Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Запорощенка М.- доповідач суддів: Акулової Н. Владимиренко С. розглянув касаційні скарги заступника прокурора Донецької області на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 у справі №32/212пн господарського суду Донецької області за позовом колективного підприємства "Імпульс" до 1. Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління", 2. Державного агентства по управлінню корпоративними правами та майном за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1. Комсомольська міська рада Старобешівського району Донецької області, 2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області за участю Заступника прокурора Донецької області про визнання права власності за участю представників сторін: від позивача: не з'явився від відповідачів : Калусенко В.В., за довіреністю (відповідач 2) від третіх осіб: не з'явилися від прокуратури: Баклан Н.Ю.

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. у справі № 32/212пн відмовлено у задоволенні позову колективного підприємства "Імпульс" до Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" та Державного агентства по управлінню корпоративними правами та майном про визнання права власності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. апеляційну скаргу Колективного малого підприємства "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. із запереченнями на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.04.2013р. у справі №32/212пн- задоволено частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. (повний текст від 01.06.2013р.) у справі №32/212пн - скасовано.

Уточнені позовні вимоги Колективного малого підприємства "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, задоволені частково.

Визнано за Колективним малим підприємством "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення, які розташовані у двоповерховій будівлі торгівельного центру літ. А-2, загальною площею 783,9кв.м. за адресою: Донецька обл., Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б, за набувальною давністю.

У задоволенні решти уточненого позову відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління", м. Комсомольське Донецької області, на користь Колективного малого підприємства "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, 9 137,14грн. судового збору за подання позовної заяви та 4 568,57грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування заявлених вимог, скаржники посилаються на те, що судом апеляційної інстанції не надана оцінка обставинам володіння спірним майном до 2005року, оскільки матеріали справи вказаних доказів володіння не містять. Вважає, що договори про отримання електричної енергії та лист КП "Компанія "Вода Донбасу" щодо водопостачанню та водовідведенню не можуть бути доказами володіння позивачем спірного майна. Також, посилається на те, що судом апеляційної інстанції не надана оцінка податковим деклараціям з плати за землю. Крім того, скаржник зауважує на тому, що судом апеляційної інстанції не виконані вимоги Вищого господарського суду України по даній справі від 02.11.12року.

Позивач, колективне підприємство "Імпульс", у відзивах на касаційну скаргу, проти вимог та доводів скаржника заперечує, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 у справі №32/212пн залишити без змін. До судового засідання від позивача надійшло клопотання розглядати касаційну скаргу в порядку письмового провадження, за відсутністю представника позивача.

В призначене судове засідання представники позивача, третіх осіб та відповідача 1 не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи сторони були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, МП "Імпульс", як юридичну особу, створено відповідно до наказу №212 від 19.11.1991р. Донецького орендного виробничого об'єднання "Рембитмаш" та установчого договору про створення та діяльність малого підприємства від 01.12.1991р. Рішенням виконавчого комітету Старобешевського районної ради народних депутатів від 18.12.1991р. № 267/3 проведено державну реєстрацію позивача.

Згідно до п.1.4. установчого договору для забезпечення діяльності підприємства засновником створюється статутний фонд у розмірі 80 000 карбованців, у тому числі - грошовими коштами - 0крб., майном - 40 000крб., основними засобами - 30 000крб., малоцінним інвентарем - 10 000крб.

За актом безоплатної передачі основних засобів від 01.12.91р., що, також, підтверджується довідкою №258 від 28.12.1999р., КМП "Імпульс" отримав від Донецького заводу №2 з ремонту технічно складних побутових машин і приладів будівлю з ремонту складної побут. техніки, розташовану за адресою: м. Комсомольське, вул. Кірова, б.33, залишковою вартістю 12 078,34крб.

Пунктом 1 розпорядження представника Президента України №441 від 18.11.1993р. "Про надання дозволу на проектно-дослідні роботи щодо житлового будівництва в районі", Комсомольському рудоуправлінню було надано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт по вул. Кірова у м. Комсомольське, Старобешівського району для будівництва 160 квартирного дому. Пунктом 2 зазначеного розпорядження передбачено, що Комсомольське рудоуправління замість знесених споруд, в яких розташовані служби телеательє, майстерня з ремонту побутової техніки, книжковий магазин та інше, повинно надати рівноцінні приміщення для їх розташування.

