головуючого, судді Кузьменка М.В., судді судді Васищака І.М., Палій В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" на постанову та рішення Львівського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 господарського суду Львівської області від 24.09.2013 у справі № 914/2883/13 за позовом Червйонке Роберта Бертольда до Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" про зобов'язання надати інформацію про діяльність товариства за участю представників:

від позивача: Красун В.В. - довіреність у справі,

від відповідача: Бенескул А.В. - довіреність у справі,

Червйонке Роберт Бертольд звернувся до господарського суду з позовом (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство (ТОВ СУНП) "Скомекс" про зобов'язання надати інформацію про діяльність товариства, а саме належним чином завірені копії:

- всіх статутів Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно;

- всіх протоколів та рішень загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно;

- всіх протоколів, актів та висновків ревізійної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно;

- всіх річних балансів та звітів про фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно.

Позов мотивований тим, що на його звернення як учасника товариства відповідач, в порушення положень ч. 1 ст. 88 ГК України та п. г) ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", не надав інформацію про діяльність товариства та відповідних документів.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.09.2013 (суддя Мазовіта А.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.11.2013 (колегія суддів у складі: Малех І.Б. - головуючий, Костів Т.С., Марко Р.І.), позов задоволено. Зобов'язано ТОВ СУНП "Скомекс" надати Червйонке Роберту Бертольду належним чином завірені копії: всіх статутів Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно; всіх протоколів та рішень загальних зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно; всіх протоколів, актів та висновків ревізійної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно; всіх річних балансів та звітів про фінансово-господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне українсько-німецьке підприємство "Скомекс" за період з 1994 року по 16 серпня 2013 рік включно.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ТОВ СУНП "Скомекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на момент звернення з даним позовом до суду Червйонке Роберт Бертольд був учасником ТОВ СУНП "Скомекс", з часткою у статутному капіталі у розмірі 1 250 000,00 грн., що становить 25% статутного капіталу товариства, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.03.2011 серія АГ №597815 та від 11.06.2013 № 9972574.

13.06.2013 Червйонке Роберт Бертольд, як учасник товариства, звернувся до ТОВ СУНП "Скомекс" з вимогою про скликання загальних зборів засновників та надання інформації про діяльність товариства: протоколи загальних зборів засновників за 2010-2013 роки, копію статуту в діючій редакції з усіма змінами та доповненнями, звіт про фінансово-господарську діяльність товариства за 2012 рік.

Відповідач листом без дати і номеру повідомив, що загальні збори учасників ТОВ СУНП "Скомекс" відбудуться 17.08.2013, а інші вимоги будуть розглядатись у день проведення загальних зборів (а.с.21 т.1).

Ненадання відповідачем витребуваної позивачем інформації про діяльність товариства стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Також судами встановлено, що 17.08.2013 відбулися загальні збори учасників ТОВ СУНП "Скомекс", на яких прийнято рішення про виключення Червйонке Роберта Бертольда з числа учасників товариства.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства.

Пунктом "г" ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що учасники товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1 ст. 88 ГК України, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

Отже, вказані норми визначають право позивача як учасника господарського товариства на одержання інформації щодо діяльності товариства і документів, які містять таку інформацію, що кореспондується із обов'язком відповідача їх надати.

Однак ні під час розгляду справи по суті заявлених вимог судом першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, відповідачем не надано доказів надання відповідної інформації позивачу, тобто не спростовано, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, наявність порушення відповідного права, на що посилався позивач, звертаючись до суду з даним позовом.

Твердження скаржника про те, що ним на адресу електронної пошти представника позивача були надіслані витребувані позивачем документи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій. При цьому судами встановлено, що копії документів, надісланих представником відповідача на адресу електронної пошти представника позивача, не є завіреними копіями оригіналів цих документі в жодному з можливих їх варіантів відтворення.

Відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; обов'язковий реквізит електронного документа - це обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу.

Судами встановлено, що в силу вищевказаних положень, документи, про які зазначає відповідач, надішли на електронну адресу представника позивача у вигляді файлів, призначених для зчитування комп'ютерними системами, а тому не можуть вважатись електронними документами, оскільки є неможливим ідентифікація автора цих документів та/або їх підписантів. При цьому, ні зазначені файли, ні супровідний лист до них не містять жодних відомостей чи застережень щодо наявності на них електронного підпису, як і не містять власне електронного підпису, та ключів, необхідних для його перевірки.

Щодо посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм п. "г" ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", згідно якої учасники товариства мають право "одержувати інформацію" про діяльність товариства, а не вимагати "надання документів", колегія суддів зазначає наступне.

Вищевказані положення не містять прямої вказівки на процедуру отримання учасником товариства інформації, а тому ці питання можуть бути врегульовані установчими документами. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, установчими документами відповідача не визначений порядок і процедура отримання учасником інформації та документів щодо діяльності товариства. А тому, не передбачення способу надання інформації не може бути підставою для відмови товариства надати його учаснику інформацію про свою діяльність у спосіб, в який просить учасник.

Доводи скаржника про те, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо надання позивачу документів, перелічених у позовній заяві, а саме: про надання належним чином завірених копій всіх статутів товариства з 1994 року по 2013 рік (включно), всіх протоколів та рішень зборів учасників з 1994 року по 2013 рік, всіх протоколів, актів та висновків ревізійної комісії та всіх річних балансів з 1994 року по 2013 рік, тобто документів за більш тривалий період діяльності товариства, ніж позивач вимагав у товариства до звернення до суду, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Як зазначалось, учасник товариства має право одержувати інформацію про діяльність товариства, а останнє на вимогу учасника зобов'язане її надати. Невиконання товариством свого зобов'язання є підставою для спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації. При цьому закон не встановлює обмежень щодо періоду часу, за який учасник товариства має право отримувати інформацію.

Позивач, реалізуючи надане йому законом право на одержання інформації про товариство, учасником якого він є, пред'явив відповідачу вимогу про надання документів щодо діяльності товариства. Оскільки вказана вимога, форма якої законом не визначена, відповідачем не виконана, то позивач здійснив своє право на отримання від товариства відповідної інформації шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Той факт, що у позовній заяві позивач просив суд спонукати відповідача надати інформацію у більшому обсязі, попередньо не надіславши відповідачу відповідний запит, не доводить відсутність факту порушення прав позивача, як учасника товариства, і не може бути підставою для відмови у позові.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до товариства з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (v015p710-02) у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Враховуючи встановлений судами факт ненадання відповідачем витребуваної позивачем інформації про діяльність товариства, колегія суддів вважає вірним висновок судів про відповідність вимог позивача приписам ст. 88 ГК України, ст. 116 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова відповідають нормам матеріального та процесуального права, ґрунтуються на встановлених обставинах справи, а тому підстав для їх зміни або скасування немає.