Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року

у справі № 24/104

господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс"

про стягнення 2570881,26грн.

за участю представників

позивача - Романюк А.В.

відповідача - Бугай В.М.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" про стягнення заборгованості в сумі 4907561,39грн., що утворилась внаслідок безпідставного придбання та збереження відповідачем (у зв'язку з невиконанням ним взятого на себе майново-господарського зобов'язання) майна (грошових коштів) позивачу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08 вересня 2011 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01 серпня 2012 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 жовтня 2012 року скасовано зазначені судові акти та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заявою від 14 січня 2013 року позивач зменшив суму позову та просив суд стягнути з відповідача 2570881,26 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14 січня 2013 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 квітня 2013 року позовні вимоги з урахуванням уточнення задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" на користь ТОВ "Ейч Ар Гарант" 2570881,26 грн. компенсації за невикористані відпустки працівникам, яких звільнено за переведенням.

Постановою Вищого господарського суду України від 04 червня 2013 року зазначені судові рішення було скасовано та направлено матеріали справи №24/104 на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року (судді Бокова Ю.В., Риженко Т.М., Уханьова О.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року (судді Будко Н.В., Манжур В.В., М'ясищев А.М.) рішення господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що що листом №1/1 від 12 квітня 2011 року ТОВ "Ейч Ар Гарант" звернулось до ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" щодо розгляду питання про переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком згідно додатку до цього листа.

У відповідь ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" листом №1306/1 від 13 квітня 2011 року повідомило ТОВ "Ейч Ар Гарант", що не заперечує проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа ТОВ "Ейч Ар Гарант", за умови їх волевиявлення з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством про працю, та гарантувало перерахування грошових коштів (компенсації відпусток працівникам, що звільняються) на рахунки ТОВ "Ейч Ар Гарант".

В доповнення до зазначеного листа, ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" на адресу ТОВ "Ейч Ар Гарант" з листом №1403 від 13 травня 2011 року було направлено перелік працівників станом на 13 травня 2011 року, які в порядку ст. 83 КЗпП України надали заяви на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на розрахунковий рахунок ТОВ "Ейч Ар Гарант", та зазначено, що суми зазначених компенсацій, розрахованих на день звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП, будуть сплачені до 08 червня 2011 року.

Відповідно до складеного відповідачем Реєстру сум компенсацій відпусток працівникам ТОВ "КА "Азов Персонал Сервіс", що підлягають перерахуванню в ТОВ "Ейч Ар Гарант", підписаному директором та головним бухгалтером відповідача, загальна сума таких коштів становить 5836566,13грн.

Судами встановлено, що платіжними дорученнями №7521 від 06 травня 2011 року, №7527 від 10 травня 2011 року, №7621 від 12 травня 2011 року, №7814 від 16 травня 2011 року відповідачем перераховано на користь позивача часткову суму компенсації за невикористані відпустки згідно особистих заяв працівників у розмірі 1005406,23 грн.

Безпідставне, за твердженням позивача, утримання відповідачем належних для перерахунку на рахунки позивача грошових коштів, зумовило звернення ТОВ "Ейч Ар Гарант" до господарського суду Донецької області з відповідним позовом з посиланням на ст. 1212 ЦК України. При цьому, відповідно до первісно здійсненого позивачем розрахунку сум, що підлягали перерахуванню Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант", залишок суми до сплати становив 4907561,39 грн.

Позивачем здійснено розрахунок сум, що належать до перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" (з вирахування сум податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску), відповідно до якого сума, що підлягає сплаті становить 2570881,26грн.

За результатами нового розгляду даної справи господарський суд Донецької області у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції припинив провадження у справі у зв'язку з тим, що за своєю правовою природою спірні правовідносини з приводу нарахування та виплати компенсації за невикористані дні відпусток відносяться до сфери трудових відносин, що регулюються нормами спеціального законодавства та прийшов до висновку, що зазначений спір непідвідомчий господарським судам, однак з зазначеним висновком колегія суддів Вищого господарського суду погодитись не може з огляду на наступне.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 9 Цивільного кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інші угоди, передбачених законом, а також з угод, не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать тощо.