18.10.1996р. актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, було прийнято в експлуатацію приміщення торгівельного центру по вул. Горького у м. Комсомольське, замовником будівництва якого було ВАТ "Комсомольське рудоуправління".

Рішенням Комсомольської міської ради від 25.09.2007р. №234 "Про присвоєння поштових адрес нежитловим будівлям у м. Комсомольське", за заявою відповідача-1 спірній будівлі було присвоєно поштову адресу - м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б.

Відповідно до листа Старобешівського БТІ №2/95 від 03.01.2013р., за період з 1996 року по даний час рішень Комсомольської міської ради щодо визнання права власності та видачу свідоцтва про право власності на будівлю торговельного центру за адресою: м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б до БТІ не надходило, за період з 1996 року по 31.12.2012р. реєстрація права державної власності за державою на будівлю торгівельного центру за вказаною адресою також не проводилась. За даними Старобешівського БТІ (лист №40 від 07.03.2002р.) станом на 1964р. площа будівлі, розташованої в м. Комсомольське по вул. Кірова, 33, складала 583,2кв.м.

Відповідно Розрахунку площ приміщень фактичного користування та їх ідеальних часток від 10.06.2010р. №3/487 (двоповерхова будівля з підвалом - торгівельний центр другої черги за адресою: м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б), складеного Старобешівським БТІ, КМП "Імпульс" займає приміщення фактичного користування загальною площею 162,0кв.м. (1/5 ідеальної частки), а ВАТ "Комсомольське рудоуправління" займає приміщення фактичного користування загальною площею 621,9кв.м. (4/5 ідеальної частки). У вказаному розрахунку також зазначено, що БТІ не має змоги визначити площу приміщень спільного користування у зв'язку з відсутністю достовірної інформації щодо визначення конкретних приміщень спільного користування в натурі.

За даними технічного паспорту, складеного Старобішевським БТІ, станом на 03.10.2011р. спірна будівля (літ. А-2) має загальну площу 783,9 кв.м. та складається із підвалу загальною площею 270,4кв.м.; 1-й поверх загальною площею 250,2кв.м.; 2-й поверх загальною площею 263,3кв.м.

Відповідно до звіту про оцінку майна нежитлової будівлі торгівельного центру другої черги, яка розташована за адресою: Донецька область, Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "АгентиКо" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №11532/11), ринкова вартість спірної будівлі станом на 26.10.2011р. становить 456 856,95грн. без ПДВ.

Згідно довідки Старобішевської міської ради без номеру без дати, наказу №22 від 08.12.1996р., інвентаризаційних описів основних засобів від 05.12.1996р. та від 10.12.2012р., позивач володіє спірною будівлею з 1996р.

Позивач неодноразово звертався до відповідача-1 із проханням передати спірне приміщення у власність Колективного малого підприємства "Імпульс", на що відповідач-1 повідомляв, що не заперечує проти передачі частини приміщення у власність позивача, однак, оскільки ВАТ "Комсомольське рудоуправління" є лише його балансоутримувачем, це питання відноситься до повноважень засновника ДАК "Укррудпром" (листи №08/2885 від 22.06.2005р., №5 від 23.04.2010р.).

Спільним наказом Державного комітету промислової політики України №26 від 17.03.2000р. та Фонду державного майна України від 17.03.2000р. було проведене корпоратизацію (перетворення у відкрите акціонерне товариство) Комсомольского державного рудоуправління.

Розпорядженням голови Старобішевської районної державної адміністрації № 355р від 19.07.2000р. було зареєстровано ВАТ "Комсомольске рудоуправління".

Відповідно до п.1.5. статуту ПрАТ "Комсомольске рудоуправління", відповідач-1 є правонаступником всіх прав та обов'язків Комсомольского державного рудоуправління та ВАТ "Комсомольске рудоуправління".

