Згідно зі ст. 65 Житлового кодексу наймач квартири вправі вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї' наймача, набувають рівного з іншими права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між Цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Допускається за умови додержання розміру жилої площі, встановленого для надання жилих приміщень, та згоди наймача також вселення тимчасових жильців на строк понад півтора місяця (ст. 98 ЖК). Згідно зі ст. 47 Житлового кодексу норма жилої площі встановлюється у розмірі 13,65 квадратного метра на одну особу.
Таким чином, якщо ані письмової, ані усної згоди наймача на вселення немає, то воно не може бути проведене.
Що стосується порушення у цьому випадку вимог ст. 15 Закону "Про звернення громадян" (ч. 4), де зазначено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, то вважати відмову у формі резолюції неправомірною немає жодних підстав. Крім того, у цьому випадку мотиви відмови викладені вичерпно.
Сторінку підготувала Тетяна НІКОЛАЄВА
По материалам газеты "Юридичний вісник України" № 36 ВЕРЕСЕНЬ 2002 р.