Головуючого судді: Мирошниченка С.В., суддів: Барицької Т.Л., Картере В.І., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 у справі № 6/906/58/13-г господарського суду Житомирської області за позовом Приватного підприємства "Фірма "Фета імпорт і експорт" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп"; 2. Приватного підприємця ОСОБА_4; про усунення перешкод в користуванні орендованим майном, визнання недійсними договорів та повернення майна в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача-1 Невмержицький В.М., Петрашенко В.М.; - відповідача-2 повідомлений, але не з'явився; Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 13.01.2014 № 02-05/12 змінено склад колегії суддів, в провадженні якої знаходилась дана справа та сформовано наступний склад суддів для розгляду даної справи: головуючий суддя - Мирошниченко С.В., судді: Барицька Т.Л (доповідач), Картере В.І.

Приватне підприємство "Фірма "Фема імпорт і експорт" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп" (надалі відповідач 1) та до Приватного підприємця ОСОБА_4 (надалі відповідач 2), згідно з яким просило:

- усунути ПП "Фірма "Фема імпорт і експорт" перешкоди в користуванні орендованим майном, а саме: частиною нежитлового приміщення кафе "Олімп" загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом вселення ПП "Фірма "Фема імпорт і експорт" до приміщень № 1-7 пл. 22,0 кв.м., № 1-8 пл. 11,0 кв.м., № 1-9 пл. 4,6 кв.м., № 1-12 пл. 15,9 кв.м., № 1-13 пл. 5,8 кв.м., № 1-15 пл. 16,0 кв.м., що є частиною нежитлового приміщення кафе "Олімп", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним (нікчемним) договір суборенди приміщення від 11.07.2012 та договір оренди обладнання від 11.07.2012, що укладені між позивачем (в особі Невмержицького Миколи Івановича) та відповідачем-2;

- зобов'язати відповідачів забезпечити вільний доступ позивача до орендованого ним приміщення відповідно до договору оренди частини нежитлового приміщення від 24.02.2012;

- зобов'язати відповідачів повернути у власність позивача майно згідно з договором оренди обладнання від 11.07.2012;

- стягнути з відповідачів на користь позивача 4 000,00 грн. судових витрат на правову допомогу адвоката та всі судові витрати у справі.

Як вбачається з матеріалів справи 11.02.2013 позивачем подано заяву від 04.02.2013 про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 26.02.2013 у справі № 6/906/58/13-г відмовлено в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.02.2013.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.04.2013 у справі № 6/906/58/13-г відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП "Фірма "Фема імпорт і експорт".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 у справі №6/906/58/13-г рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено:

- зобов'язано усунути ПП "Фірма "Фема імпорт і експорт" перешкоди в користуванні орендованим майном, а саме: частиною нежитлового приміщення кафе "Олімп" загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається із приміщень: № 1-7 пл. 22,0 кв.м., № 1-8 пл. 11,0 кв.м., № 1-9 пл. 4,6 кв.м., № 1-12 пл. 15,9 кв.м., № 1-13 пл. 5,8 кв.м., № 1-15 пл. 16,0 кв.м.;

- зобов'язано ТОВ "Олімп" передати позивачу по акту приймання-передачі частину нежитлового приміщення кафе "Олімп" загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається із приміщень: № 1-7 пл. 22,0 кв.м., № 1-8 пл. 11,0 кв.м., № 1-9 пл. 4,6 кв.м., № 1-12 пл. 15,9 кв.м., № 1-13 пл. 5,8 кв.м., № 1-15 пл. 16,0 кв.м.;

- зобов'язано відповідачів забезпечити безперешкодний доступ позивачу до орендованого майна згідно з договором оренди від 24.02.2012, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, а саме: нежитлового приміщення кафе "Олімп" загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається із приміщень: № 1-7 пл. 22,0 кв.м., № 1-8 пл. 11,0 кв.м., № 1-9 пл. 4,6 кв.м., № 1-12 пл. 15,9 кв.м., № 1-13 пл. 5,8 кв.м., № 1-15 пл. 16,0 кв.м.;