Згідно бухгалтерської довідки ПрАТ "Комсомольске рудоуправління" №1 від 06.01.2012р., переліку об'єктів, вартість яких не увійшла до статутного капіталу ДП "Комсомольске рудоуправління", відомостей про нерухоме державне майно на дату останньої інвентаризації б/н б/д, інвентарних карток обліку основних засобів, листа Міністерства промислової політики України № 14/6-1-217 від 11.02.2010р., спірна будівля не увійшла до складу майна, що було передано засновником до статутного капіталу відповідача-1, та є державною власністю.

Відповідно до листів Фонду державного майна України від 08.02.2013р. №10-15-1652 та від 01.03.2013р. №10-15-2686, пояснень Регіонального відділення ФДМУ по Донецькій області, пояснень Державного агентства з управління державними корпоративними правами та майном, дані про спірну будівлю не внесено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності.

Позивач, Колективне мале підприємство "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління", м. Комсомольське Донецької області, про визнання за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна - двоповерховий торговельний центр загальною площею 783,90кв.м. літ. А-2, що складає 1/1 ідеальної частки від площ будівлі, який розташований за адресою: Донецька область, Старошебівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б; а також про зобов'язання Старобешівського бюро технічної інвентаризації зареєструвати право власності за КМП "ІМПУЛЬС" на вищевказаний об'єкт нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.01.2012р. позовні вимоги колективного підприємства "Імпульс" задоволені частково, визнано за позивачем право власності на приміщення, які розташовані на першому поверсі двоповерхової будівлі торгівельного центру літ. А-2, розташованого за адресою: Донецька обл., Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б, загальною площею 162,0кв.м.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. зазначене рішення було змінено, а саме - визнано право власності на приміщення, які розташовані у двоповерховій будівлі торгівельного центру літ. А-2 загальною площею 783,9кв.м., за адресою: Донецька обл., Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2012р. зазначені судові рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. В обґрунтування зазначеної постанови Вищий господарський суд зазначив, що судами не було надано оцінки обставинам справи, за якими у позивача виникло право володіння спірним майном на предмет його незаконності; помилково послались на норму ст. 392 ЦК України, оскільки остання являється самостійним способом захисту порушеного, але вже існуючого права власності; не встановили особу власника спірної будівлі та не розглянули можливості залучення її до участі у справі в порядку ст. 24 ГПК України; не визначили, з якого само моменту почався перебіг 10-річного строку володіння позивачем спірним об'єктом, та не встановили наявності всіх елементів давнісного володіння майном в їх сукупності; не з'ясували обставин справи стосовно того, яка саме площа (кількість квадратних метрів) спірного приміщення була передана позивачу, тобто на яку володіння може вважатись відкритим; не встановили обставини справи щодо безперервності володіння КМП "Імпульс" спірним об'єктом нерухомості (не з'ясовано юридичний статус позивача з моменту його створення а заволодіння цією будівлею до теперішнього часу); не розглянули можливості залучення Старобешівського БТІ до участі у справі в порядку ст. 24 ГПК України з огляду на п.3 прохальної частини позовної заяви.

До початку нового розгляду справи по суті, 17.01.2013р. позивач змінив предмет позову (уточнив позовні вимоги) в порядку ст. 22 ГПК України .

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. у справі № 32/212пн відмовлено у задоволенні позову колективного підприємства "Імпульс" до Приватного акціонерного товариства "Комсомольське рудоуправління" та Державного агентства по управлінню корпоративними правами та майном про визнання права власності.

