Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивача Гаркавенко С.В., дов. від 28.11.2013 р. відповідача Несін Л.П., дов. від 27.12.2013 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року у справі № 37/730 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про стягнення 29671,08 грн.

09.10.2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" 29671,08 грн. боргу (в тому числі 18568,22 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року, 1299,78 грн. штрафу, 2470,92 грн. пені, 6256,07 грн. інфляційної складової, 1076,09 грн. річних), посилаючись на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, статті 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 231 Господарського кодексу України. За заявою сторони від 03.10.2011 року його найменування змінено з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідач заперечив проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, вказавши, що Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подавало теплоносій з температурою, що не перевищувала +70 градусів, яка відповідає температурі зовнішнього повітря +3 градуси, саме тому занижені параметри теплоносія не забезпечували санітарних норм обігріву приміщень та нарахування проводились за проектними навантаженнями, в яких розрахунок здійснено за параметрами теплоносія 150° - 70° С.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.04.2013 року (суддя Гавриловська І.О.) позов задоволено частково; з відповідача стягнуто на користь позивача 16828,55 грн. основного боргу, 6144,56 грн. інфляційної складової боргу, 1076,09 грн. річних, 2470,92 грн. пені, а також 484,32 грн. судових витрат; провадження у справі в частині 455,89 грн. основного боргу припинено; у позовних вимогах про стягнення 1283,78 грн. основного боргу, 111,51 грн. інфляційної складової боргу та 1299,78 грн. штрафу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року (судді: Корсакова Г.В. - головуючий, Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; пункт 2 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду викладено в такій редакції: "Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вул. Оболонська, 34, ідентифікаційний код 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 15001 (п'ятнадцять тисяч одна) грн. 48 коп. основного боргу, 4964 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 26 коп. інфляційної складової боргу, 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 38 коп. трьох відсотків річних, 208 (двісті вісім) грн. 35 коп. витрат по сплаті державного мита та 165 (сто шістдесят п'ять) грн. 72 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу"; пункт 4 резолютивної частини рішення місцевого господарського суду викладено в такій редакції: "У позовних вимогах про стягнення 3110,85 грн. основного боргу, 2470,92 грн. пені, 1291,81 грн. інфляційної складової боргу, 206,71 грн. 3% річних та 1299,78 грн. штрафу відмовити"; здійснено розподіл судових витрат; в решті рішення господарського суду міста Києва залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: порушено встановлені статтями 4- 7, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України принципи судочинства та порядок прийняття судових рішень за наслідками належного з'ясування та обговорення всіх обставин справи, апеляційним судом не надано правової оцінки запереченням позивача щодо висновку судової експертизи, разом з тим всупереч статті 42 Господарського процесуального кодексу України в основу рішення покладено невірний висновок судового експерта без його оцінки за загальними правилами оцінювання доказів.

Відповідач відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (перейменованою в Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (надалі - постачальник) та Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (надалі - споживач) був укладений договір № 3081142 від 01.02.2005 року на постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі. Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії. За пунктом 3.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання своїх обов'язків або їх неналежне виконання - винна сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі _% від суми договору за кожний день невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору постачальник зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору. Відповідно до пункту 2.3.1 договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору. Пунктом 2 додатку № 2 до договору визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4). Згідно з пунктом 3 додатку № 2 до договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з пунктом 1.3 додатку 1.

Відповідно до пунктів 4, 5 додатку № 2 до договору дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4, за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18 - не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору, у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) - від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до пункту 9 додатку № 2 до договору, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Також згідно з пунктом 10 додатку № 2 до договору споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

За доводами позивача, викладеними у позові та додаткових поясненнях і запереченнях, ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 3081142 від 01.02.2005 року, поставлено відповідачу у період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року теплову енергію на загальну суму 47213,66 грн., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 28119,75 грн., у зв'язку з чим станом на 01.09.2009 року у нього виникла заборгованість у розмірі 18568,22 грн. за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року.

Відповідно до наданої позивачем довідки про надходження коштів за спожиту теплоенергію Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за період з вересня 2009 року до серпня 2011 року, станом на 17.04.2013 року у відповідача існує заборгованість за договором № 3081142 від 01.02.2005 року за період з 01.12.2006 року до 01.09.2009 року у розмірі 16828,55 грн.; при цьому, частина основного боргу в розмірі 1283,78 грн. погашена 30.09.2009 року, тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду; основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.2005 р. за період з 01.12.2006 р. до 01.09.2009 р. у розмірі 455,89 грн. було погашено відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

З огляду на заперечення відповідача щодо вірності здійснених позивачем нарахувань за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.2005 року за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року було призначено судову експертизу.

