Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства

"Калитянський експериментальний

завод комбікормів та преміксів"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 25.11.2013 року

у справі № 911/2946/13 Господарського суду

Київської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю

"Кіаксар"

до публічного акціонерного товариства

"Калитянський експериментальний

завод комбікормів та преміксів"

про стягнення 608 621,82 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Куприянський .О. дов. від 13.09.2013 р.,

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2013 р. (суддя - Бабкіна В.М.) позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіаксар" 558 483,00 грн. основного боргу, 24 212,52 грн. пені, 5 113,11 грн. 3% річних, 11 756,17 грн. судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 р. (судді - Шевченко Е.О., Алданова С.О., Зеленін В.О.) рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2013 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, публічне акціонерне товариство "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами був укладений договір поставки № 13/03/07-1, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити в обумовлений цим Договором термін предмет поставки (товар) у власністю покупця, а покупець зобов'язується прийняти предмет поставки та сплатити за нього грошову суму, передбачену умовами цього Договору.

Статтею 2 Договору було визначено, що поставки поставка товарів здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товарів, що вказана у специфікації, що надсилається покупцем на адресу постачальника чи передається по електронному або факсимільному зв'язку. Асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у специфікації, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою і є невід'ємною частиною цього Договору. Місцем поставки товару є склад покупця, що знаходяться за адресою: вул. Перемоги, 2, смт. Калита, Броварського району, Київської області, якщо інше не вказано в Специфікації. Разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: видаткова накладна; рахунок-фактура, свідоцтво про якість; податкова накладна, товарно-транспортна накладна.

Додатком № 1 до Договору поставки визначена номенклатура товарів, що поставляються згідно Договору, а саме: пшениця фуражна, кукурудза фуражна, ячмінь фуражний, овес фуражний, висівки пшеничні.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторони - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторони підписали наступні специфікації до Договору поставки: Специфікація № 1 від 07.03.2013 р. на поставку ячменю (сорн. до 5%) в кількості 90,000 тонн за ціною 2 400,00 грн. на загальну суму 216 000,00 грн.; ячменю (сорн. до 10%) в кількості 30,000 тонн за ціною 2 350,00 грн. на загальну суму 70 500,00 грн.; Специфікація №2 від 22.03.2013р. на поставку ячменю (сорн. до 5%) в кількості 100,000 тонн за ціною 2 400,00 грн. на загальну суму 240 000,00 грн., ячменю (сорн. до 8%) в кількості 50,000 тонн за ціною 2 325,00 грн. на загальну суму 116 250,00 грн.; Специфікація №3 від 04.04.2013р. на поставку вівса в кількості 100,000 тонн за ціною 1 500,00 грн. загальною вартістю 150 000,00 грн.; специфікація №4 від 12.04.2013р. на поставку вівса в кількості 100,00 тонн за ціною 1 500,00 грн. загальною вартістю 150 000,00 грн.; Специфікація №5 від 15.04.2013р. на поставку вівса в кількості 50,000 тонн за ціною 2 400,00 грн. загальною вартістю 120 000,00 грн.

Згідно з п. 3.7. Договору моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці, вказаному у п. 2.4. Договору та підписання видаткових накладних.

В специфікаціях 1-5 сторони встановили наступні терміни постави товару: по Специфікації №1 - до 19.03.2013 р., по Специфікації №2 - до 10.04.2013 р., по Специфікації №3 - до 17.04.2013 р., по Специфікації №4 - до 19.04.2013 р., по Специфікації №5 - до 19.04.2013 р.

Судами встановлено, що позивач на виконання умов Договору та специфікацій до нього здійснив поставку товару на загальну суму 895 337,00 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору поставки оплата товару здійснюється покупцем (відповідачем у справі) на розрахунковим рахунок продавця протягом чотиринадцяти календарних днів з моменту отримання товару, якщо сторони не домовляться про інше, що вказується в специфікації.

У специфікаціях № 1-5 передбачено, що термін оплати за товар складає 14 календарних днів з моменту поставки та надання необхідних документів.

Оскільки відповідач тільки частково виконав своє зобов'язання по оплаті товару, тому у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 558 483 грн.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідно до ст. 33, 34 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів сплати заборгованості за поставлений позивачем товар, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув основний борг у сумі 558 483,00 грн.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.3. Договору поставки у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на період такого прострочення, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення.

Враховуючи прострочення оплати грошового боргу та умову договору про стягнення з боржника неустойки суд також правомірно стягнув з відповідача пеню у розмірі 24 212,48 грн. (згідно перерахунку суду).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також правомірним є стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 5 113,11 грн.

За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, 111-11 ГПК України, суд

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів та преміксів" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2013 року у справі № 911/2946/13 Господарського суду Київської області залишити без змін.