- визнано недійсним договір суборенди частини нежитлового приміщення кафе "Олімп" загальною площею 75,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, і складається із приміщень: № 1-7 пл. 22,0 кв.м., № 1-8 пл. 11,0 кв.м., № 1-9 пл. 4,6 кв.м., № 1-12 пл. 15,9 кв.м., № 1-13 пл. 5,8 кв.м., № 1-15 пл. 16,0 кв.м. від 11.07.2012, укладений між позивачем (в особі Невмержицького Миколи Івановича) та відповідачем-2;

- визнано недійсним договір оренди обладнання, яке належить позивачу на праві власності та є внеском до його статутного фонду, уккладений 11.07.2012 між позивачем та відповідачем-2;

- вирішено стягнути: з відповідача-1 на користь позивача 573,50 грн. судового збору за подання позовної заяви; з відповідача-2 на користь позивача 573,50 грн. судового збору за подання позовної заяви; з відповідача-1 на користь позивача 716,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; з відповідача-2 на користь позивача 716,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

ТОВ "Олімп", не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині задоволення позову щодо усунення позивачу перешкод у користуванні спірним нежитловим приміщенням, зобов'язання відповідача-1 передати його по акту приймання передачі та забезпечити відповідачам позивачу безперешкодний доступ до нього; а також в частині задоволених вимог про стягнення з відповідача-1 судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги; залишити рішення місцевого господарського суду без змін в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог у вказаній частині.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. До кожної з таких вимог застосовуються положення, викладені в ч. 2 ст. 54 ГПК України, а саме: позовна заява серед іншого повинна містити зміст позовних вимог (п. 4), виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначенні доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов (п. 5). Отже, в силу п. 4 ч. 2 ст. 54 ГПК України саме позивачем визначається зміст позовних вимог.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, однією із позовних вимог є вимога позивача усунути перешкоди у користуванні орендованим майном саме шляхом вселення до приміщення, а тому резолютивна частина судового рішення про задоволення позову має бути викладена у відповідності до обраного позивачем способу захисту порушеного права. Однак, суд апеляційної інстанції вказану вимогу розглянув не в повному обсязі та прийняв по ній рішення не в заявленій позивачем редакції, не навівши жодного обґрунтування самостійного переформулювання вказаної позовної вимоги.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції прийняв рішення про зобов'язання відповідача-1 передати позивачу по акту приймання-передачі спірну частину нежитлового приміщення, в той час як така вимога позивачем не заявлялось і, навпаки, не розглянув заявлені позивачем вимоги про зобов'язання відповідачів повернути у власність позивачу майно згідно з договором оренди обладнання від 11.07.2012 та вимоги щодо стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу адвоката.

З роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України" № 11 від 24.10.2011 (v0011600-11) вбачається, що питання про те, до якого саме господарського суду - місцевого або апеляційного - передати справу на повторний розгляд необхідно вирішувати з урахуванням того, ким із них допущено зазначене порушення.

Отже, враховуючи межі касаційного перегляду і те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, суд касаційної інстанції вбачає підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду; під час нового розгляду при перегляді рішення місцевого господарського суду та вирішенні спору по суті позовних вимог, досліджуючи питання щодо того, чи припинив дію договір оренди спірного приміщення, суду апеляційної інстанції слід врахувати правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 5021/966/2011.

Крім того, досліджуючи питання щодо наявності чи відсутності вини позивача у простроченні оплати орендної плати орендодавцю більш ніж за три місяці, слід з'ясувати чи були вжиті позивачем усі необхідні заходи з метою виконання вказаного зобов'язання у встановлений строк, зокрема: чи наявні докази надсилання орендодавцю листа з проханням надати банківські реквізити для зарахування грошових коштів за оренду приміщення; чи вживались заходи щодо виконання зобов'язання з оплати орендної плати шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса, враховуючи, що відповідно до ст. 537 ЦК України у разі, зокрема, ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку, боржник має право виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не дотримано наведених вимог, наслідком чого є скасування прийнятої у даній справі постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.