Рішення суду мотивоване тим, що розпорядження представника Президента України №441 від 18.11.1993р. "Про надання дозволу на проектно-дослідні роботи щодо житлового будівництва в районі" не встановлює права позивача на отримання у власність спірної будівлі, будь-яких інших підстав для отримання спірної будівлі у власність позивачем не наведено. Також, за висновком суду, не знайшов свого підтвердження факт вільного та відкритого користування позивачем спірною будівлею протягом 10 років, оскільки довідка б/н та б/д Комсомольської міської ради про користування позивачем спірною будівлею з 1996 р. не відповідає законодавчо встановленим вимогам щодо її форми та повноваженням особи, яка видала вказану довідку, надані позивачем документи про виконання робіт з утримання та ремонту спірної будівлі датовані лише починаючи з 2005 року, а згідно даних розрахунку площ приміщень фактичного користування та їх ідеальних часток від 10.06.2010р. №3/487, складеного Старобешівським БТІ, користувач КМП "Імпульс" фактично займає приміщення загальною площею 162,0 кв.м., а не спірну будівлю в цілому. Факт обліку спірного майна на балансі позивача, за висновком суду, не є підтвердженням наявності в нього права власності та/або користування будівлею, а аналіз матеріалів справи виключає можливість твердження про те, що позивач не знав і не міг знати про володіння чужою річчю. Відсутність підстав для визнання за позивачем права власності на спірне майно зумовила висновок суду про відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсними на момент подачі позову триваючі дії щодо приховування двох господарських операцій та фінансового зобов'язання від бухгалтерського обліку і органу управління, що унеможливило безоплатну передачу позивачу титулу на спірну будівлю. Крім того, господарський суд визнав такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача про припинення триваючої дії - незаконне рахування на балансі ПрАТ "Комсомольське рудоуправління" спірної будівлі, оскільки по-перше, вона була збудована відповідачем-1 і він продовжує нею володіти та нести витрати по її утриманню, а по-друге, порядок ведення бухгалтерського обліку відповідача-1 не має впливу на правовідносини сторін по справі та жодним чином не порушує права позивача.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013р. апеляційну скаргу Колективного малого підприємства "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, на рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. із запереченнями на ухвалу господарського суду Донецької області від 02.04.2013р. у справі №32/212пн- задоволено частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 27.05.2013р. (повний текст від 01.06.2013р.) у справі №32/212пн - скасовано.

Уточнені позовні вимоги Колективного малого підприємства "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, задоволені частково.

Визнано за Колективним малим підприємством "Імпульс", м. Комсомольське Донецької області, право власності на об'єкт нерухомого майна - приміщення, які розташовані у двоповерховій будівлі торгівельного центру літ. А-2, загальною площею 783,9кв.м. за адресою: Донецька обл., Старобешівський район, м. Комсомольське, вул. Горького, 69-б, за набувальною давністю.

У задоволенні решти уточненого позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що враховуючи матеріали та обставини справи, відсутні підстави стверджувати про титульність та незаконність заволодіння позивачем будівлею торгівельного центру у м. Комсомольське по вул. Горького, 69-б. За відсутністю доказів протилежного, а також з огляду на матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив, що позивач законно, але без відповідного правовстановлюючого документа, почав володіти спірною будівлею. На підставі матеріалів та обставин справи, суд дійшов висновку, що позивач відкрито володіє спірною будівлею з 1996р., тобто безперервно протягом 10 років.

Колегія суддів не погоджується з касаційною скаргою прокурора та вважає її безпідставною та необґрунтованою з оглядом на наступне.

Відповідно до ст.ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру".

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (v003p710-99) у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, прокурор повинен обґрунтувати у чому саме полягають інтереси держави, а також яким чином буде відновлено порушені права та законні інтереси вказаного ним органу в результаті задоволення судом касаційної скарги.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно. Тобто, обов'язковою умовою обґрунтування наявності порушень матеріального інтересу держави та необхідність його захисту є надання доказів права державної власності на спірне майно.

Разом з тим, як це цілком вірно було встановлено й апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, відсутні будь-які відомості про перебування спірного майна у власності держави, реєстрації цього майна в Єдиному реєстрі Фонду державного майна України як державного нерухомого майна, прийняття цього майна до сфери управління будь-якого державного органу, включення даного майна до статутного капіталу відповідача-1 в процесі корпоратизації.

При цьому, заступником прокурора Донецької області не було визначено з посиланням на норми законодавства, в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не ґрунтуються на матеріалах справи, більш того, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межи повноважень суду касаційної інстанції.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга заступника прокурора Донецької області задоволенню не підлягає.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час апеляційного розгляду справи, фактичні її обставини встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду апеляційної інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

За приписами ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що прийнята постанова апеляційної інстанцій відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.08.2013 у справі №32/212пн - без змін.