Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва, м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 10.07.2013 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013

зі справи № 25/208-21/110

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Державного комітету архівів України, м. Київ (далі - Державний комітет);

Центрального державного історичного архіву України, м. Київ (далі - ЦДІА України),

до Єврейської релігійної громади м. Києва, м. Київ (далі - Громада),

про витребування з чужого незаконного володіння 18 сувоїв Тори.

Судове засідання проведено за участю:

прокурора - Боднарчука В.М.,

представника Державної архівної служби України (Укрдержархів) - Швець О.І.,

представника Центрального державного історичного архіву України - Кісіля І.М.,

представників Єврейської релігійної громади - Швець М.П. і Кондратюка О.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2010 зі справи № 25/208 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 із зазначеної справи та останню передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У новому розгляді справа одержала номер 25/208-21/110.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.07.2013 (колегія суддів у складі: Чинчин О.В. - головуючий, Мандриченко О.В. і Домнічева І.О.): позов задоволено; витребувано з незаконного володіння Громади 18 сувоїв Тори загальною вартістю 900 000 грн.; з Громади стягнуто в доход державного бюджету України державне мито в сумі 9 000 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 (колегія суддів у складі: Чорна Л.В. - головуючий, Гончаров С.А. і Тищенко О.В.): задоволено апеляційну скаргу Громади; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України заступник прокурора міста Києва просить скасувати оскаржувані судові рішення місцевого і апеляційного господарських судів з даної справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Скаргу з посиланням на статтю 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статті 8, 10 Закону України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", статтю 387 Цивільного кодексу України, статтю 111-12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови з невірним застосуванням норм матеріального права та за невідповідністю висновків попередніх судових інстанцій обставинам справи, а також невиконанням судовими інстанціями вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 23.11.2010 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Громада заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у прийнятті оскаржуваної постанови, та просить залишити її в силі, а скаргу - без задоволення.

Від Громади надійшли також заява і клопотання про відкладення касаційного розгляду у зв'язку з неможливістю представників Громади з'явитися в засідання Вищого господарського суду України. Проте, оскільки представники Громади присутні в судовому засіданні з розгляду касаційної скарги, дані заява та клопотання задоволенню не підлягають.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з урахуванням такого.

Місцевий господарський суд у розгляді справи виходив з таких обставин.

Згідно з актом ЦДІА України від 31.01.2009 № 18 "Про видавання документів у тимчасове користування" Громаді на підставі Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" (3814-12) , Основних правил роботи державних архівів України, листа Головного рабина України від 11.05.2007 № 30 та дозволу Голови Державного комітету від 11.05.2007 надано в тимчасове користування на 1 рік для використання під час відправлення релігійних обрядів колекцію Тор давньоєврейською мовою у 18 справах у загальній кількості 1100 фрагментів, номер фонду 1269.

Зазначена колекція отримана Громадою 02.02.2009. Вартість сувоїв Тори станом на цю дату становила 900 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що згідно із згаданим актом № 18 Громада мала повернути спірні документи до 02.02.2010 на постійне місце зберігання - до архівосховищ ЦДІА України, але не повернула.

Відповідно до наказу Народного комісара внутрішніх справ УРСР від 01.12.1943 року № 021 "Про реорганізацію державних архівів Української РСР у відповідності до затвердженої РНК СРСР сіткою" було утворено Центральний державний архів у м. Києві, до складу якого було включено документальні матеріали ліквідованого Центрального архіву давніх актів у м. Києві.

Відповідно до довідки старшого наукового співробітника від 18.01.1969 фонд 1269 надійшов до ЦДІА України в 1944 році.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2011 у справі № 6/613-21/98 (залишеним без змін судами вищих інстанцій) за позовом Громади до Державного комітету та ЦДІА України про визнання права власності на сувої Тори Громади як правонаступниці 1-ї рабинської ділянки Єврейської релігійної громади м. Києва у позові було відмовлено. Цим рішенням установлено, що колекція Тор XVIII століття давньоєврейською мовою (номер фонду 1269) є власністю держави як архівні документи, що входять до складу Національного архівного фонду.

Пунктом 4.5 Порядку користування документами Національного архівного фонду України, що належить державі, територіальним громадам визначено, що документи названого фонду видаються для користування поза архівом, як правило, на строк, що не перевищує одного місяця; релігійним організаціям документи богослужбового характеру (предмети культу) можуть видаватися у тимчасове користування на строк, що не перевищує одного року, за умови проведення їх грошової оцінки, а також страхування одержувачем.

Судом першої інстанції не було взято до уваги доводи Громади про те, що розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.11.2010 № 953 (ra0953017-10) (далі - Розпорядження № 953) є належним та допустимим доказом права власності Громади на спірні сувої Тор, оскільки станом на 02.02.2010 (термін, встановлений актом № 18 "Про видавання документів у тимчасове користування") їх не було повернуто ЦДІА України.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено таке.

Розпорядженням № 953 (ra0953017-10) "Про безоплатну передачу у власність культового майна" повернуто 18 сувоїв Тори загальною вартістю 900 000 грн., які є предметом спору в даній справі, у власність Громади.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 у справі № 2а-18566/10/2670 відмовлено в задоволенні позову ЦДІА України до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державного комітету та Громади про скасування Розпорядження № 953 (ra0953017-10) . Цю постанову залишено в силі судами апеляційної і касаційної інстанцій, вона набрала законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з приписами Цивільного кодексу України (435-15) :

- власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387);

- правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (частина перша статті 316);

- власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317);

- право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321).

Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши, на відміну від місцевого господарського суду, що на час повторного судового розгляду цієї справи місцевим господарським судом (10.07.2013) спірні сувої Тори вже перебували у власності Громади згідно з Розпорядженням № 953 (ra0953017-10) , яке не скасовувалося у встановленому порядку, в тому числі й судовому, було та є чинним, з огляду на наведені законодавчі приписи дійшов не спростовуваного доводами касаційної скарги висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищим господарським судом України не може бути прийнято посилання скаржника на неправильне застосування апеляційним господарським судом до спірних правовідносин статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", відповідно до якої культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішенням обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим. Правомірність видання Київською міської державною адміністрацією Розпорядження № 953 (ra0953017-10) не є предметом розгляду в даній господарській справі, до того ж ця правомірність вже перевірялася адміністративними судами у розгляді справи № 2а-18556/10/2670, і ними не знайдено підстав для скасування даного Розпорядження.

Що ж до вказівок касаційної інстанції, викладених в її постанові від 23.11.2010 у цій господарській справі стосовно з'ясування господарським судом обставин, пов'язаних з передачею колекції до архівних установ та збереженням чи незбереженням при цьому права власності на її частини, то ці вказівки втратили актуальність у зв'язку з виданням Розпорядження № 953 (ra0953017-10) та переходом спірних сувоїв Тори у власність Громади.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційної інстанції не вбачається; водночас нею вже скасовано рішення місцевого господарського суду, про скасування якого просить скаржник.

Керуючись статями 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 зі справи № 25/208-21/110 залишити без змін, а касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва - без задоволення.