розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської міської радина постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі Господарського суду № 912/740/13 Кіровоградської області за позовом Кіровоградської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСФЕРА" про розірвання договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бардиш Є.М., дов. № 613-МР/з від 14.05.2013 р.; відповідача: не з'явились;

У травні 2013 р. Кіровоградська міська рада (далі - Рада) звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.06.2013 р. (а.с. 63), просила розірвати договір оренди землі від 16.05.2006 р. № 199, укладений між Радою та Товариством з обмеженою відповідальністю " УКРСФЕРА" (далі - Товариство).

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1264-12) , Закону України "Про рослинний світ" (591-14) та Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) обґрунтувала тим, що Товариство, в порушення умов договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 199, використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням та з порушенням вимог природоохоронного законодавства, не виконує умови договору щодо утримання земельної ділянки в належному санітарному стані, частину орендованої земельної ділянки передано в суборенду іншій особі без згоди Ради. Вважає вказані обставини підставою для припинення права користування відповідною земельною ділянкою у судовому порядку шляхом розірвання договору оренди землі від 16.05.2006 р. № 199.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2013 р. (суддя Тимошевська В.В.) у задоволенні позовних вимог Ради відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. (колегія суддів: Бахмат Р.М., Лотоцька Л.О. Євстигнеєв О.С.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2013 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанову мотивовано тим, що Рада не довела обставин, які у відповідності до норм законодавства України є підставами для розірвання спірного договору оренди землі.

Рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. і рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.06.2013 р. скасувати та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Викладені у касаційній скарзі вимоги Рада обґрунтовує посиланням на обставини справи, положення ст.ст. 19, 20, 39, 143, 189 ЗК України, ст.ст. 15, 25, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 35 Закону України "Про охорону земель" та ст. 1 Закону України "Про землеустрій", зазначаючи про надання господарськими судами попередніх інстанцій невірної оцінки окремим доказам у справі.

Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Ради до Вищого господарського суду України не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ради не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- на підставі рішення Ради від 28.09.2004 р. № 1230 "Про регулювання земельних відносин" між Радою та Товариством 16.05.2006 р. було укладено договір оренди землі № 199, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення комплексу "Сквер "Центральний" загальною площею 6 377,37 кв.м., яка знаходиться по вул. Преображенській в м. Кіровограді (центральний сквер), про що складено відповідний акт приймання-передачі (далі - Договір). Державну реєстрацію Договору здійснено 23.05.2006 р. за № 79;

- за приписами розділу 3 Договору його укладено на сорок дев'ять років, починаючи з дати прийняття рішення Ради;

- у розділі 8 Договору сторони погодили обмеження щодо використання земельної ділянки, а саме: використання земельної ділянки за визначеним цільовим призначенням; заборона на впровадження окремих видів діяльності; дотримання природоохоронних вимог; збереження природного стану земельної ділянки; додержання режиму використання земельної ділянки відповідно до закону;

- згідно розділу 9 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням, згідно з договором оренди землі; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

- до обов'язків орендаря за Договором належить, зокрема, виконувати встановленні щодо об'єкта оренди обмеження в обсязі, передбаченому законом або Договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель, на території яких розміщена дана земельна ділянка, відповідно до закону; ефективно використовувати надану йому земельну ділянку, не допускати погіршення екологічної обстановки на прилеглій території в результаті своєї господарської діяльності та утримувати територію для впорядкування в належному санітарному стані (розділ 10 Договору);

- 14.02.2013 р. утвореною за розпорядженням міського голови комісією по перевірці виконання Товариством умов Договору встановлено, що на земельній ділянці зруйнована на 25% тротуарна плитка, кошики для сміття, ліхтарі та лавочки мають непривабливий вигляд, допущено погіршення природоохоронних вимог на території, дана територія утримується в неналежному санітарному стані. Зафіксовано відсутність належного збереження та догляду за зеленими насадженнями, газонами та квітниками, які розміщені на орендованій земельній ділянці. При огляді проводилась фотофіксація земельної ділянки. За підсумками роботи комісії міському голові рекомендовано припинити договір оренди землі шляхом його розірвання. За результатами перевірки було складено відповідний акт;

- з огляду на встановлені за результатами проведеної перевірки комісією факти порушень, Рада звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частиною третьою ст. 31 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Пунктом 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України "Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.

