головуючого судді Божок В.С., суддів Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Азов-Строй", м. Маріуполь, Донецька обл. на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року у справі господарського суду Донецької області за позовом Приватного підприємства "Ризалит", м. Донецьк до Приватного підприємства "Азов-Строй", м. Маріуполь, Донецька обл.про стягнення 519 402,17 грн.

за участю представників

позивача: не з'явився,

відповідача: Дружина Т.Г.

Приватне підприємство "Ризалит" (далі за текстом - ПП "Ризалит") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) до приватного підприємства "Азов-Строй" (далі за текстом - ПП "Азов-Строй") про стягнення 519 402,17 грн., з яких: 465 580,41 грн. заборгованості за відвантажену продукцію, 39 116,90 грн. пені та 14 704,86 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.08.2013 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення заборгованість у сумі 465 580,41 грн., пеню у сумі 34 882,16 грн., 3 % річних у сумі 14 654,43 грн.; в іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено; в частині стягнення індексу інфляції у сумі 1 396,74 грн. провадження у справі припинено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу та штрафних санкцій за поставлену продукцію по оплаті за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача в сумі 465 580,41 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, і, актом звірки розрахунків сторін, який скріплено підписами та печатками обох сторін, а товар в порушення умов договору оплачено було лише частково, в результаті чого утворилась заборгованість у вищевказаній сумі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ПП "Азов-Строй" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Розпорядженням від 14.01.2014 року № 03-05/41 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

Позивачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Донецької області від 27.08.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Позивача згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2011 року ПП "Ризалит" (Постачальник) та ПП "Азов-Строй" (Покупець) було укладено Договір поставки № 13572 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця Товар в порядку і на умовах, передбачених даним Договором, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку і на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 1.2 Договору найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість Товару вказуються в накладних, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно п. 1.3 Договору загальна сума Договору визначається як наростаюча сума по всіх поставках, виконаних Постачальником протягом всього терміну дії даного Договору.

В розділі 3 Договору сторони визначили, що приймання Товару по кількості та якості здійснюються у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 (va006400-65) , Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 року № П-7 (v0007400-66) , іншими нормативно-правовими документами.

Загальна сума Договору становить 2 000 000 (два мільйони) грн. (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 5.2 Договору Покупець оплачує Товар за договірною ціною, яка вказана в рахунку-фактурі і накладній.

Розрахунок за поставлений товар здійснюється Покупцем на умові відстрочення платежу на 3 (три) календарних дні з моменту відвантаження Товару за безготівковим розрахунком (п. 5.3 Договору).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що в разі прострочення оплати Товару по накладній зверху вказаного в пункті 5.2 Договору терміну відстрочення платежу Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31 грудня 2011 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п. 8.1 Договору).

У випадку якщо жодна із Сторін за 30 днів до закінчення дії Договору не заявить про припинення його дії, Договір вважається продовженим на кожен подальший рік (п. 8.2 Договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП "Ризалит" було здійснено поставку товару ПП "Азов-Строй", що підтверджується видатковими накладними, які підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень, та податковими накладними.

Проте, в порушення договірних зобов'язань ПП "Азов-Строй" здійснено лише часткову оплату за отриманий товар, внаслідок чого у підприємства виникла заборгованість в сумі 465 580,41 грн.

Крім того, вказана заборгованість ПП "Азов-Строй" перед ПП "Ризалит" станом на 01.07.2012 року також підтверджується і Актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на травень - червень 2012 року, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень.

Оскільки ПП "Азов-Строй" в порушення умов Договору та чинного законодавства України повністю не оплатило отриманий товар і у нього утворилась заборгованість у сумі 465 580,41 грн., ПП "Ризалит" звернулось до суду з відповідним позовними вимогами.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу, пені та 3 % річних за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Приписами ч. 1 статті 265 Господарського суду України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Частинами 1, 2, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Господарськими судами попередні інстанцій встановлено та відповідачем не спростовано, що товар згідно Договору поставки від 01.08.2011 року № 13572 було поставлено у строки, узгоджені сторонами, проте, незважаючи на настання строку оплати, товар відповідачем в повному обсязі оплачено не було.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з приписами п. 12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 року № П-6 (va006400-65) приймання продукції по кількості здійснюється за транспортними і супровідними документам (рахунком-фактурою, специфікацією, описом, пакувальними ярликами тощо) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує проти отримання від позивача товару, однак відповідних актів, з яких вбачалась би відсутність певних документів чи доказів наявності будь-яких заперечень під час отримання товару (невідповідність товару за кількістю) у відповідності до вимог цієї Інструкції, відповідачем не надано.

Згідно зі ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Виходячи зі змісту вищевказаних правових норм товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматись ним на відповідальне зберігання.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів відмови від продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання.

Більш того, в матеріалах справи міститься Акт звірки взаємних розрахунків сторін станом на травень - червень 2012 року, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень, в якому зафіксовано заборгованість ПП "Азов-Строй" перед ПП "Ризалит" станом на 01.07.2012 року в сумі 465 580,41 грн.

Відтак, суд касаційної інстанції вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що продукція за договором була поставлена відповідачем у відповідності до його умов та з усіма документами, визначеними у пункті 2.2 Договору, та щодо наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у сумі 465 580,41 грн.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також в п. 6.3 Договору сторони погодили, що в разі прострочення оплати товару по накладній зверху вказаного в пункті 5.2 Договору терміну відстрочення платежу Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла в період сплати пені від суми простроченого платежу.

Вказане договірне положення відповідає нормам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з законодавчих приписів та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 465 580,41 грн. основного боргу за поставлений товар, пені та 3 % річних (після здійснення перерахунку судом розміру пені в сумі 34 882,16 грн. та 3 % річних в сумі 14 654,43 грн.) є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що провадження у справі в частині стягнення індексу інфляції у сумі 1 396,74 грн. правомірно було припинено судом на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, з огляду на те, що позивач після звернення з даним позовом до суду подав заяву про відмову від позову в частині стягнення інфляційних сум і вона була прийнята судом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходять до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ПП "Азов-Строй", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,