розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" на рішення та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 15 травня 2013 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року у справі № 39/5005/10720/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" до 1. Приватного підприємства "Південпромбуд", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Манітоба" про визнання простого векселя частково недійсним за участю представника від позивача: Кучерява С.О.

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до господарського суду із позовом до ПП "Південпромбуд" та ТОВ "Манітоба", в якому просить суд визнати частково недійсним та таким, що не підлягає виконанню, вексель №АА0093745 в частині зобов'язань ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сплатити 140000 грн. на користь ПП "Південпромбуд" чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 16.10.2011, з урахуванням уточнень. В обґрунтування позову зазначено, що від імені ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" спірний вексель підписали ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які діяли із перевищенням повноважень, порушуючи вимоги статуту товариства.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2013 (Ліпинський О.В. - головуючий, Манько Г.В., Первушин Ю.Ю.), зміненим та доповненим постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.07.2013 (судді: Парусніков Ю.Б. - головуючий, Тищик І.В., Білецька Л.М.), у справі №39/5005/10720/2012 позов задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню вексель № АА 0093745 в частині зобов'язань ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" сплатити за векселем суму грошових коштів у розмірі 140000 грн. на користь ПП "Південпромбуд" чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 16.10.2011. В іншій частині позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано перевищенням повноважень представника при підписанні спірного векселя.

ТОВ "Манітоба" у касаційній скарзі, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.12.2013 касаційну скаргу у справі №39/5005/10720/2012 прийнято до провадження.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 23.12.2013 у справі №39/5005/10720/2012 у зв'язку з перебуванням судді Плюшка І.А. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Самусенко С.С. (доповідач), судді Кочерова Н.О., Мележик Н.І.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вважає, що судами не порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 16.10.2006 позивачем видано відповідачу-1 простий вексель серії АА 0093745. За вказаним векселем позивач прийняв на себе зобов'язання зі сплати суми грошових коштів у розмірі 140000 грн. на користь відповідача-1 чи його наказу у строк платежу за пред'явленням, але не раніше 16.10.2011.

26.10.2012 листом відповідач-2 повідомив позивача, що векселедержателем простих векселів, виданих позивачем (векселедавцем), є ТОВ "Манітоба" і у зв'язку з тим, що строк платежу за вказаними векселями настав, вимагає від позивача здійснити оплату по векселю.

Судами встановлено, що спірний вексель від імені керівника векселедавця підписано заступником голови правління з фінансів та бюджету позивача ОСОБА_5 та головним бухгалтером ОСОБА_6, а підписи скріплено печаткою.

За пунктом 9.3.6 статуту позивача в редакції від 17.03.2006 (чинного на момент видачі векселя) прийняття рішень про випуск векселів належить до компетенції Правління товариства.

Господарськими судами також встановлено, зокрема з довідки від 06.12.2012 №52-16/1433, що на підприємстві не виявлено будь-яких протоколів (копій протоколів) засідання Правління ВАТ "Півд ГЗК", а також рішень Правління про видачу та/або випуск векселя (векселів) на користь ПП "Південпромбуд" чи про погашення заборгованості ВАТ "Півд ГЗК" перед ПП "Південпромбуд" шляхом видачі векселя.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відповідно від імені керівника векселедавця вексель підписано зазначеними вище особами із перевищенням повноважень та в порушення вимог статуту.

Відповідно до п.п.8, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" (v0005700-07) за наявності на переказному або простому векселі підписів осіб, не здатних брати зобов'язання за векселем, або підроблених підписів, або підписів вигаданих осіб, або підписів, що з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на векселі чи від імені яких він був підписаний, то згідно зі статтями 7, 77 Уніфікованого закону зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є юридично дійсними. Отже, підписи індосантів, що не можуть зобов'язувати тих осіб, від імені яких вони поставлені, не переривають ряду індосаментів.

Відповідно до статей 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.

З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона вправі вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, виходячи з того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення.

При розгляді справ такої категорії судам слід також враховувати, що у разі схвалення в подальшому особою видачі (передачі) векселя представником без повноважень або з їх перевищенням, відповідальність за векселем на підставі ч. 2 ст. 241 ЦК України несе ця особа, якщо інше не випливає із самого векселя.

За ч.1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Судами встановлено факт підписання оскаржуваного векселя особою, яка не була належним чином уповноважена на це юридичною особою (позивачем), встановлено відсутність доказів про схвалення таких дій, а відтак вексель слід вважати вчиненим із перевищенням повноважень та таким, що не підлягає виконанню в частині зобов'язань ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

В частині позовних вимог про визнання частково недійсним векселя серії АА 0093745 судами правильно відмовлено з наведених у судових рішеннях підстав, що не оскаржується.

За частиною другою ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо порушення та неправильного застосування судами норм права не знайшли свого підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Враховуючи встановлені судами обставини, касаційна інстанція вважає, що попередніми судовими інстанціями не порушено вимог законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.