договору купівлі-продажу №22-11/с від 30 травня 2011 року, прийняти від приватного підприємства "Скіф" солому пшеничну в тюках (рулонах) в кількості 293,07 тон та провести розрахунок за товар.

Встановивши викладені обставини, суд, керуючись нормами ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ч. 7 ст. 179, ч. 1 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 203, 204, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 229, ст.ст. 627, 638, 655, 662, ч. 1,2 ст. 666 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 181.1, 182.1 Податкового кодексу України (2755-17) , дійшов висновку, що спірний договір складено з дотриманням вимог статей 202, 203, 205, 207 Цивільного кодексу України та інших норм чинного законодавства, підписано договір уповноваженими представниками сторін, умови договору не суперечать вимогам чинного законодавства та цілям господарської діяльності сторін, договір направлений на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійсним.

З таким рішенням місцевого суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши його без змін.

Висновок попередніх судових інстанцій про необхідність відмови у позові є законним, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

Доводи скаржника про те, що на момент підписання спірного договору та часткової поставки товару, законодавством України, імперативно визначено, що для складання податкової накладної особа має бути зареєстрована як платник ПДВ, якими обгрунтовано касаційну скаргу є безпідставними, оскільки вони були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій і в рішеннях міститься їх спростування, яке є правильним.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Альфаексім" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 25 вересня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 5 листопада 2013 року у справі № 905/5348/13 - без змін.