головуючого судді Гончарука П.А., судді Кондратової І.Д., судді Стратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивача ОСОБА_4; від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 913/1162/13 Господарського суду Луганської області за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Фінансист" про стягнення 481350,00 грн

У квітні 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Фінансист" (надалі - ПрАТ "Фінансист") про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 481350,00 грн, заподіяних позивачу у зв'язку з неотриманням орендної плати від суборендарів, з якими позивач уклав договори суборенди.

Позивач вказував, що 09.10.2008 року між ним (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) було укладено договір оренди № 56, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати йому у тимчасове платне користування нерухоме майно, -нежитлове приміщення загальною площею 7051,80 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1, а він -сплачувати орендну плату та виконувати інші зобов'язання, визначені договором. Позивач зазначив, що не зважаючи на чинний договір оренди № 56 від 09.10.2008 року (який був розірваний лише за рішенням суду від 03.03.2010 року, що набрало сили тільки 22.04.2010 року), 01.09.2009 року відповідач на цей самий об'єкт оренди уклав з іншою особою - ПП ОСОБА_5 новий договір оренди майна, та повідомив всіх суборендарів, з якими раніше позивач уклав договори суборенди, про необхідність укладання договорів оренди з новим орендарем.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на безпідставність позовних вимог та на пропуск позивачем строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року у справі № 913/1162/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Седляр О.О., судді : Москаленко М.О., Ворожцов А.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Діброва Г.І., судді : Бойченко К.І., Стойка О.В.), у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального (ст. 224 Господарського кодексу (надалі - ГК) України (436-15) , ст. ст. 611, 623, 1166 Цивільного кодексу (надалі - ЦК) України (435-15) ) та процесуального (ст. 43 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК) України (1798-12) ) права, просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши доповідь суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111-5, ч. 1 ст. 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2008 року між сторонами у справі було укладено договір оренди № 56, відповідно до умов якого орендодавець (відповідач) зобов'язався передати орендарю (позивачу) у тимчасове платне користування нерухоме майно, загальною площею 7 051,80 кв.м., яке розташоване під АДРЕСА_1, а орендар -сплачувати орендну плату та виконувати інші зобов'язання, визначені договором.

Пунктом 4.1.5 договору сторони передбачили, що орендар має право передавати об'єкти оренди в суборенду на термін, не перевищуючий термін оренди за цим договором.

На підставі вказаної умови договору позивач уклав з третіми особами договори суборенди на строк, який не перевищував термін дії договору оренди № 56 від 09.10.2008 року.

31.08.2009 року відповідач направив на адреси суборендарів листи з проханням укладати договори суборенди з ФОП ОСОБА_5, оскільки об'єкти, що розташовані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 з 01.09.2009 року передані в оренду ФОП ОСОБА_5

Рішенням Господарського суду Луганської області у справі №8/237пд від 03.03.2010 року, яке залишене без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 22.04.2010 року, договір оренди № 56 від 09.10.2008 року було розірвано.

Предметом спору між ФОП ОСОБА_4 та ПрАТ "Фінансист" є стягнення 481350,00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, на яку розраховував позивач у разі належного виконання відповідачем зобов'язання за договором оренди № 56 від 09.10.2008 року та не надіслання суборендарям неправдивого повідомлення про припинення орендних правовідносин між позивачем та відповідачем й необхідність укладення нового договору з ФОП ОСОБА_5 Розмір збитків у вигляді упущеної вигоди позивач визначає, виходячи з розміру суборендної плати, розраховної за період з 01.09.2009 року по 22.04.2010 року.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 ст. 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Частиною 4 ст. 623 ЦК України встановлено, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні достовірні докази, які б підтверджували, що позивач втратив своє право отримувати суборендну плату від суборендарів з вини відповідача, і судами першої та апеляційної інстанцій відповідно до їх повноважень, передбачених ГПК України (1798-12) , не встановлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, Вищий господарський суд України погоджується з висновками судів про відсутність підстав для покладення відповідальності на відповідача з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та відхиляються касаційною інстанцією, оскільки фактично направлені на переоцінку доказів у справі на власну користь та зводяться до необхідності встановити або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду та відхилені ними, що виходить за межі встановлених ст. 111-7 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції, і не доводять наявності порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 30.07.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року у справі № 913/1162/13 - без змін.