За таких умов, підставами виникнення господарських зобов`язань, відповідно до Цивільного (435-15) та Господарського кодексів України (436-15) , є не тільки господарські договори, а й вимоги закону та інших угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 24 Закону України "Про відпустки" встановлено, що у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Стаття 83 Кодексу законів про працю України визначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

Як зазначалось вище листом №1/1 від 12 квітня 2011 року ТОВ "Ейч Ар Гарант" звернулось до ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" щодо розгляду питання про переведення до штату позивача працівників відповідача відповідної кваліфікації за переліком згідно додатку до цього листа.

У відповідь ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" листом №1306/1 від 13 квітня 2011 року повідомило ТОВ "Ейч Ар Гарант", що не заперечує проти звільнення працівників, зазначених у додатку до листа ТОВ "Ейч Ар Гарант", за умови їх волевиявлення з дотриманням всіх процедур, передбачених чинним законодавством про працю, та гарантувало перерахування грошових коштів (компенсації відпусток працівникам, що звільняються) на рахунки ТОВ "Ейч Ар Гарант".

В доповнення до зазначеного листа, ТОВ "Кадрове агентство "Азов Персонал Сервіс" на адресу ТОВ "Ейч Ар Гарант" з листом №1403 від 13 травня 2011 року було направлено перелік працівників станом на 13 травня 2011 року, які в порядку ст. 83 КЗпП України надали заяви на перерахування належних їм сум компенсації відпустки на розрахунковий рахунок ТОВ "Ейч Ар Гарант", та зазначено, що суми вказаних компенсацій, розрахованих на день звільнення відповідно до ст. 116 КЗпП, будуть сплачені до 08 червня 2011року.

Відповідачем було складено реєстр сум компенсацій відпусток працівникам ТОВ "КА "Азов Персонал Сервіс", що підлягають перерахуванню ТОВ "Ейч Ар Гарант", який підписаний директором та головним бухгалтером відповідача.

Платіжними дорученнями №7521 від 06 травня 2011 року, №7527 від 10 травня 2011року, №7621 від 12 травня 2011року, №7814 від 16 травня 2011року відповідачем перераховано на користь позивача часткову суму компенсації за невикористані відпустки згідно реєстрів № 1; 2; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13; 18 у розмірі 1005406,23грн.

Таким чином, факт існування у відповідача зобов'язання перерахувати позивачу суму компенсації за невикористану відпустку при звільнені працівників у порядку переведення до позивача є беззаперечним та встановленим та є грошовим зобов'язанням, а тому правовідносини які виникли між позивачем та відповідачем мають ознаки господарський правовідносин.

Крім того, необхідно зауважити, припиняючи провадження у справі суд апеляційної інстанції зазначив, що спірні правовідносини носять трудовий характер, однак трудові відносини виникають лише між працівником та роботодавцем. Юридичні особи не можуть вступати між собою у трудові відносини, адже діють лише в межах господарських та цивільних правовідносин та регулюються відповідним законодавством.

Під час нового розгляду господарським судам необхідно звернути увагу, що працівник, переведений на роботу на інше підприємство, грошову компенсацію якого за невикористані ним дні щорічних відпусток перераховано на рахунок цього підприємства, має право на використання щорічної відпустки повної тривалості.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України враховуючи п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.95 № 100 (100-95-п) , яким визначено, що середня заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки працівникові, який пропрацював на підприємстві, установі, організації менше одного року, обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка.

Таким чином, компенсація, нарахована за попереднім місцем роботи за невикористані дні щорічних відпусток і перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник, не виплачується.

Розрахунок відпускних провадиться у зазначеному порядку.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ейч Ар Гарант" задовольнити.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2013 року та рішення господарського суду Донецької області від 11 вересня 2013 року скасувати.

3. Справу №24/104 передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.