головуючого Козир Т.П. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Центр-Плаза" на рішення та на постанову Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 у справі № 5027/950/2012 господарського суду Чернівецької областіза позовом Приватного підприємства "Центр-Плаза" до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради щодо припинення договору оренди земельної ділянки за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 у справі №5027/950/2012 (суддя Миронюк С.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кузь В.Л., судді - Малех І.Б., Матущак О.І.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 у справі №5027/950/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій у даній справі, ПП "Центр-Плаза" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між Чернівецькою міською радою (Орендодавець) та ПП "Центр-плаза" (Орендар) 10.05.2007 укладено договір оренди землі на підставі рішення Чернівецької міської ради від 27.04.2007 № 302, за умовами якого Орендар прийняв у строкове до 27.04.2009 платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в м. Чернівці на Центральній площі загальною площею 0,3414 га, для будівництва торгово-промислового центру та реконструкції площі Центральної з облаштуванням підземного паркінгу. Даний договір зареєстрований у Чернівецькій філії ДП "Центр ДЗК", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок № 4 АА 000852 вчинено запис №040780900144 від 22.05.2007, та зареєстрований в реєстрі Департамента містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради № 3688 від 10.05.2007.

22.04.2008 між сторонами укладено договір № 2329-юр про реконструкцію Центральної площі в м. Чернівцях та будівництво торгово-виставкового центру, відповідно до п. 4.1.1. якого договір оренди земельної ділянки від 10.05.2007 підлягає продовженню на п'ять років.

В подальшому, 26.06.2008 між сторонами укладено додатковий договір № 1/3688 до договору оренди земельної ділянки. На підставі рішення ради від 29.05.2008 № 589, п. 4 договору вирішено викласти в наступній редакції: "4. Земельна ділянка надається в оренду терміном до 27.04.2012 для будівництва торгово-виставкового центру та реконструкції площі Центральної з облаштуванням підземного паркінгу".

Рішенням Чернівецької міської ради № 489 від 26.04.2012 "Про надання юридичним особам та підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін до рішень міської ради з цих питань" рада не погодила (заперечила) ПП "Центр-Плаза" в продовженні терміну оренди земельної ділянки за адресою площа Центральна, площею 0,3414 га для будівництва торгово-виставкового центра та реконструкції площі Центральної з облаштуванням підземного паркінгу в зв'язку з тим, що зазначена земельна ділянка входить у буферну (охоронну) зону центральної частини міста Чернівці.

Також, рада визнала такими, що втратили чинність, пункт 51 додатка 4 до рішення міської ради від 27.04.2007 № 302 "Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення" та п. 21.4 рішення міської ради від 29.05.2008 № 589 "Про надання в оренду юридичним особам та приватним підприємцям земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині надання ПП "Центр-плаза" земельної ділянки на площі Центральній площею 0,3414 га в оренду до 27.04.2012 для будівництва торгово-виставкового центра та реконструкції площі Центральної з облаштуванням підземного паркінгу та визнала припиненим з 28.04.2012 договір оренди земельної ділянки від 10.05.2007 № 3688, укладений між ПП "Центр-плаза" і міською радою, в зв'язку із не освоєнням земельної ділянки та закінченням терміну оренди.

Відповідно до п. 13.3 рішення міської ради земельну ділянку за адресою площа Центральна площею 0,3414 га зараховано до земель запасу міста.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, як вірно зазначили суди, посилався на те, що право оренди за договором оренди землі від 10.05.2007 у позивача виникло з моменту державної реєстрації цього права та було чинним до 22.05.2012, проте відповідач достроково, приймаючи оскаржуване рішення, припинив орендні правовідносини. Крім того, позивач, на його переконання вважає, що освоєння земельної ділянки, про що зазначив відповідач у своєму рішення від 26.04.2012 № 489, стало неможливим внаслідок порушень вимог чинного законодавства з боку Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Законів України "Про оренду землі" (161-14) , "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , ЗК України (2768-14) , ГК України (436-15) , ЦК України (435-15) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в їх сукупності дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Статтею 12 Закону України "Про оренду землі" визначено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст. 19 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (ст. 31 Закону України "Про оренду землі").

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України обумовлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, зважаючи на встановлені судами обох інстанцій обставини справи, а саме, що п. 4 договору оренди землі від 10.05.2007 (з урахуванням змін, внесених договором від 26.06.2008 № 1/3688) визначено, що строк дії договору становить до 27.04.2012, а також враховуючи положення вищезазначеного законодавства, яке передбачає, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено, і, беручи до уваги повноваження міської ради, надані їй чинним законодавством України, то колегія суддів касаційної інстанції вважає висновок судів про відмову в задоволенні позовних вимог обґрунтованим.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

При цьому, здійснюючи перегляд рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, відхиляючи доводи позивача (апелянта) та спростовуючи подані останнім докази, у мотивувальній частині судового рішення навів правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи та докази не взято до уваги судом.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Центр-Плаза" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.03.2013 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2013 у справі № 5027/950/2012 - без змін.