головуючого: Полякова Б. М., суддів: Короткевича О. Є. (доповідач у справі), Погребняка В. Я.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин"на постанову та рішення Київського апеляційного господарського суду від 05.11.2013 року Господарського суду Черкаської області від 16.09.2013 року у справі № 925/1332/13 за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" Приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" про Стягнення 67 919,88 грн. за участю представників сторін: від ПП "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" - Беленкова В.В.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.09.2013 року (суддя - Довгань К. І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2013 року (головуючий суддя -Дикунська С. Я., судді -Алданва С. О., Коршун Н. М.), у справі № 925/1332/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський деревообробний комбінат" до Приватного підприємства "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" про стягнення 67 919,88 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням і постановою, Приватне підприємство "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ТОВ "Черкаський деревообробний комбінат" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до ПП "Готельно-ресторанний комплекс "Апельсин" про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за отриманий товар в розмірі 67 919,88 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначено, що позивачем продано відповідачу товар на загальну суму 67 919,88 грн., що підтверджено видатковими накладними. Товар отриманий відповідачем без зауважень та заперечень, а видаткові накладні підписані уповноваженою особою на отримання товару.

Факт придбання товару на суму 67 919,88 грн. відповідачем не заперечувався.

Як встановлено судами за придбаний товар відповідач повного та своєчасного розрахунку не провів.

За відсутності в матеріалах справи доказів сплати відповідачем позивачу вказаної суми грошових коштів у встановлений строк, суди попередніх інстанцій дійшли мотивованого висновку про порушення прав останнього.

За приписами ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку,що прийняття покупцем товару від продавця засвідчує укладання між сторонами договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 вказаного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

25.09.2012 року позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією про сплату боргу, на яку відповіді не отримав.

Так як сторонами не встановлено строку оплати товару суди попередніх інстанцій дійшли вірно висновку, що зобов'язання з оплати товару виникло у відповідача з 03.10.2012 року, а саме на сьомий день після отримання вимоги від позивача.

Вказаний висновок судів прийнятий з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок стосовно визнання початку перебігу строку позовної давності та правомірно незадоволено заяву відповідача про застосування строку позовної давності, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

В силу ст. 256 названого Кодексу позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (v0010600-13) (абзац 3 п.4.2.) встановлено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац 2 ч.5 ст. 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого ч.2 ст. 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом першої та апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.