Головуючого судді: Запорощенка М.Д., суддів: Акулової Н.В., Владимиренко С.В. -доповідач, розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.08.2013 р.у справі № 5024/910/2012 господарського суду Херсонської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" про визнання права власності,

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 12.12.2013 р. №02-05/965 у зв'язку з виходом з лікарняного судді Запорощенка М.Д., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Запорощенка М.Д., суддів Акулової Н.В., Владимиренко С.В.

За участю представників:

- позивача: Павліш П.В., дов. б/н від 01.01.2013р.;

- відповідача: Бєла Є.Ю., дов. №42 від 02.07.2013р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вішва Ананда" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд" про визнання права власності на 2136,15 тонн зерна пшениці 5-го класу, яке зібрано з земельних ділянок загальною площею 909,42га, що розташовані в Херсонській області, Новотроїцький район, с.Василівка на полях нва015, нва021, нва023, нва054, нва059-060, нва055-062, нва070, нва081, нва089, нва101.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.08.2013р. у справі №5024/910/2012 (суддя Закурін М.К.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. у справі №5024/910/2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Лавриненко Л.В., Туренко В.Б.), провадження у справі припинено на підставі п.11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2013р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 27.08.2013р. у справі №5024/910/2012 і передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підставі.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15.10.2010р. у справі №2-436/10, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30.11.2010 р., задоволено позов прокурора Новотроїцького району, заявленого в інтересах 310 громадян - власників земельних ділянок, що знаходяться в межах Василівської сільської ради, та розірвано укладені між ними та ТОВ "Вішва Ананда" договори оренди землі земельних ділянок. Вказаним рішенням встановлено, що між зазначеними вище власниками земельних ділянок та ТОВ "Вішва Ананда" у даній справі в 2006 році укладено договори оренди землі строком на 49 років. В період землекористування у 2008-2009 роках товариство на орендованих земельних ділянках будь-яких дій по обробленню землі не проводило, що стало наслідком дострокового розірвання договорів в судовому порядку. Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.10.2011р. у справі №5024/1712/2011, залишеним без постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 р., встановлено, що позивач у 2010 р. до моменту розірвання договорів оренди землі здійснив посів озимої пшениці на площі 909,42 га орендованої у громадян землі, що відобразив у Звіті, поданому до відділу статистики 28.10.2010 р. Після розірвання договорів оренди землі позивач власними засобами та за власний рахунок протягом 9-10 липня 2011 р. зібрав врожай озимої пшениці на площі 909,42 га в загальній кількості 2136,15 тон. Зібраний урожай пшениці згідно до протоколу випробувань №1164 від 14.09.2011 р., здійснених випробувальною лабораторією Херсонської обласної державної хлібної інспекції, відповідає пшениці п'ятого класу. З огляду на зазначене, приписи частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що факт щодо посіву озимої пшениці та збирання врожаю пшениці п'ятого класу у кількості 2136,15 т встановлено вищевказаним рішенням господарського суду.

Врахував вищевикладені обставини, приписи ч.1 ст. 316, ч.1 ст. 317, ч.1 ст. 319, ст. 392 Цивільного кодексу України, здійснив аналіз наявних матеріалів справи у відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, відсутність доказів фактичної наявності спірного майна, а саме 2136,15 тон зерна пшениці 5-го класу, яке зібрано з земельних ділянок загальною площею 909,42 га, що розташовані в селі Василівка Новотроїцького району Херсонській області на полях нва 015, нва 021, нва 023, нва 054, нва 059-060, нва 055-062, нва 070, нва 081, нва 089, нва 101, суд апеляційної інстанції обґрунтовано погодився з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі на підставі п. 11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, здійснені на підставі правильної юридичної оцінки спірних правовідносин та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки у відповідності до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового акту суду апеляційної інстанції.