головуючого судді: Панової І.Ю., суддів: Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № Б38/41-10 господарського суду Дніпропетровської області за заявою до Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА" про визнання грошових вимог, за участю представників сторін: Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4,

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року у справі № Б38/41-10 (суддя - Камша Н.М.) визнано грошові вимоги Фізичної особи-підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прома УА" (далі - ТОВ "Прома УА") на суму 28 477, 78 грн. з віднесенням до першої черги задоволення. Зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Потапова О.О. включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів. Решту вимог ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Прома УА" відхилено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № Б38/41-10 (головуючий суддя - Чередко А.Є., суддя - Коваль Л.А., суддя - Науменко І.М.) апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року у справі № Б38/41-10 залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року у справі № Б38/41-10 - залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № Б38/41-10 змінити. Визнати грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 до ТОВ "Прома УА" на суму 105 359, 47 грн.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 124 Конституції України, ст. 190 Цивільного кодексу України, ч. 13 ст. 3-1, ч. 1 ст. 25, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) ) (далі - Закон про банкрутство), ст. 45 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 10 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг і відшкодування додаткових витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Згідно з ч. 14 ст. 31 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року у справі № Б38/41-10 відхилено грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 до боржника ТОВ "Прома УА" у сумі 67 412,55 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року у даній справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року у справі № Б38/41-10 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2012 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08. 2012 року - скасовано, заяву про грошові вимоги передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду грошових вимог, а саме 04.02.2013 року від ФОП ОСОБА_4 надійшла заява про збільшення грошових вимог на суму 3 873,52 грн., до складу яких включено витрати заявника по сплаті судового збору за розгляд заяви у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій та поштових витрат при зверненні до суду із заявою про визнання грошових вимог та при подачі апеляційної та касаційної скарг.

07.05.2013 року ФОП ОСОБА_4 направив до господарського суду заяву про збільшення грошових вимог до боржника на суму 955,00 грн., до складу яких включено витрати заявника по сплаті судового збору, стягнутого з боржника на користь заявника постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.04.2013 року за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду від 06.02.2013 року, та поштові витрати.

09.07.2013 року ФОП ОСОБА_4 подано заяву про збільшення грошових вимог на суму 35 161,64 грн. як додаткової винагороди при виконанні повноважень ліквідатора.

Як вбачається з матеріалів справи, комітет кредиторів, розглянувши 15.04.2013 року звіт про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого ФОП ОСОБА_4 при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ "Прома УА", одноголосно прийняв рішення про відмову ФОП ОСОБА_4 у затвердженні звіту про оплату послуг та відшкодування витрат в період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Прома УА".

Господарський суд першої інстанції, з яким погодився і господарський суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про часткове визнання грошових вимог ФОП ОСОБА_4 у сумі 28 477, 78 грн. та відхилення решти таких вимог.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, судами попередніх інстанцій, під час нового розгляду справи враховано вказівки суду касаційної інстанції стосовно дотримання вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів та вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України щодо належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У мотивувальній частині рішення, як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції наведено правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які приймалось таке рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, визнаючи грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 в одній частині та відхиляючи їх в іншій, судами попередніх інстанцій в порядку норм ст. 43 ГПК України здійснено повну та належну оцінку наданих у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 вказаної статті, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

На думку колегії суддів Вищого господарського суду України, ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-13 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2013 року у справі № Б38/41-10 залишити без змін.