головуючого Козир Т.П. суддів Гольцової Л.А. (доповідач), Губенко Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської міської ради на рішення та на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 у справі № 901/920/13-г господарського судуАвтономної Республіки Кримза позовом 1. Сакської міської ради; 2. Комунального підприємства "Комунальщик" Сакської міської ради до Комунальної організації "Сакська районна дитячо-юнацька спортивна школа № 4 імені заслуженого майстра спорту Сергія Доценка" Сакської районної ради третя особа Комунальне підприємство "Сакське ЖЕО" про усунення перешкод в користуванні майном за участю представників сторін:

позивача-1: повідомлений, але не з'явився;

позивача-2: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 у справі № 901/920/13-г (суддя Чонгова С.І.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сікорська Н.І., судді - Проценко О.І., Фенько Т.П.) рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 у справі №901/920/13-г залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Сакська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між КП "Комунальщик" Сакської міської ради (Орендодавець) та КО "Сакська районна дитячо-юнацька спортивна школа №4 імені заслуженого майстра спорту Сергія Доценка" Сакської районної ради (Орендар) 01.10.2007 укладений договір № 53/2007 оренди нежитлового приміщення площею 541м2, яке розташоване за адресою: м. Саки, вул.Леніна,11, за умовами якого Орендодавець відповідно до рішення виконавчого комітету від 27.09.2007 №721 передав, а Орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Саки, вул.Леніна,11, загальною площею 541м2 для використання його під проведення спортивних заходів.

Зазначене нежитлове приміщення площею перебуває на балансі КП "Сакське ЖЕО", однак знаходиться в управлінні КП "Комунальщик" Сакської міської ради, якому рішенням Сакської міської ради від 18.07.2012 делеговані повноваження щодо передачі в оренду комунального майна Сакської територіальної громади.

Розділом 2 договору визначені умови передачі та повернення орендованого майна, зокрема зазначено, що об'єкт оренди повинен бути переданий Орендодавцем та прийнятий Орендарем протягом 5 днів з моменту підписання договору за актом приймання - передачі, підписання якого сторонами свідчить про факт передачі об'єкта оренди; після припинення договору Орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди у тому ж стані, у якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу; приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі.

01.10.2007 сторонами підписано акт, за яким Орендодавець передав, а Орендар прийняв в орендне користування вищевказане приміщення.

Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що дія договору може бути продовжена лише шляхом укладення нового договору на підставі рішення виконавчого комітету та письмової заяви Орендаря, яка повинна бути надана Орендодавцю за місяць до закінчення строку дії договору.

Зміни та доповнення до договору можуть вноситись тільки за згодою сторін (п. 9.3 договору).

Даний договір діє з 01.10.2007 по 30.09.2008 включно (п. 9.11 договору).

Додатковою угодою від 01.01.2010 до договору внесені зміни в частині строку дії договору: строк оренди за згодою сторін продовжений до 31.12.2010.

В подальшому, додатковою угодою від 24.12.2010 до договору також були внесені зміни в частині дії договору: строк оренди за згодою сторін продовжений до 23.12.2011.

Рішенням Сакської міської ради від 26.01.2012 №55 продовжено КО "Сакська районна дитячо-юнацька спортивна школа №4 імені заслуженого майстра спорту Сергія Доценка" Сакської районної ради договір оренди на нежитлові приміщення за адресою: м. Саки, вул. Леніна,11, загальною площею 541м2 для розташування ДЮСШ №4. КП "Сакське ЖЕО" доручено укласти додаткову угоду до договору оренди на нежитлове приміщення строком на 1 рік.

Проте, суди встановили, що рішення ради від 26.01.2012 №55 в частині укладення додаткової угоди до договору оренди від 01.10.2007 КП "Сакське ЖЕО" виконане не було.

КП "Комунальщик" Сакської міської ради листом від 13.02.2013 повідомило відповідача, що 26.01.2012 закінчився строк дії договору оренди і до 01.03.2013 необхідно звільнити нежитлове приміщення та підписати відповідний акт передачі цього приміщення. З зазначеним листом ознайомлений керівник відповідача, про що, як досліджено попередніми судовими інстанціями, свідчить його особистий підпис на листі.

Як вірно визначились суди попередніх інстанцій, звертаючись до суду з позовом, позивач вважає, що між сторонами у 2012 році договірних відносин щодо вищезазначеного приміщення не існувало, а тому відповідач безпідставно перебуває у спірному приміщенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ст.ст. 11, 202, 509, 629, 759, 763, 777 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 283, 291 ГК України, ст.ст. 5, 17, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та дійшов висновку, що враховуючи додаткові угоди від 01.01.2010, 24.12.2010, а також зважаючи на положення зазначеного законодавства, строк дії договору вважається продовженим до 23.12.2013, а тому лист КП "Комунальщик" Сакської міської ради від 13.02.2013 про повернення орендованого приміщення не може вважатись заявою про припинення договору від 01.10.2007 в розумінні ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно положень ч. 2 ст. 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 99, 101 ГПК України, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі дійшов правильного висновку, що договір № 53/2007 вважається продовженим по 23.12.2013, зважаючи на положення ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також беручи до уваги всі матеріали справи в їх сукупності, в т.ч. вищезазначені додаткові угоди, укладені сторонами до вищезазначеного договору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки господарських судів відносно відмови в задоволенні позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

Судова колегія Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Сакської міської ради залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 та рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.05.2013 у справі №901/920/13-г - без змін.