Головуючого судді: Шевчук С.Р., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "GPS Frozen" (Республіка Польща) на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013 р. та рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013 р. у справі №910/9938/13 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "GPS Frozen" (Республіка Польща) до Держави України в особі: 1. господарського суду Київської області 2. Державної казначейської служби України про відшкодування збитків,

За участю представників:

- позивача: не з'явилися;

- відповідача 1: Бельдій В.В., дов. №01-13/113/2013 від 18.06.2013р.;

- відповідача 2: не з'явилися;

Товариство з обмеженою відповідальністю "GPS Frozen" (Республіка Польща) звернулося до суду з позовом до Держави України в особі: господарського суду Київської області та Державної казначейської служби України про стягнення завданих збитків у сумі 44536,91 дол. США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. у справі №910/9938/13 (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013р. (колегія суддів у складі головуючого судді Тарасенко К.В., суддів Авдеєва П.В., Рєпіної Л.О.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2013р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2013р. у справі №910/9938/13 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши представника відповідача-1, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Київської області від 11.03.2011р. у справі №15/001-11, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2011р., стягнуто з Приватного підприємства "Лобірайт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "GPS Frozen" заборгованість у розмірі 44319,12 доларів США, витрати по сплаті державного мита у розмірі 443,19 доларів США та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн. На виконання рішення, господарським судом Київської області видано наказ про примусове виконання рішення, за яким на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 03.11.2011р. відкрито виконавче провадження. При проведенні виконавчого провадження встановлено відсутність майна, що належить боржнику та на яке не може бути звернено стягнення, а здійснені державним виконавцем, відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (згідно відповідей Бориспільського МБТІ, МРЕВ ДАІ, Бориспільської ОДПІ, довідки головного управління держкомзему у Київській області, адресної поштової довідки про відсутність боржника за місцем знаходження, акту державного виконавця за місцем знаходження, повідомленням банків про відсутність коштів на арештованих рахунках). У межах розгляду господарським судом Київської області справи №15/001-11 позивачем була подана суду заява з проханням винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та банківські рахунки Приватного підприємства "Лобірайт" у межах ціни позову.

Посилаючись на невирішення господарським судом Київської області по суті заяви позивача про забезпечення позову, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення завданих йому збитків у розмірі 44536,91 доларів США.

Розглядаючи заявлені у даній справі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій врахував приписи ст.ст. 6, 56, 124 Конституції України, ч.2 ст. 22, ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", дійшли правильного висновку, що встановлення наявності порушення судом процесуальних або матеріальних норм під час розгляду справи, що спричинило порушення будь-яких прав сторони у справі та постановлення незаконного рішення, віднесено до компетенції суду апеляційної або касаційної інстанції в межах перегляду судової справи.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007р. №8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь - який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядку у справі не допускається.

Посилання позивача на відсутність процесуального документу про задоволення/відмову у задоволенні заяви про застосування запобіжних заходів як на підставу, що унеможливила оскарження бездіяльності суду першої інстанції, суди не прийняли до уваги із зазначенням, що за результатами розгляду справи №15/001-11 було прийнято процесуальний документ - рішення господарського суду Київської області від 11.03.2011р., яке позивач, відповідно, мав право оскаржити якщо вважав, що його процесуальне право на забезпечення позову у справі №15/001-11 порушено судом, однак вказаним правом не скористався.

В той же час, суди попередніх інстанцій з урахуванням вимог ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зазначили, що нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) не передбачено винесення ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Зважаючи на вищевикладене, вірно встановив недоведення позивачем належними та допустимими доказами причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю відповідача-1 та неможливістю виконати рішення господарського суду Київської області від 11.03.2011р. у справі №15/001-11, суд першої інстанції, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що прийнята у даній справі постанова апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що у відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції, та не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови суду.