Наведене свідчить про те, що чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, так і у випадках, визначених законом.

Однією з підстав заявлених позовних вимог Рада визначила порушення Товариством умов Договору в частині використання земельної ділянки за цільовим призначенням, зокрема здійснення на території земельної ділянки торговельної діяльності та розміщення на ній торговельних об'єктів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оренду землі" Орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

За приписами п. "а" ч. 1 ст. 143 ЗК України використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку в судовому порядку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов розділу 5 Договору в оренду Товариству передано земельну ділянку з цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

Згідно зі статтею 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

На підтвердження обставин використання земельної ділянки не за цільовим призначенням Радою надано акт перевірки виконання Товариством умов Договору від 14.02.2013 р., лист Товариства від 24.05.2010 р., в якому Товариство не заперечує проти розміщення кіоску фізичної особи та матеріали адміністративних правопорушень (а.с. 28-43, 69, 70-75).

Між тим, за результатами розгляду зазначених документів судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- надані позивачем матеріали адміністративних правопорушень фіксують здійснення торгівлі на відповідній земельній ділянці, однак не Товариством, а іншими особами (громадянами). Матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності директора Товариства також не містять відомостей щодо здійснення торговельної діяльності та/або встановлення торговельних об'єктів саме орендарем земельної ділянки;

- акт перевірки комісії від 14.02.2013 р. фіксує встановлення на земельній ділянці торговельних павільйонів, заїзд автотранспорту для забезпечення торговельних павільйонів продуктами харчування. Проте матеріали перевірки не підтверджують обставин належності торговельних об'єктів саме Товариству чи здійснення Товариством торговельної діяльності;

- лист Товариства від 24.05.2010 р., за змістом якого Товариство не заперечує щодо розташування торгівельного кіоску фізичної особи, не є рішенням Товариства щодо розміщення такого об'єкта або дією з передачі земельної ділянки для його розміщення. Матеріалами справи не підтверджуються обставини, що саме на підставі зазначеного листа було розміщено відповідний кіоск, у зв'язку із чим цей лист не може свідчити про порушення Товариством умов цільового використання земельної ділянки.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок господарських судів попередніх інстанцій про те, що Радою не доведено факту порушення Товариством умов Договору в частині цільового використання земельної ділянки.

Серед підстав розірвання Договору Рада також зазначала недотримання Товариством умов Договору в частині утримання території в належному санітарному стані та недотримання природоохоронних вимог.

Однак, як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підтвердження зазначених обставин Радою не було надано жодних належних та допустимих доказів. Акт перевірки виконання Товариством умов Договору від 14.02.2013 р. є одностороннім, оскільки вказану перевірку було проведено за відсутності представника Товариства. Крім того, у названому акті не зазначено які саме санітарні норми та природоохоронні вимоги порушено Товариством та в чому конкретно полягає їхнє порушення. Не містять таких відомостей і листи Ради, направлені Товариству з вимогою розірвати договір оренди землі з підстав утримання земельної ділянки в неналежному санітарному стані (а.с. 23, 24, 27-28).

Відсутні правові підстави для розірвання укладеного між сторонами Договору і через передачу Товариством частини орендованої земельної ділянки в суборенду іншій особі без згоди Ради, оскільки таке право Товариства передбачено умовами Договору та не заборонено законодавством України, зокрема за приписами ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Доводи касаційної скарги Ради вищенаведеного не спростовують.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із правовою позицією місцевого та апеляційного господарських судів щодо недоведеності позовних вимог Ради та відсутності підстав для їх задоволення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору та надано неповну оцінку окремим доказам у справі в процесі касаційного перегляду не знайшли свого підтвердження, відтак відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

З урахуванням встановлених ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, які містяться в оскаржуваному судовому акті.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 912/740/13 Господарського суду Кіровоградської області є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Кіровоградської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.09.2013 р. у справі № 912/740/13 Господарського суду Кіровоградської області - без змін.