за позовом Заступника Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави

в особі 1.Міністерства оборони України

2.Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ"

про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників

позивача - 1.Ольховець В.П.

2. не з'явився

відповідача - Воробйова І.В.

прокурора - Кривоклуб Т.В.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року у справі № 901/1568/13 (суддя Іщенко І.А.) залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року (судді Дмитрієв В.Є., Балюкова К.Г., Рибна С.А.) відмовлено у задоволенні позову заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат-ІТ" про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року скасувати справу направити на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши прокурора, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2005 року між державним підприємством Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Формат" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3923 (а.с. 11-12).

У відповідності до пункту 1.1 Договору продавець продав, а покупець купив нерухоме майно:

- лікувальний корпус літер "Н" загальною площею 2127,3 кв. м;

- зал ЛФК літер "О" загальною площею 107,8 кв. м, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, вул. Свердлова, буд. 34, іменоване надалі - Об'єкт продажу.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт продажу належить державі в особі Верховної ради України та знаходиться в господарському віданні Державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", орган управління майном - Міністерство оборони України на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04 жовтня 2005 року. Виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на підставі рішення від 22 вересня 2005 року № 1414, зареєстрованого комунальним підприємством Ялтинське бюро технічної інвентаризації, згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8529137, 04 жовтня 2005 року, номер запису 1099 в книзі 20ж стор. 338, реєстраційний № 12278650.

Об'єкт продажу розташований на земельній ділянці, яка знаходяться у користуванні продавця: площею 18,024 га на підставі Акту на право постійного користування землею ІІ-КМ № 001277, виданого 28.12.2001 Ялтинською міською радою на підставі рішення 41-і сесії 23-го скликання Ялтинської міської ради від 29 листопада 2001 року № 34, зареєстрованого в Книзі записів актів за № 172. Землю надано у постійне користування для експлуатації та обслуговування санаторію.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, згідно висновку про ринкову вартість нерухомого майна, проведеного станом на 01 вересня 2005 року оцінювачем підприємства "Експертне бюро" Сафаровим С.Е., ринкова вартість Об'єкту продажу становить 3625071,00 грн. (з ПДВ).

Зазначений договір нотаріально посвідчений 13 грудня 2005 року приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу Висоцькою І.Я.

13 травня 2005 року між сторонами договору підписаний акт прийому-передачі вищезазначеного майна.

У позовній заяві прокурор зазначає, що у подальшому, майно за зазначеним контрактом неодноразово відчужувалося на користь інших приватних фірм. В даний час майно перебуває у володінні Товариства з обмеженою відповідальністю "Формат ІТ".

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону просить визнати право власності на нерухоме майно лікувальний корпус літер "Н" загальною площею 2127,3 кв. м., зал ЛФК літер "О" загальною площею 107,8 кв. м., які розташовані за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Свердлова, буд. 34 загальною вартістю 3625071,00 грн., яке передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Формат - ІТ" за державою Україна в особі Міністерства оборони України та державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", оскільки вважає, що майно відчужене особою, яка не мала права його відчужувати, та вибуло з володіння власника поза його волею.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позову зазначили, що Наказом Міністра оборони України від 11 липня 2000 року "Про створення державного підприємства Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 15 грудня 1992 року № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) та Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) на фондах розформованого (ліквідованого) військового санаторію "Ялтинський" створено його правонаступника - державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський", якому передано все майно військового санаторію з правом повного господарського відання.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна був укладений на підставі дозволу, наданого у відповідності до пункту "ж" частини 3 статті 4 Указу Президента № 888/97 від 21 серпня 1997 року "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України", однак судами не досліджено та не встановлено зміст зазначеного дозволу, а також повноважень особи, що видавала такий дозвіл та власника або особи яка була б повноважною розпоряджатись спірним майном.

Під час розгляду справи по суті судами встановлено, що спірне майно є військовим майном, а у відповідності до Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) повноваження, щодо відчуження військового майна є лише у Кабінету Міністрів України. З огляду на викладене під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати чи Кабінет Міністрів України приймав рішення про відчуження спірного майна та чи надавалась згода останнім на укладення будь-яких правочинів щодо спірного майна.

Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено, чи спірне майно не відноситься до пам'ятки архітектури місцевого значення, оскільки в своїй касаційні скарзі прокурор зазначає, що спірний об'єкт нерухомості включений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Також, Вищому господарському суду України Міністерство оборони України подало Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 листопада 2013 року.

Під час нового розгляду судам необхідно з'ясувати чи факти встановлені у кримінальній справі мають значення для вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Метою касаційного перегляду справи є перевірка застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. З урахуванням вищезазначеного, а також зважаючи на те, що касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази, а також враховуючи те, що прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства, вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід прийняти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2013 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 липня 2013 року скасувати.