Згідно із висновком судової будівельно-технічної експертизи № 0273 від 11.03.2013 року, проведеної ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" визначити правильність розрахунків, виконаних Акціонерною компанією "Київенерго", по обсягам споживання теплової енергії для Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за договором № 3081142 від 01.02.2005 року за період з 01.12.2006 року по 15.04.2009 року з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури не вбачається можливим через відсутність в умовах договору посилань на нормативну базу, формули та розрахунки, за якими необхідно підтвердити або спростувати їх відповідність; загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинку та за договором для теплових втрат, за період з грудня 2006 року по квітень 2009 року по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 3081142 від 01.02.2005 року становить 386,46581 Гкал; вартість за загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинку та за договором для теплових втрат, за період з грудня 2006 року по квітень 2009 року по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 3081142 від 01.02.2005 року у відповідності до затверджених тарифів складає 44860,90 грн. з ПДВ.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що сукупністю доказів, наявних у матеріалах справи, доведено обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 16828,55 грн. основного боргу (за винятком погашеної суми 1739,67 грн.), а також нарахованих на нього інфляційної складової та відсотків річних відповідно до здійсненого судом перерахунку, пені за прострочення сплати грошового зобов'язання; зазначені нарахування відповідач не спростував.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції натомість, зазначив, що місцевий господарський суд не врахував у судовому рішенні висновків судової експертизи щодо визначених ним обсягів споживання теплової енергії відповідачем, стягнувши з відповідача основний борг за придбану теплову енергію на підставі наданого позивачем розрахунку, що не містить даних щодо обсягів теплової енергії, спожитої відповідачем у спірний період.

Врахувавши встановлений висновком судової експертизи загальний спожитий відповідачем обсяг теплової енергії на опалення 386,46581 Гкал, вартістю 44860,90 грн. з ПДВ, суд апеляційної інстанції встановив, що борг відповідача за спожиту теплову енергію за договором № 3081142 від 01.02.2005 року за період з 01.12.2006 року по 01.09.2009 року становить 15001,48 грн., виходячи з наступного розрахунку: 44860,90 грн. (вартість спожитої теплової енергії) - 29859,42 грн. ( 28119,75 грн. + 1283,78 грн. + 455,89 грн.) (загальний розмір сплачених грошових коштів відповідачем); також суд апеляційної інстанції здійснив відповідний перерахунок інфляційної складової та річних відповідно до визначеного основного боргу та відмовив у стягненні з відповідача пені, вказавши, що умовами договору розмір пені не узгоджено.

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства чи відповідно до звичаїв ділового обороту чи вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 та 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами. Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором.

З наведених вище положень законодавства вбачається, що особи - споживачі теплової енергії Закону Україну "Про теплопостачання" (2633-15) - укладають договір купівлі-продажу теплової енергії або метою забезпечення власних потреб або для подальшого надання житлово-комунальних послуг з метою забезпечення потреб споживачів житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) ; споживачі житлово-комунальних послуг здійснюють оплату наданих їм послуг з опалення, забезпечення гарячою водою тощо. Таким чином, до спірних правовідносин сторін застосовуються загальні положення про купівлю-продаж з урахуванням особливостей, встановлених чинним законодавством.

Також за змістом положень статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими доказами; за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 41, частин 5 та 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу; висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленим статтею 43 цього Кодексу; відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Як вказано самим місцевим господарським судом, судову експертизу у даній справі було призначено саме в зв'язку з необхідністю підтвердити достовірність та обґрунтованість даних, визначених позивачем при розрахунку позову.

Відтак, судом апеляційної інстанції вірно зазначено про порушення місцевим господарським судом наведених вище приписів процесуального законодавства, позаяк рішення місцевого господарського суду не містило мотивів відхилення висновків судової експертизи щодо обсягів спожитої відповідачем теплової енергії за спірний період, та обґрунтовано взято до уваги при визначенні належно підтвердженого розміру обсягу споживання відповідачем теплової енергії за спірний період, визначеного судовою експертизою, жодних заперечень щодо висновків якої позивач в суді першої інстанції не надавав. Відзив позивача на апеляційну скаргу також не зазначає на будь-які порушення при проведенні експертизи, невірність застосованого розрахункового методу, що були б підставою для відхилення визначених за ним фактичних первинних даних. При цьому судова колегія звертає увагу скаржника, що виконання ним обов'язку надати належні докази на підтвердження власних доводів не залежить від відповідної вимоги суду, а є складовою принципів судочинства щодо рівності та змагальності сторін у судовому процесі.

За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Разом з тим судом апеляційної інстанції вірно відмовлено у стягненні пені, розмір якої сторонами в договорі не узгоджено, жодних доводів щодо неправомірності постанови апеляційної інстанції у цій частині касаційна скарга також не містить.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, вірно застосував законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, а його висновки за наслідками розгляду справи є законними та обґрунтованими; підстав для скасування постанови з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.